Сокырниця

Полога и приступ

Село лежить на правом березѣ Тисы о 10 км повыше Хуста.^[2]^[3] Через село проходить автодорога Ужгород – Хуст – Ясѣня, и желѣзнична линия Батьово – Солотвино, заставка Сокырниця.^[4]

Сельска рада

Сокирницька сільська радаукр.^[1]^[5]: 90450, Закарпатська обл., Хустський р-н,; с.Сокирниця, вул.Центральна,98; тел. (03142) 78-1-41; 51-2-16 е-mail: 04350145@mail.gov.ua; Сабадош Ярослав Михайлович, сільський голова

История

Первый раз упоминать ся село в року 1373 под назвов Zeglenk, другый раз в року 1389 под назвов Zeklenche; днешны назвы Szeklence и Сокырниця зафиксованы од року 1773.^[6]

„	Село заклали над потоком Szeklence, што вливать ся в рѣчку Байлова, правый приток Тисы, и назву достало од того потока. Зась назва потока походить од русинско-украинской назвы водолюбивого дерева сокор, сокорина. В Мадярской назвѣ стала ся перемѣна r:l...Официална украинска назва Сокирниця одводить ся од славянского властного имена.	”
Sebestyén Zsolt, ibid., стор. 128, переклад.

Найстарша архитектурна памятка — церква св. Николая, што походить з року 1704, была выставлена в недалеком селѣ Шашвар (днесь Тростник), а в року 1770 перенесена в Сокырницю.^[2]^[5] Архитектура несе знакы готичного штила.^[7]

Деревляну православну Михайловску церковь выставили при Чехах в року 1921, а при независимой Украинѣ — мурованы грекокатолицку Успѣнску (1993) и православну Михайловску церковь (1998).^[2]

В року 1910 в селѣ жили 2496 особ, Русины и Нѣмцѣ.^[8]

В року 1930 (при Чехах) в селѣ было 3197 обыватели, з них 2547 Русины, 589 Евреи, 43 Чехы и Словаци, 16 Мадяре, 2 чужоземцѣ.^[9]

Интересны факты

Родак Сокырницѣ Иван Сабадош склав диференциалный^[10] словник свого села и тот словник^[11] зоз своим обсягом 19,5 тысяч слов указав ся найвекшым подобного типа словником, што дотеперь выйшов у восточных славянох.

Жерела и одказы

Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935.
Sebestyén Zsolt: Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára. Bessenyei könyvkiadó. Nyíregyháza, 2012. ISBN 978-615-5097-53-9

Sebestyén Zsolt (2014-08-15). Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára (по мадярскы). MEK OSzK. http://mek.oszk.hu/13200/13208/index.phtml. [перевірено 2019-05-14].

Ярослав Достал: Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. ISBN 978-966-671-374-5
Поп И. И., Поп Д. И.: В горах и долинах Закарпатья. — М. : Искусство, 1971 г.
Иван Сабадош: Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району. — Ужгород: Лїра, 2008. — 480 с. ISBN 978-966-2195-13-2.
Тронько П. и др. (ред.): Історія міст і сіл України. Том 7. Закарпатська область. К. 1969.
Сергій Федака: Населені пункти і райони Закарпаття. Історично-географічний довідник. — Ужгород: Ліра, 2014. ISBN 978-617-596-158-2
Облікова картка: с Сокирниця, Закарпатська область, Хустський район (по украинскы). http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rf7571=11873. [перевірено 2019-05-11].
Офіційний сайт. Сокирницька сільська рада (по украинскы). http://sokyrnycya.rada.org.ua. [перевірено 2019-05-12].
Желѣзниця. Заставка Сокырниця (по русскы). railwayz.info. https://railwayz.info/photolines/station/2301. [перевірено 2019-05-12].
Петро Власенко. Фотопрогулки по Украине и вокруг: Сокирница - Закарпатская (по русскы) (фото). http://ua.vlasenko.net/sokyrnytsia/index.html. [перевірено 2019-05-11].
Ірина Пустиннікова. Замки та храми України: Сокирниця (по украинскы). https://castles.com.ua/sokyrnytsa.html. [перевірено 2019-05-11].

Remove ads