Loading AI tools
вигаданий персонаж З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Жан Вальжа́н (фр. Jean Valjean) — головний герой, протагоніст роману Віктора Гюго «Знедолені». Колишній каторжанин, засуджений на дев'ятнадцять років за крадіжку хліба для сім'ї своєї сестри. Жан Вальжан, а також інспектор поліції Жавер, що невідступно йшов за ним, стали архетипічними персонажами світової літератури[1]. У романі Вальжан також відомий як 24601, дядечко Мадлен, 9430, Ультим Фошлеван, пан Леблан та Урбен Фабре.
Жан Вальжан | |
---|---|
фр. Jean Valjean | |
Творець: | Віктор Гюго |
Твори: | Знедолені (1862) |
Стать: | чоловіча |
Національність: | француз |
Раса: | європеоїдна |
Вік: | 46-63 років |
Дата народження: | 1769 |
Дата смерті: | 1832 |
Родина: | Жанна Вальжан (сестра) |
Діти: | Козетта (прийомна донька) |
Рід занять: | політик |
Прототип: | Ежен Франсуа Відок |
Роль виконує: | Жан Габен (1958), Жорж Жере (1972), Ліно Вентура (1982), Жан-Поль Бельмондо (1995), Ліам Нісон (1998), Жерар Депардьє (2000), Г'ю Джекмен (2012) |
Медіафайли у Вікісховищі |
Жан Вальжан народився у 1769 році в Фавролі, одній з провінцій департаменту Ена. Його батьки померли, коли він був ще дитиною, і його забрала до себе старша сестра Жанна. Чоловік Жанни помер у 1794 році, залишивши її з сімома дітьми. Взимку 1795 року, коли запаси провізії закінчилися, а один з синів Жанни важко захворів, Вальжан вкрав буханець хліба у місцевого булочника. Його засудили на п'ять років і відправили до в'язниці в Тулон, де він отримав номер 24601. За чотири спроби втечі, які він зробив у 1800 році (незадовго до фактичного закінчення терміну свого ув'язнення), 1802, 1806 та 1809 роках, йому в цілому додали дванадцять років, а також ще два роки за опір при арешті після другої втечі. Відбувши дев'ятнадцять років, він був звільнений, проте отримав так званий жовтий паспорт з відмітками, що свідчать про тюремне ув'язнення його власника. Згідно із законом, ув'язнені не могли вибирати собі місце проживання, і Жана Вальжана було відправлено до Понтарльє.
Вийшовши з в'язниці, Вальжан став ізгоєм через свій паспорт, який свідчив про те, що він колишній злочинець, хоча у той час сам Вальжан признавався, що роки в компанії запеклих злочинців його самого зробили таким. Єдиним, хто поставився до нього як до доброчесної людини, став єпископ дінський Мірієль, зустріч з яким змінює внутрішній світ Вальжана. Єпископ не видав Вальжана, коли той вкрав з його будинку родинне срібло, і сказав поліції, що сам віддав його йому. Після цього Вальжан розкаявся, ставши чесною та гідною людиною[2].
Звільнившись від жовтого паспорта, Вальжан вирішує почати життя з чистого аркуша, і під чужим ім'ям засновує у місті Монтрей свою швацьку фабрику, яка дуже скоро стає головним підприємством міста. Ще одна зустріч — зустріч із помираючою дівчиною Фантіною, яка раніше працювала на його фабриці і була звільнена з його вини, знову міняє життя Вальжана. Після її смерті він бере на себе роль батька юної Козетти, доньки Фантіни.
Протилежність Вальжана — інспектор Жавер. Відданий своїй справі та талановитий поліцейський, Жавер, свого роду капітан Ахав в «Мобі Діку» Германа Мелвілла — одержимий думкою упіймати Жана Вальжана і бачить його виключно найнебезпечнішим злочинцем. Не дивлячись на те, що Жан Вальжан — головний персонаж роману, він уперше з'являється тільки в другій книзі першої частини.
Прототипом Жана Вальжана вважається Франсуа Відок — французький злочинець, що багато разів побував у в'язницях, який потім здійснив успішну кар'єру в поліції і був широко відомий своєю громадською діяльністю й добродійністю. Гюго співпрацював із Відоком в роботі над оповідання «Клод Ге» та повістю «Останній день засудженого до смерті». У «Знедолених», зокрема, з біографії Відока запозичено епізод з кошиком/возом: у 1828 році він врятував одного з працівників паперової фабрики, піднявши важкий кошик на плечі. Жан Вальжан так само рятує одного з городян, піднявши на плечі віз, яким його придавило.
Часто прототипом Вальжана називають реального каторжника Пітера Морена, який у 1801 році був засуджений до п'яти років тюремного ув'язнення за крадіжку буханця хліба[3].
Момент, коли Вальжан рятує матроса на «Оріоні», заснований на реальному випадку, хоча Гюго не був його свідком. Гюго майже в точності записав лист друга, змінивши лише кінцівку, де Вальжану вдається здійснити втечу. Декілька моментів біографії персонажа написано на основі власного досвіду письменника:
Число, присвоєне Вальжану на каторзі — 24601, може бути відсиланням до дня Св. Іоанна (24 червня)[5]. Примітний факт: на честь Жана Вальжана названо астероїд головного поясу 24601 Вальжан, і він має такий самий номер[6].
Жан Вальжан народився в тому ж році, що і Наполеон Бонапарт й роки його ув'язнення збігаються зі становленням влади Наполеона і наполеонівськими війнами (1796—1815)[7].
Студентське повстання, у якому Вальжан бере активну участь, засноване на Червневому повстанні 1832 року.
Усі екранізації книги носили однакова назва — «Знедолені».
Рік екранізації | Режисер | Виконавець ролі Жана Вальжана | Країна |
---|---|---|---|
Альбер Капеллані | Генрі Клаусс | Франція | |
Жан-Поль Ле Шануа | Жан Габен | НДР, Франція, Італія | |
Сандро Болчі | Гастоне Москін | Італія | |
Марсель Блюваль | Жорж Жере | Франція | |
Робер Оссейн | Ліно Вентура | ФРН, Франція | |
Клод Лелуш | Жан-Поль Бельмондо | Франція | |
Білле Аугуст | Ліам Нісон | Велика Британія, Німеччина, США | |
Жозе Даян | Жерар Депардьє | Франція, Італія, Іспанія | |
Том Гупер | Г'ю Джекмен | Велика Британія, США |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.