Урочище Бурти

Урочище Бурти
	49°32′25″ пн. ш. 32°41′51″ сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Україна; Черкаська область,; Золотоніський район
Найближче місто	Золотоноша
Площа	10 га
Засновано	1975 року
Оператор	Іркліївська сільська громада
	Урочище Бурти (Черкаська область)
	Урочище Бурти у Вікісховищі

Уро́чище Бу́рти, Бу́рти — комплексна пам'ятка природи загальнодержавного значення. Розташована у Золотоніському (колишньому Чорнобаївському) районі Черкаської області, неподалік від села Лящівки.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бурти.

Коротка інформація Країна, Розташування ...

Закрити

Площа 10 га.^[1] Охоронний режим встановлено як об'єктові природно-заповідного фонду Постановою Ради Міністрів УРСР від 16.10.1975 р. № 780-р. Установа, у віданні якої перебуває об'єкт, — Іркліївська сільська громада.

Охороняються лісовий масив (площа 3 га) та лучно-степові фітоценози на залишках земляних валів давньоруської фортеці XII ст. (площа до 4 га) на правому березі річки Сули.

Лісова рослинність вкриває терасовані північно-східні схили річкової долини. У штучних насадженнях переважає робінія звичайна (біла акація), є також ясен звичайний, тополя чорна, осика, груша дика.

Трав'яний ярус з домінуванням чистотілу великого (до 70 %). У південно-західній частині збереглися ділянки лучно-степової рослинності, найцінніші у природоохоронному плані, з участю ковили волосистої (занесена до Червоної книги України), костриці Беккера, костриці лучної та костриці червоної. Ростуть дивина фіолетова, чебрець Маршаллів, перстач розлогий, молочай степовий і молочай Калениченка.^[2] У складі флори — 67 видів рослин.

Урочище має важливе значення як об'єкт, представлений кількома біотопами, що мають мозаїчну структуру.^[3]

[1]
Природно-заповідний фонд Черкаської області / Укл. Коноваленко О. С., Карастан І. М. − Черкаси: Вертикаль, 2006. − 196 с.
[2]
Заповідна Черкащина / Під заг. ред. Чорного М. Г. Черкаси: Брама-Україна. 2012. с. 107-109.
[3]
Полішко О. Д. Урочище Бурти // Екологічна енциклопедія: У 3-х т. / А. В. Толстоухов (гол. ред.). — К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2006. — Т. 1. — С. 183.