Золотоноша

Золотоно́ша — місто обласного підпорядкування, районний центр Золотоніського району Черкаської області. Центр Золотоніської міської громади. Золотоноша — місто, де збереглася архітектура кінця 19-го, початку 20-го століття. Нині входить в п'ятірку найцікавіших міст Черкащини.^[4]

Золотоноша
Герб Золотоноші Прапор Золотоноші
Будівля колишньої Земської управи (нині - Золотоніська РДА)
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Черкаська область
Район	Золотоніський район
Тер. громада	Золотоніська міська громада
Засноване	1576
Статус міста	від 1781 року
Населення	▼ 27 206 (01.01.2022)[1]
- повне	▼ 27 206 (01.01.2022)[2]
Площа	21,65 км²
Поштові індекси	19700 — 19702[3]
Телефонний код	+380-4737
Координати	49°40′8″ пн. ш. 32°2′51″ сх. д.
Висота над рівнем моря	99 м
Водойма	р. Золотоношка
Назва мешканців	золотоно́сець, золотоно́ска, золотоно́сці
Міста-побратими	Авдіївка, Україна
День міста	23 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Золотоноша I
До обл./респ. центру
- фізична	25 км
- залізницею	30 км
- автошляхами	36 км
До Києва
- фізична	136 км
Міська влада
Адреса	м. Золотоноша, Садовий проїзд, 8
Вебсторінка	http://zolo.gov.ua/
Золотоноша у Вікісховищі  Мапа Золотоноша Золотоноша

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Золотоноша (значення).

Місто розташоване на річці Золотоношка, притоці Дніпра, за 30 км від обласного центру — міста Черкас, на перехресті національних автошляхів Н08 та Н16, і на залізничній лінії Бахмач—Одеса. Населення — 28,3 тисяч осіб (2015).

Походження назви

Заболочена місцевість на південній околиці міста

Назва «Золотоноша» викликала цілий цикл «золотих» легенд;

Згідно з однією з них, у другій чверті XVII століття Золотоноша була замком Яреми Вишневецького і збірним місцем податків, сплачуваних з його величезного феоду — так званої «Вишневеччини». Зосередження в місті податків — золотих грошей — нібито й дало привід назвати його Золотоношею, тобто «золотою ношею». Проте, як свідчать писемні згадки, таке твердження хибне, бо Вишневецький прибув на Лівобережжя на початку 30-х років XVII століття, а назва міста з коренем «золото» з'явилася за 60 років до того.

За другою легендою, черкаські козаки придбане «вогнем і мечем» золото складали в напівпрохідних, болотяних заводях річки Золотоноші.

Третя легенда пов'язує назву міста з подіями часів монголо-татарського іга. Татарська флотилія, навантажена даниною, зібраною з підвладного люду, поверталася до Криму. Здійнялась буря, і хвилі ринули на чужинців. Вода поглинула і човни і скарби. Коли ж стихія вгамувалася, хвилі почали прибивати до берега золоті речі. Це сталося на місці виникнення Золотоноші. Відтак, кажуть, річку назвали Золотоношею, а згодом і місто одержало цю ж назву.

На думку ж науковців, своєю назвою річка завдячує природним особливостям: дно Золотоношки, покрите піщаними наносами, сяяло, як золото, від домішків слюди золотавого кольору. Отже, найвірогіднішим є твердження про те, що місто отримало свою назву не від тих скарбів, що проходили через нього, а від блискучих розливів місцевої річки.

Історія

Докладніше: Історія Золотоноші

На території та на околицях Золотоноші знайдено кам'яні знаряддя праці доби бронзи, могильник зарубинецької культури та поселення черняхівських культур, а також городище періоду Київської Русі.^[5] У XVI столітті Золотоноша була спалена татарами. У 1905 році, під час революції 1905—1907 років, у Золотоноші (як і в Лубнах) виходило друком періодичне видання українською мовою — часопис «Хлібороб».

