Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (Тернопіль)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Собо́р Непоро́чного зача́ття Пресвято́ї Богоро́диці, або Терно́пільський катедра́льний собо́р — католицький храм в місті Тернопіль. Катедральний собор Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви. Названий на честь Непорочного зачаття Діви Марії. Збудований у 1749—1779 роках в стилі бароко на замовлення гетьмана Юзефа Потоцького, як Церква святого Вінсента при монастирі Ордену домініканців. У 1820—1848 роках належав єзуїтам. Зруйнований 1944 року в ході боїв за Тернопіль. Відбудований 1957 року. У 1978—1989 роках використовувався як Тернопільська картинна галерея. 1989 року переданий Українській греко-католицькій церкві, отримав статус собору. Пам'ятка національного значення Тернопільської області.
| Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці | |
|---|---|
 Вигляд на церкву з майдану Волі | |
| 49°33′ пн. ш. 25°35′ сх. д. | |
| Тип споруди | собор і церква |
| Розташування | Україна, Тернопіль |
| Архітектор | Авґуст Мощинський |
| Скульптор | Себастьян Фесінґер |
| Художник | Станіслав Строїнський |
| Засновник | Юзеф Потоцький |
| Початок будівництва | 1749 |
| Кінець будівництва | 1779 |
| Зруйновано | 1944 |
| Відбудовано | 1957 |
| Стиль | бароко |
| Належність | УГКЦ |
| Єпархія | Тернопільсько-Зборівська архієпархія УГКЦ |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Адреса | Тернопіль, вул. Сагайдачного, 14[1] |
| Епонім | Непорочне зачаття Діви Марії |
| Вебсайт | katedraternopil.org |
  Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (Тернопіль) (Україна) | |
 | |
 Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у Вікісховищі | |
- Проєкт — Август Мошинський (є гіпотеза про авторство проєкту єзуїта Павла Гіжицького;[2] тривалий час авторство помилково приписували Янові де Вітте).
- Інтер'єр розписав Станіслав Строїнський, автор фресок бічних нав — Юзеф Хойницький
- Скульптура Себастьяна Фесінгера.[3]
Храм збудований на розі міських валів. Дослідник історії міста Ізидор Кордуба вказував на існування урядового інвентарю 1652 року, до якого внесли православну Марійську церкву. Вона стояла на цьому ж місці, була суттєво пошкоджена після татарських нападів. Однак дідич — коронний гетьман Юзеф Потоцький — заборонив її реставрувати, натомість на її місці заснував у 1749 році римо-католицький костел разом з монастирем, які віддали в духовну опіку 12-м польським ченцям-домініканцям[4]/
На утримання ченців фундатор костелу Юзеф Потоцький[5] призначив щорічно 6000 злотих[4] і записав село Стегниківці (нині Тернопільського району), яке мало належати ченцям доти, поки їх буде 12.[6] У головній наві храму існувала мистецька епітафія[7] його фундаторові значних розмірів, яку виконав львівський скульптор Ян Оброцький.[8]/
Перша назва — костел святого Вінсента Феррера[9]/
Від 1772 року в монастирі розмістили установи Тернопільського округу (крайсу)[10].
29 вересня 1820 року надвірна канцелярія видала розпорядження, згідно з яким домініканці змушені були переїхати до Жовкви, монастир передали оо. єзуїтам[9]. Єзуїти перебували до 1848 року. Деякі приміщення займала гімназія. 20—22 жовтня 1851 року імператор Франц Йосиф I перебував у Тернополі, урочиста зустріч була в домініканському костелі міста[11].
1903 року до костелу повернулися домініканці. 1908—1910 рр. костел реставровано під керівництвом архітектора Владислава Садловського: споруджено новий купол, відновлено старі фрески і домальовано нові (художник Кароль Політинський), встановлено новий орган та малі вівтарі, електрифіковано.
У квітні 1944 році під час боїв за Тернопіль Домініканському костелу завдали значних руйнувань. Післявоєнна реставрація завершилась у 1959 році. 1978—1988 рр. розміщено Тернопільську картинну галерею. Від 1989 року — Кафедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ (розпис центрального нефа виконав Георгій Журавський). У приміщеннях монастиря розташований Державний архів Тернопільської області.
Професор Мечислав Ґембарович досліджував та відтворив історію будівництва домініканського костелу Тернополя[4].
Для туристів планують розробити маршрут підземеллями та вежами храму, весною 2017 року розпочнуть роботи з облаштування оглядового майданчика в центральному куполі[12][13].
Великодньої ночі 23 квітня 2022 року Тернопільська катедра зазнала профанації: тернопільчанка на легковій автівці протаранила двері храму і в'їхала до середини, пошкодивши крилас і плащаницю. Акт сплюндрування пов'язують з російським вторгненням в Україну[14].
Підземелля
Під церквою є велика підземна частина, в якій нині зберігаються деякі церковні речі. Ходи звідси, за припущеннями дослідників Тернополя, можуть вести до Театрального майдану, замку, інших тернопільських старовинних споруд. Частина ходів засипана землею, частина замурована. Склепіння підземелля — з каменю і старовинної цегли, кладка — вапняна[15].
 | Цей розділ потребує доповнення. (березень 2017) |
Споруда збудована з тесаного каменю в стилі бароко, оздоблена різьбою та кам'яними фігурами.
Куполи веж костелу мають певні аналогії з куполами веж костелу у Володаві та дзвіниці при костелі Святого Хреста в Турині. Схожу структуру фасаду має костел єзуїтів (нині собор Святого Воскресіння)[16].
22 грудня 2013 року з нагоди храмового празника архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк спільно з єпархом Бучацьким Дмитром Григораком, екзархом Луцьким Йосафатом Говерою, владикою Василем Івасюком, екзархом Одесько-Кримським і адміністратором Коломийсько-Чернівецьким та за участі декількох десятків священиків очолили Божественну Літургію, після якої посвятили новозбудовану каплиці для освячення води, що поблизу собору. В ній освячують воду на релігійні свята, а кожен тернополянин може набрати святої води за будь-якої потреби.
Каплиця — складна інженерна конструкція, яку будували більше року за проєктом архітекторів Василя Циця та Ігора Гордія. Щоб не закривати будівлю собору, капличку зробили зовсім «невагомою» — купол на чотирьох колонах, під яким — резервуар для води.
З лівого боку від Собору у 2004 році відкритий та освячений пам'ятник патріарху Йосифу Сліпому.
Новий годинник на дзвіниці церкви
9 квітня 2015 року на південну дзвіницю встановили годинник, який подібний до того, що був на церкві до Другої світової війни. Діаметр циферблата приблизно 1 м 60 см. Урочисте відкриття відновленого годинника планували на Пасху (Великдень) 12 квітня 2015[17].
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
