Дубіївка (Черкаський район)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Дубі́ївка — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Русько-Полянській сільській громаді. У селі мешкає 3360 людей.
| село Дубіївка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район | Черкаський район |
| Громада | Руськополянська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA71080350030094256 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1622 |
| Перша згадка | 22 вересня 1622 (402 роки) |
| Населення | 3360 |
| Поштовий індекс | 19631 |
| Телефонний код | +380 472 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°21′10″ пн. ш. 31°52′04″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
96 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Руська Поляна |
| Карта | |
  Дубіївка | |
 Дубіївка | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дубіївка (Черкаський район)
Дубіївка — село, центр сільської ради Черкаського району Черкаської області. У ХІХ столітті село Білозерської волості Черкаського повіту Київської губернії. Село належить до історико-етнографічного регіону Середнє Подніпров'я (Наддніпрянщина).
 | Цей розділ потребує доповнення. (березень 2024) |
Про село вперше згадано в описі Черкаського староства за 1622 р., в якому воно назване Дубієвим хутором.
Існує дві легенди про походження хутора. Одна з них стверджує, що назва пішла від прізвища господаря хутора Дубія. Інша — що хутір знаходився посеред дубового гаю, який був неприступною природною фортецею.
Точних підтверджень, що Дубіївка колись була козацьким поселенням немає, але точно відомо: в Білозерській сотні, яка дислокувалася по сусідству і входила до складу Черкаського полку, могло бути багато дубіївчан.
Поза будь-яким сумнівом вихідці з села брали участь у національно-визвольній війні 1648—1657 рр. Також Дубіївка була причетною до подій Коліївщини, оскільки, за переказами, місцевий сосновий бір став в 1768 р. притулком для великого гайдамацького загону. У тому ж таки XVIII ст. Дубіївку оминула гірка доля кріпацтва. Цей феномен історики пояснюють тим, що густі дубові ліси були приписані до військових поселень Катеринославської і Херсонської губерній, а їх південно-західна частина під назвою «лісова дача» (пізніше «корабельний гай») була віддана для потреб Чорноморського флоту[1][2].
10 лютого 1920 року у Дубіївці під час Зимового походу зупинялася на короткий відпочинок Київська збірна дивізія Армії УНР, очолювана Юрієм Тютюнником[3].
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 3 225 | 95,98 % |
| Російська | 114 | 3,39 % |
| Інше | 21 | 0,63 % |
| Разом | 3 360 | 100,00 % |
Розташування
Село розташоване в лісостеповій зоні в Дністровсько-Дніпровській фізико-географічній провінції. Має вигідне географічне положення, поблизу обласного центру м. Черкас, на шляху шосе Черкаси — Шпола — Умань та Черкаси — Городище. Через місцевість проходить гілка Одеської залізниці до смт Ірдинь.
Рельєф і ґрунти
Місцевість розташована в межах Придніпровської височини на Ірдино-Тясминській низовині. Рельєф території рівнинний, абсолютні висоти коливаються в межах 90-110 м з незначними відносними амплітудами висот. Завдяки особливостям ґрунтоутворюючих порід у даній місцевості немає яружно-балкової мережі. Місцевість не дренується річками. З водойм є лише штучні канали, які тимчасово заповнюються водою під час злив, танення снігу. З морфоскульптурних форм рельєфу є лише еолові, біогенні та антропогенні.
Поширеними є дерново-слабопідзолисті, болотні, лучні, лучно-чорноземні ґрунти, солонці, чорноземи типові малогумусні, чорноземи опідзолені. Ґрунти переважно легкого механічного складу, виділяються порівняно невисокою родючістю.
Водна система
На території даної місцевості не протікає жодна річка, є лише шість невеликих ставків антропогенового походження. Значними є запаси ґрунтових вод, які забезпечують місцеве населення у питній воді.
Корисні копалини
Територія приурочена до Українського щита, проте виходів архей-протерозойських порід тут немає, оскільки вони перекриті товщею антропогенових порід, а саме: давньоалювіальними відкладами та рихлими легкосуглинистими породами. Територія небагата на корисні копалини (високоякісні будівельні піски та глина). Є перспективи на видобуток залізних руд невисокої якості.