Населення

Чисельність

Статистичні дані за кількістю населення міста в різні роки:

Демографічні зміни

1910	1979	1989	2001	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
13 800	28 579	30 715	28 793	25 509	28 488	28 611	28 516	28 591	28 463	28 464	29 500

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[6]:

Національність	Відсоток
українці	91,78%
росіяни	6,23%
вірмени	0,39%
роми	0,37%
білоруси	0,30%
молдовани	0,14%
євреї	0,13%
інші/не вказали	0,66%

Мовний склад

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[7]:

Мова	Чисельність, осіб	Відсоток
Українська	26 267	92,57%
Російська	1 846	6,51%
Вірменська	76	0,27%
Ромська	62	0,22%
Білоруська	28	0,10%
Румунська	19	0,07%
Інші/Не вказали	77	0,26%
Разом	28 375	100%

Економіка

Стара будівля лікеро-горілчаного заводу «Златогор», 1896 рік побудови

Економіка міста представлена такими галузями матеріального виробництва: промисловість, будівництво, транспорт, торгівля і громадське харчування, житлово-комунальне господарство, а також нематеріальною сферою: побутове обслуговування населення, охорона здоров'я, фізкультура і спорт, соціальне забезпечення та інші.

Основу промислового виробництва в місті складає харчова промисловість — 76,96 %, до складу якої входять: "Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор», ЗАТ «Золотоніський маслоробний комбінат», ВАТ «Золотоношам'ясо», ПП «Сільвер Фуд», підприємство «Універсал», ДП «Роял Фрут Гарден — Іст». На легку промисловість припадає 1,55 %, на машинобудування — 6,96 %, на парфумерно-косметичне виробництво — 2,84 %. Також у 2011 році запрацювало нове підприємство з закордонними інвестиціями «УкрФес».

Освіта

У різні часи в місті працювали Золотоніська жіноча гімназія, Золотоніська сільськогосподарська школа, Золотоніська чоловіча гімназія, Золотоніське повітове училище.^[8]

У місті функціонує стала мережа освітніх закладів, яка нараховує 18 навчальних закладів. Працює 7 дошкільних закладів комунальної власності, професійний ліцей, золотоніський технікум ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету.

Докладніше: Золотоніська спеціалізована школа № 1

Освітні заклади

• Золотоніська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (вул. Обухова,39)
• Комунальний заклад „Золотоніська загальноосвітня санаторна школа ЧОР” (вул.Паркова, 2)
• Золотоніська загальноосвітня школа I-III ступенів № 6 (вул.Благовіщенська, 96А)
• Золотоніська загальноосвітня школа I-III ступенів № 3 (вул. Гоголя, 7)
• Золотоніська спеціалізована школа №2 інформаційних технологій (вул. Миколаївська, 5)
• Золотоніська школа №1 з поглибленим вивченням економіки та права (вул. Черкаська, 12)
• Золотоніська гімназія імені Семена Скляренка (вул. Черкаська, 54)
• Дитячий садок "Берізка" (вул. Новоселівська, 38)
• Дитячий садок "Веселка" (вул. Шепелівська, 2г)
• Дитячий садок "Калинка" (вул. Соборна, 40)
• Дитячий садок "Ромашка" (вул. Незалежності, 75)
• Дитячий садок "Сонечко" (вул. Благовіщенська, 17)
• Дитячий садок "Струмочок" (вул. Євгена Півня, 18)
• Дитячий садок "Ялинка" (вул. Шевченка, 185)
• Технічна школа УкрЗалізниці (вул. Черкаська, 14)
• Технікум ветеринарної медицини (вул. Садовий проїзд, 1)
• Професійний ліцей (вул. Шевченка, 33)
• Черкаський навчальний центр (вул. Обухова, 48б)
• Міжшкільний навчально-виробничий комбінат (вул. Садовий проїзд, 10)
• Дитячо-юнацька спортивна школа (вул. Черкаська, 5)
• Музична школа (вул. Шевченка, 169)
• Будинок школяра (вул. Садовий проїзд, 10)

Культура

Поштова марка Укрпошти, 2020

Відділ культури виконавчого комітету Золотоніської міської ради було утворено в січні 1993 року.

