Сатурн (планета)
шоста за віддаленістю від Сонця та друга за розмірами планета Сонячної системи / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Сатурн (планета)?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Сату́рн — шоста за віддаленістю від Сонця та друга за розмірами планета Сонячної системи. Сатурн швидко обертається навколо своєї осі (з періодом — 10,23 години), складається переважно з рідкого водню і гелію, має товстий шар атмосфери. Навколо Сонця Сатурн обертається за 29,46 земного року на середній відстані 1427 млн км. Екваторіальний діаметр верхньої межі хмар — 120 536 км, а полярний — на кілька сотень кілометрів менший[джерело?]. В атмосфері Сатурна міститься 94 % водню і 6 % гелію (за об'ємом). Його маса у 95 разів більша за масу Землі, магнітне поле трохи слабше за земне. Вважається, що Сатурн має невелике ядро з силікатів і заліза, покрите льодом і глибоким шаром рідкого водню. За останніми даними відомо про існування 145 природних супутників Сатурна, найбільший із яких — Титан.
Фотографія Сатурна, зроблена космічним телескопом Хаббл 2001 року | |
Названа на честь | Сатурн і У-сін |
---|---|
Орбітальні характеристики | |
Епоха J2000 | |
Велика піввісь |
1 433 449 370 км 9,582 а.о. |
Перигелій |
1 353 572 956 км 9,048 а.о. |
Афелій |
1 513 325 783 км 10,116 а. о. |
Ексцентриситет | 0,055 723 219 |
Орбітальний період | 29,4571 років |
Синодичний період | 378,09 діб |
Середня орбітальна швидкість | 9,69 км/с |
Нахил орбіти |
2,485 240° до екліптики 5,51° до сонячного екватора |
Довгота висхідного вузла | 113,642 811° |
Аргумент перицентру | 336,013 862° |
Супутники | 145[1][2] |
Фізичні характеристики | |
Екваторіальний радіус |
60 268 ± 4 км[3] 9,4492 Землі |
Полярний радіус |
54 364 ± 10 км 8,5521 Землі |
Сплюснутість | 0,09796 ± 0,00018 |
Площа поверхні |
4,27× 1010 км²[4] 83,703 Землі |
Об'єм |
8,2713× 1014 км³[5] 763,59 Землі |
Маса |
5,6846× 1026 кг 95,152 мас Землі |
Середня густина | 687 кг/м3 |
Прискорення вільного падіння на поверхні |
10,44 м/с² 1,065 g |
Друга космічна швидкість | 35,5 км/с[5] |
Період обертання | 10 год. 34 хв 13с ± 2с |
Екваторіальна швидкість обертання | 9,87 км/c |
Нахил осі | 26,73°[5] |
Пряме піднесення північного полюса |
21 год 10 мін 44 с 317,68143° |
Схилення північного полюса | 52,88650° |
Альбедо |
0,342 (Бонд) 0,47 (геометричне) |
Видима зоряна величина | від +1.47 до −0.24[6] |
Атмосфера | |
Тиск на поверхні | 0,636 (0,4-0,87) кПа |
Шкальна висота | 59.5 км |
Склад |
• 95,32 % (+/-2.4 %) молекулярного водню • 3,25 % (+/-2.4 %) гелію • 4500 (+/-2000) ppm метану • 125 (+/-75) ppm аміаку • 110 (+/-58) ppm дейтериду водню • 7 (+/-1.5) ppm етану • аміачний лід • водяний лід • гідросульфід амонію[7] |
Сатурн у Вікісховищі |
На відміну від Юпітера, смуги на Сатурні доходять до дуже високих широт — 78°. Спостерігається величезне овальне утворення розміром із Землю, розташоване недалеко від північного полюса, назване Великою білою плямою, виявлено кілька плям меншого розміру. Через більшу, ніж на Юпітері швидкість потоків, ці ураганні вихори швидко згасають і перемішуються зі смугами. Швидкості зональних вітрів поблизу екватора сягають 400—500 м/с, а на широті 30° — близько 100 м/с. Невисока контрастність кольорів на видимому диску Сатурна пов'язана з тим, що через низькі температури в надхмарній атмосфері Сатурна, де пари аміаку виморожуються, утворюється шар густого туману, який ховає структуру поясів і зон, тому на Сатурні вони помітні не так чітко, як на Юпітері.
Сатурн має помітну систему кілець, що складаються здебільшого з частинок криги, меншої кількості важких елементів і пилу. Титан — найбільший серед супутників Сатурна — другий за розмірами супутник у Сонячній системі (після супутника Юпітера, Ганімеда), який перевершує за своїми розмірами планету Меркурій і єдиний серед супутників Сонячної системи має досить потужну атмосферу. Ученим відомі 118 супутників планети Сатурн.
1997 року до Сатурна було запущено автоматичну міжпланетну станцію «Кассіні». Вона дісталася до системи Сатурна 2004 року й перебувала на орбіті планети до вересня 2017 року. До її завдань входило вивчення структури кілець, а також динаміки атмосфери й магнітосфери Сатурна.