Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Сільвія Вероніка Піналь Ідальго (ісп. Silvia Veronica Pinal Hidalgo; нар. 12 вересня 1931, Гуаймас, Сонора) — мексиканська акторка театру, кіно та телебачення, продюсер та політична діячка.
Сільвія Піналь | ||||
---|---|---|---|---|
ісп. Silvia Pinal | ||||
Ім'я при народженні | ісп. Silvia Pinal Hidalgo | |||
Народилася | 12 вересня 1931[1][2][3] (93 роки) Гуаймас, Сонора, Мексика[3] | |||
Громадянство | Мексика | |||
Діяльність | акторка, кіноакторка, акторка театру, телеакторка, кінопродюсерка, продюсерка театру, телепродюсерка, політична діячка | |||
Alma mater | El Colegio de Méxicod | |||
Роки діяльності | 1949 — тепер. час | |||
Партія | Інституційно-революційна партія (Мексика) (2000) | |||
Чоловік | Рафаель Банкельс (1947—1952), Густаво Алатрісте (1961—1967), Енріке Гусман (1967—1976), Туліо Ернандес Гомес (1981–1995) | |||
Діти | Сільвія Паскель, Алехандра Гусман і Viridiana Alatristed | |||
IMDb | nm0683831 | |||
Нагороди та премії | ||||
Арієль (1957), (1958), (2008); Орден Ізабелли Католички (2006) | ||||
| ||||
Сільвія Піналь у Вікісховищі | ||||
Народилась 12 вересня 1931 року у місті Гуаймас в мексиканському штаті Сонора. Коли їй було п'ять років її мати Луїса Ідальго Агілар вийшла заміж за журналіста Луїса Піналя, в якого було три дочки від попереднього шлюбу й який вдочерив Сільвію (зі своїм біологічним батьком — диригентом Мосесом Паскелем, вона познайомилася лише в 11 років). Родина мешкала в Акапулько та Монтерреї, згодом осіла в Мехіко. У 14-річному віці Сільвія навчилася друкувати й почала працювати секретаркою в різних фірмах, одночасно беручи уроки вокалу та акторської майстерності.
На театральній сцені з 1948 року. У кіно дебютувала 1949 року в другорядній ролі у фільмі «Бамба» Мігеля Контрераса Торреса. Справжній успіх принесли ролі у фільмах «Швейцар» (1950) з Кантінфласом та «Незнайомець на сходах» (1954) з Артуро де Кордова. 1957 року отримала премію Арієль як найкраща акторка за роль у фільмі «Пристрасне безумство» Туліо Демічелі за мотивами повісті «Крейцерова соната» Толстого.
Міжнародну славу принесли ролі у фільмах Луїса Бунюеля «Вірідіана» (1961, Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю), «Ангел-винищувач» (1962) та «Симеон Пустельник» (1965). Піналь також була однією з кандидаток на головну роль у «Щоденнику покоївки», та французькі продюсери врешті обрали Жанну Моро[4].
У 1960-х багато знімалася в Мексиці. 1967 року зіграла в голлівудський стрічці «Акула!» з Бертом Рейнольдсом, а 1968-го — у фільмі «Гармати Сан-Себастьяна», де її партнерами стали Чарльз Бронсон та Ентоні Квінн. У 1970-х роках та на початку 1980-х багато знімалася в Іспанії, Італії та Аргентині.
У 1980-х працювала майже виключно на телебаченні — як акторка та продюсер теленовел. У цей час вступила до Інституційно-революційної партії й почала займатися політикою. Була обрана депутатом Конгресу Мексики (1991—1994), а згодом — сенатором Конгресу та членом Асамблеї (1998—2000). На цих посадах Піналь займала активну позицію у сфері культури та захисту прав жінок. У 2010—2014 роках Сільвія Піналь займала посаду генерального секретаря Національної асоціації акторів Мексики[5].
1986 року Піналь стала продюсером та ведучою телепрограми «Жінка, випадки з реального життя», яка зазнала великого успіху та протрималася в ефірі понад 20 років (1986—2007). Шоу транслювалося в Мексиці, Іспанії, Італії та країнах Латинської Америки.
1988 року акторка заснувала Театр Сільвії Піналь, репертуар якого складає в основному музична комедія, в якому грала у мексиканських версіях мюзиклів «Гелло, Доллі!», «Мейм» та «Циганка» (в останньому її партнеркою була її дочка Алехандра Гусман)[6].
