Сновськ (історичне місто)

Сновськ
	51°38′11″ пн. ш. 31°34′08″ сх. д.
Країна	Україна і Чернігівське князівство
Тип	колишній населений пунктd
	; Сновськ

Сновськ (староцерк.-слов. Сновскъ, Сновск) — давньоруське місто в Чернігівському князівстві, що існувало в X—XIII століттях на річці Снов, правій притоці Десни.

Коротка інформація Сновськ, Країна ...

Закрити

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сновськ (значення).

Не плутати з сучасним містом Сновськ.

Вперше місто згадується в літописних джерелах за 1068 рік. Перебувало у центрі Сновської тисячі — стародавнього територіального ядра Чернігівської землі. Місто було зруйноване монголо-татарами в період навали 1238—1240 років.

Нині — городище на території селища міського типу Седнів Чернігівського району Чернігівської області.

Поява

Археологічні дані свідчать, що появі міста Сновська передував комплекс пам'яток роменської культури, представлений городищем площею близько 0,4 гектара в районі урочища Орешня в південній частині сучасного селища міського типу Седнів, а також двох поселень-супутників цього городища. Ймовірно це поселення було одним з племінних центрів сіверян^[1], яке припинило своє існування в X столітті^[2] ^:506

У Київській Русі

За припущенням радянського й українського історика Миколи Котляра, до початку XI століття Сновськ, поряд з Черніговом і Любечем з протоміста перетворилося на раннє місто з дитинцем і обхідним градом, а у 20-30 роки XI століття Сновськ перетворюється на справжнє місто. Російський історик Арсеній Насонов виділив Сновськ поряд зі Стародубом та Новгород-Сіверським до числа трьох селищ-міст, що складали основу чернігівської «волості» під час найдавнішої, початкової її частини^[3] ^:7-8

Вперше в письмових джерелах Сновськ згадується у 1068 році, коли в «Повісті временних літ» описується бій князя Святослава Ярославича з половцями в околицях Сновська. Стосовно до 1149 року в Київському літописі згадується Сновська тисяча, як територія в складі Чернігівського князівства. Єдиний відомий Сновський князь — Ростислав Ярославович. Також Сновськ згадується в Галицькому літописі під 1234 роком, де вказується поміж міст Чернігівського князівства, яке захопили війська Данила Галицького і Володимира Рюриковича^[2] ^:506

Літописний Сновськ ототожнюється з городищем в районі урочища Коронний замок в центрі сучасного селища міського типу Седнів, що має два майданчики (городище і обхідний град) загальною площею 4,3 гектара. Укріплення обох частин датуються істориками X століттям. В околицях городища виявлені залишки посадів. Також поблизу Седнєва виявлений курганний некрополь IX—XI століть, що включає понад 300 курганів. Кургани досліджувалися наприкінці XIX — на початку XX століття дослідниками Дмитром Самоквасовим та Миколою Бранденбургом^[2] ^:506

Зруйнування монголо-татарами

Монголо-татарське нашестя 1238—1240 років розорило чернігівський регіон, знищивши повністю міста Сновськ, Хоробор та Оргощ^[4]. З цього періоду місто перетворюється на пустку.

Село Сновськ і створення слободи Седнєв

У 1527 році Сновськ згадується як поселення «з 50 димами» в «Пам'яті», яка описує міста Чернігово-Сіверської землі, які перейшли в 1503 році з Великого князівства Литовського до складу Московської держави. На початку XVII століття село Сновськ, відоме в цей час також як село Княгиніно, припинило своє існування.

Після входження чернігівської землі до складу Речі Посполитої в 1618—1620 роках на теренах колишнього села Сновська була заснована слобода Седнів, яка з 1626 року став центром Седнівської волості, що належала магнатам Пацам. У 1638 році Седнів згадується як містечко «з 80 димами», на території якого споруджено шляхетський замок^[2] ^:506

Сучасний стан

Нині залишки Сновська представлені городищем на території сучасного селища міського типу Седнів Чернігівського району Чернігівської області.

[1]
Черниговская земля в XI — начале XIII в. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 серпня 2021. Процитовано 15 листопада 2019.
[2]
Верменич Я. В., Бортман Д. Я. Седнів // Енциклопедія історії України. У 10 т. / Редкол В. А. Смолій та ін. Інститут історії України НАН України.. — Київ: Наукова думка, 2012. — Т. 9. Прил-С.. — С. 504—506. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 978-966-00-1290-5.
[3]
Котляр Н. Ф. Территориальное развитие Чернигово-Северской земли в домонгольское время. Создание и развитие Черниговского княжества [Архівовано 19 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — Институт славяноведения РАН, 2012. — Вып. 5 (52), март. — С. 5—16. — ISSN 2071-9574.
[4]
Соловьев А. В. Автор «Задонщины» и его политические идеи [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] // Труды отдела древнерусской литературы. — М., Л.: Изд-во АН СССР,, 1958. — Т. XIV. — С. 184.

Верменич Я. В., Бортман Д. Я. Седнів // Енциклопедія історії України. У 10 т. / Редкол В. А. Смолій та ін. Інститут історії України НАН України.. — Київ: Наукова думка, 2012. — Т. 9. Прил-С.. — С. 504—506. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Котляр Н. Ф. // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — Інститут слов'янознавства РАН, 2012. — Вип. 5 (52), март. — С. 5-16. — ISSN 2071-9574.

[1] [1]
Черниговская земля в XI — начале XIII в. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 серпня 2021. Процитовано 15 листопада 2019.

[ЕИУ-2] [2]
Верменич Я. В., Бортман Д. Я. Седнів // Енциклопедія історії України. У 10 т. / Редкол В. А. Смолій та ін. Інститут історії України НАН України.. — Київ: Наукова думка, 2012. — Т. 9. Прил-С.. — С. 504—506. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 978-966-00-1290-5.

[Котляр-3] [3]
Котляр Н. Ф. Территориальное развитие Чернигово-Северской земли в домонгольское время. Создание и развитие Черниговского княжества [Архівовано 19 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — Институт славяноведения РАН, 2012. — Вып. 5 (52), март. — С. 5—16. — ISSN 2071-9574.

[4] [4]
Соловьев А. В. Автор «Задонщины» и его политические идеи [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] // Труды отдела древнерусской литературы. — М., Л.: Изд-во АН СССР,, 1958. — Т. XIV. — С. 184.

[1]

[2]

[3]

[4]