Заклади культури

До складу відділу культури і туризму Золотоніської міської ради входять такі структурні підрозділи-культурні заклади^[9]:

Золотоніська бібліотека для дітей

• міський будинок культури (вул. Садовий Проїзд,4);
• дитяча музична школа (вул. Шевченка, 167);
• краєзнавчий музей імені М. Ф. Пономаренка (вул. Черкаська, 20);
• картинна галерея, де виставлено картини художників-аматорів Золотоноші (вул. Незалежності)^[10];
• міська бібліотечна система, до складу якої входять міські бібліотеки № 1 (вул. Шепелівська, 14-Д) і № 2 (вул. Шевченка,18). В середньому за рік обидві бібліотеки обслуговують близько 1 500 відвідувачів, а середня книговидача становить близько 24 тисяч книг (2-а пол. 2010-х);
• центр дозвілля молоді;
• міський клуб (мікрорайон Гришківка).

Пам'ятки

Історико-архітектурними пам'ятками Золотоноші є:

• Преображенська церква Красногірського монастиря, 1767-71 роки. Архітектор Іван Григорович-Барський, стиль пізнє українське бароко.
• Свято-Успенський собор, збудований у 1909 році.

Об'єкти природно-заповідного фонду:

• ботанічні пам'ятки природи місцевого значення: Дерева софори японської, Дуб пірамідальний, Оцтові дерева, школа № 6, Оцтові дерева, вулиця Благовіщенська;
• парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва: Дендрологічний парк, Меморіальний парк, Сквер декоративного садівництва;
• загальнозоологічний заказник місцевого значення Вітове.

Культурні події

• Фестиваль чорнобривців — проходить у кінці серпня або на початку вересня. У програмі фестивалю — парад вишиванок, «Караоке на фонтані», пиріг з фруктовою начинкою, виставка робіт майстрів ужиткового мистецтва, салон краси на тротуарі, фотозони, гала-концерт переможців пісенного фестивалю та зірок української сцени, виставка-продаж продукції місцевих товаровиробників, виїзна торгівля закладів громадського харчування, запашна козацька каша.
• Фестиваль патріотичної пісні «Героям слава!» — проводиться у рамках Фестивалю чорнобривців. Учасниками можуть стати діти та молодь віком до 18 років. У журі — народні та заслужені артисти країни: Анатолій Гнатюк, Ніна Мирвода, Юрій Васильківський, Астрая, Богдан Гнатюк.^[10]

Міста-побратими

• Штольберг, Німеччина
• Лученець, Словаччина
• Явор, Польща
• Плауен, Німеччина
• Ізер, Франція

Релігія

У місті функціонує три громади УПЦ МП: Свято-Успенська, Свято-Троїцька та Благовіщенська, що входять до складу Черкасько-Канівської єпархії. Також є Українська Греко-Католицька громада Зіслання Святого Духа, яка належить до Черкаського протопресвітерства Київської архієпархії УГКЦ^[11]. Від листопада 2017 року діє храм ПЦУ на честь святителя Луки Кримського^[12].