2015 року Сільвія Піналь видала автобіографічну книгу «Esta soy yo»[7]. Її портрети малювали Дієго Рівера та Освальдо Гуаясамін. 2019 року телекомпанія Televisa випустила телесеріал «Сільвія Піналь перед вами», заснований на біографії акторки, з Ітаті Кантораль у головній ролі[8].
Сільвія Піналь чотири рази була у шлюбі, кожен з яких завершився розлученням:
Також у різні роки акторка мала романи з акторами Омаром Шарифом, Педро Інфанте, Ренато Сальваторі та підприємцем Еміліо Азкар'яга Мільмо[10].
З часом Сільвія Піналь стала засновницею відомої акторської династії. Її старша онука Стефані Салас (дочка Сільвії) — акторка та співачка. Онука Фріда Софія (дочка Алехандри) також розпочала музичну кар'єру. Правнучки Мішель Салас та Каміла Валеро (доньки Стефані) — модель та акторка відповідно[11].
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1949 | ф | Бамба | Bamba | Емілія |
1949 | ф | Гріх Лаури | El pecado de Laura | Хуаніта |
1950 | ф | Швейцар | El portero | Роса-Марія (Росіта) |
1950 | ф | Король кварталу | El rey del barrio | Карменсіта' |
1952 | ф | Донья Марікіта у моєму серці | Doña Mariquita de mi corazon | Пас Алегре |
1952 | ф | Куточок поряд з раєм | Un rincón cerca del cielo | Соня Ірина Перес |
1955 | ф | Незнайомець на сходах | Un extrano en la escalena | Лаура |
1955 | ф | Пристрасне безумство | Locura pasional | Мабель Мендоса |
1957 | ф | Милий ворог | La dulce enemiga | Лукресія |
1959 | ф | Народ і дворянство | Uomini e nobiluomini | Джованна |
1960 | ф | Марібель та чужа родина | Maribel y la extraña familia | Марібель |
1961 | ф | Прощавай, Мімі Помпом! | Adios, Mimi Pompom! | Мімі |
1961 | ф | Вірідіана | Viridiana | Вірідіана |
1962 | ф | Ангел-винищувач | El angel exterminador | Летисія «Валькірія» |
1965 | ф | Симеон Пустельник | Sinon del desierto | Диявол |
1965 | ф | Круки в траурі | Los cuervos estan de luto | П'єдад |
1967 | ф | Марія Ісабель | Maria Isabel | Марія Ісабель Санчес |
1967 | ф | Акула! | Shark! | Анна |
1968 | ф | Гармати Сан-Себастьяна | Guns for San Sebastian | Фелісія |
1969 | ф | Сестра Трінкет | La hernana Trinquete | Єлена |
1970 | ф | Кохання Марії Ісабель | El amor Maria Isabel | Марія Ісабель Санчес |
1977 | ф | Божественні слова | Divinas palabras | Марі Гаель |
1978 | ф | Засушені метелики | Las mariposas desicadas | Хулія (Касандра Фуллер) |
1982 | с | Завтра настане весна | Mañana primavera | Аманда де Серрано |
1986—2007 | с | Жінка, випадки з реального життя | Mujer, casos de la vida real | ведуча/різні персонажі |
1989 | с | Затемнення | Exlipse | Магда |
1998—1999 | с | Привілей кохати | El privilegio de amar | у ролі самої себе |
2008 | с | Вогонь у крові | Fuego en la sangre | Санта «Сантіта» |
2009 | с | Жінки-вбивці | Mujeres asesinas | Інес Сомеєра |
2014 | с | Я твоя хазяйка | Soy tu dueña | Ісабель Рангель Дорантес |
2017 | с | Мій чоловік має сім’ю | Mi marido tiene familia | Імельда Сьєрра де Корсега |
2019 | с | Сільвія Піналь перед вами | Silvia Pinal, frente a ti | у ролі самої себе |
Срібна богиня
TVyNovelas Awards
Bravo Awards
TV Adicto Golden Awards
2002 року в парку Лос-Венадос (Мехіко) було відкрито статую Сільвії Піналь роботи Рікардо Понзанеллі[12].
2006 року Сільвія Піналь була нагороджена Орденом Ізабелли Католички — за культурний внесок у світ кіно[13].
2016 року Академія кінематографічних мистецтв і наук у Голлівуді обрала Сільвію Піналь одним зі своїх членів на знак визнання її довгої кар'єри та внеску в міжнародну кіноіндустрію[14].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.