Клімат
Клімат території помірно-континентальний. Радіаційний баланс становить 40 ккал/см². Більша частина припадає на теплий період року, особливо на травень-вересень. Переважаючими вітрами є західні та північно-західні при середній швидкості 3-8 м/с. Середні температури січня −5,9°С, липня +20,1°С. Середньорічна температура становить +7,3°С. Річна кількість опадів становить 480—520 мм. Кількість днів з опадами досягає 130—150 днів на рік. Серед несприятливих та стихійних метеорологічних явищ частими є посухи, грози, град, зливові опади, сильний вітер, туман, ожеледь.
Флора і фауна
Всього флора території нараховує близько 800 видів вищих рослин, з яких 18 занесено до Червоної книги України.
Тут переважають соснові та дубово-соснові ліси, що мають дво- і чотириярусну будову. Перший ярус, висотою ‒ 24-28 м, займає сосна звичайна (до 65 % від усіх деревних порід). Другий ярус ‒ 15-20 м ‒ дуб черешчатий, граб звичайний, клен ясенелистий та гостролистий, липа серцелиста, трохи рідше ‒ береза поникла. Чагарниковий третій ярус в більшості не розвивається, однак місцями досягає висоти 2 м. На місці пожеж проростає бузина чорна та глід кривочашечковий. У складі підліску (четвертий ярус) ‒ бузина червона, клен татарський, горобина звичайна. Із нижчих чагарників ‒ зіновать руська та дрік красильний. Трав'яний покрив складають світлолюбиві види ‒ куничник наземний, польовиця тонка, орляк звичайний, конвалія травнева. Звичайними видами є сон-трава чорніюча, дзвоники круглолисті, дібровник звичайний, перстач піщаний та сріблястий, віхолка гілляста, герань криваво-червона, гвоздика дельтовидна, чебрець дніпровський, ковила дніпровська, чистотіл, розрив-трава, пирій, костриця лучна, підмаренник справжній, суниці лісові, нечуй-вітер волохатий, деревій звичайний, іноді — верес звичайний та зимолюбка зонтична.
У системі зоогеографічного районування Черкаський бір відноситься до Центрального лісостепового зоогеографічного округу правобережжя Дніпра. Великих тварин у ньому немає. Тут водяться вепри, сарни, лисиці, зайці, куниці, вивірки, ондатри та бобри. З рідкісних тварин тут зустрічаються кутора мала, мишівка степова, тхір степовий, борсук, норка європейська та єнот уссурійський. З птахів поширені жовтобровий та весняний вівчарики, зяблики, синиця велика, дрізд чорний, сова сіра, дятел великий строкатий та інші. Багато в Черкаському бору плазунів: черепаха болотяна, веретільниця, ящірка зелена, вуж звичайний, гадюка звичайна), земноводних (тритон звичайний та гребінчатий, ропуха сіра, квакша) та комах.
Див. також
- Вікове дерево каштана в селі Дубіївці.
- Сидоренко Марко Лук'янович (2 серпня 1915 — 27 березня 1945) — військовий льотчик, Герой Радянського Союзу[5];
- Сидорін Сергій Володимирович (нар. 26 листопада 1987) — капітан, заступник командира батальйону спеціального призначення Національної гвардії України, нагороджений Орденом «За мужність ІІІ ступеня» за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
- Шпак Валерій Кирилович (19 жовтня 1943, Дубіївка — 27 червня 2008) — доктор філологічних наук, професор, декан лінгвістичного факультету Черкаського державного технологічного університету, завідувач кафедри прикладної лінгвістики ЧДТУ, академік Української Академії наук національного прогресу та Нью-Йоркської Академії наук, заслужений працівник освіти України.
- Тищенко Михайло Петрович — співак (тенор), народний артист України (2019).
Церква
Центр
Центр села
Обеліск слави
Меморіал воїнам Другої світової війни
Пам'ятник воїнам Другої світової війни
Могильна плита на меморіалі воїнам Другої світової війни
.jpg)
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