Відомі люди

Народилися

• Баранніков Олексій Петрович — радянський учений-індолог, академік АН СРСР (1939), професор Ленінградського університету (1922). Дослідник стародавніх, середньовічних і новоіндійських мов та давньоіндійської літератури.
• Бах Олексій Миколайович — український біохімік і фізіолог рослин, академік АН СРСР (1929), основоположник радянської біохімії.
• Болеславський Ісаак Єфремович — радянський гросмейстер, претендент на світову першість, шаховий теоретик і тренер.
• Борохов Бер — політичний та громадський діяч, публіцист, один з лідерів сіоністського руху.
• Голубович Михайло Васильович (* 1943) — український актор театру та кіно.
• Грибов Роман Валентинович — прикордонник Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни, відзначився при обороні острова Зміїний.
• Гринець Дмитро Митрофанович (1905—1993) — український графік.
• Думитрашко Костянтин Данилович — український письменник, поет, перекладач, теолог.
• Заруба Олександр Данилович — український вчений-економіст і педагог. Доктор економічних наук, професор.
• Кондратюк Наталія В'ячеславівна — українська журналістка, керівник бюро російського ОРТ в Україні.
• Костюковський Яків Аронович (1921—2011) — радянський драматург, сценарист художніх та мультиплікаційних фільмів, співавтор текстів пісень.
• Ляскоронський Василь Григорович — український історик, археолог, етнограф.
• Мітулінський Юрій Тарасович (1926—1988) — радянський організатор та розробник у сфері автоматизації проектування, кандидат технічних наук, заслужений машинобудівник УРСР.
• Нечепоренко Володимир Макарович — український актор театру і кіно, радіоведучий і педагог, професор.
• Павлов Олександр Степанович — український живописець.
• Півень Євген Олексійович — майор (посмертно — підполковник) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Риженко Сергій Вікторович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Сагарда Микола Іванович — український історик, перекладач, теолог і бібліограф.
• Сало Іван-«Мамай» — командир куреня УПА, лицар Золотого хреста бойової заслуги УПА 2 класу.
• Самофалов Володимир Дмитрович — український журналіст.
• Семенов Володимир Сергійович (1924—2004) — український вчений-правник, громадський діяч, кандидат юридичних наук, професор.
• Скляренко Семен Дмитрович — український письменник.
• Устименко Борис Павлович (2002—2024) — матрос збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Харченко Максим Борисович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Школьнікова Неллі Юхимівна — радянсько-американська скрипалька і музичний педагог.
• Шуть Василь Кирилович — український композитор.
• Янчевський Микола Олександрович — полковник Армії УНР.

Пов'язані з містом

• У 50-х роках XVIII століття тут бував філософ і поет Григорій Сковорода,
• в 90-х роках XVIII століття — письменник Іван Котляревський,
• у 1809—1811 роках проживав майбутній учений Михайло Максимович,
• у 1830-х роках — кирило-мефодієвець Олександр Навроцький,
• 1845 року перебував Тарас Шевченко.
• У другій половині XIX століття місто відвідував письменник Михайло Старицький.
• У 1897 і 1899 роках у Золотоноші гастролював композитор Микола Лисенко.
• 1900 року виступала на сцені актриса Марія Заньковецька,
• у 1913 і 1914 роках — актор Панас Саксаганський,
• 1914 року — Борис Романицький.
• У Золотоноші закінчив школу український поет, літературознавець і перекладач Михайло Драй-Хмара
• З 1783 до 1786 року в Золотоноші жив майбутній герой Вітчизняної війни 1812 року, командир 27-ї піхотної дивізії, генерал-лейтенант Дмитро Неверовський.
• Тут жив і похований (у монастирі) учений Никифор Борисяк (1817—1882 рр.).
• Закінчив гімназію А. Д. Моторний (1891—1964) — український геодезист, професор Львівського політехнічного інституту, один з засновників Української геодезичної школи.
• Жив і працював письменник Олелько Островський. Одна із вулиць названа на його честь^[13].
• Зінченко Федір Матвійович (1902—1991) — Герой Радянського Союзу.

Засоби масової інформації

Інтернет-видання

Золотоноша.City ^[14] — міське інтернет-видання, запущене у серпні 2019 року колективом газети «Златокрай» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».^[15]

Галерея

• 
  Будинок дитячої та юнацької творчості (колишня чоловіча гімназія, 1910 р.)
• 
  Пам’ятник Дмитру Невіровському та Свято-Успенський собор
• 
  Будинок Золотоніської РДА
• 
  Районний відділ освіти
• 
  Будинок культури. Колишній повітовий театр (1910 р.)
• 
  Будівля колишньої жіночої гімназії (1902 р.)
• 
  Будинок лікаря
• 
  Успенська церква, 1909 р.
• 
  Спасо-Преображенський собор Красногірського монастиря
• 
  Будинок культури, в якому в 1916 р. дебютувала Народна артистка СРСР Наталія Ужвій
• 
  Пам'ятник загиблому воїну в Меморіальному парку
• 
  Вид на готель "Меридіан"
• 
  Танк Т-34-85
• 
  Пам'ятник Шевченку в парку