Loading AI tools
австро-угорський і польський державний діяч, вчений-економіст. З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Леон фон Білінський (нім. Leon Ritter von Biliński; 15 червня 1846, Заліщики, нині Тернопільської області, Україна — 14 червня 1923, Відень, Австрія) — австро-угорський і польський державний діяч, вчений-економіст. Міністр фінансів Цислейтанії в 1895—1897 і 1909—1911; загальноімперський міністр фінансів Австро-Угорщини в 1912—1915; міністр фінансів Польщі в 1919. Доктор права (1870[1]).
Леон Білінський нім. Leon Ritter von Biliński | |||||
| |||||
---|---|---|---|---|---|
30 вересня 1895 — 30 листопада 1897 | |||||
Попередник: | Ейген фон Бем-Баверк | ||||
Спадкоємець: | Ейген фон Бем-Баверк | ||||
| |||||
10 лютого 1909 — 9 січня 1911 | |||||
Попередник: | Адольф фон Йоркаш-Кох | ||||
Спадкоємець: | Роберт Мейер | ||||
| |||||
12 лютого 1912 — 7 лютого 1915 | |||||
Попередник: | Іштван Буріан фон Райеж | ||||
Спадкоємець: | Ернест фон Кьорбер | ||||
| |||||
31 серпня 1919 — 9 грудня 1919 | |||||
Попередник: | Станіслав Карпінський | ||||
Спадкоємець: | Владислав Грабський | ||||
Народження: |
15 червня 1846 Заліщики, нині Тернопільська область | ||||
Смерть: |
14 червня 1923 (76 років) Відень, Австрія | ||||
Країна: | Австрійська імперія і Долитавщина | ||||
Освіта: | юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка і ЛНУ ім. І. Франка | ||||
Партія: | Польський клубd і Stronnictwo Prawicy Narodowejd | ||||
Рід: | Білінські гербу Сасd | ||||
Автограф: | |||||
Нагороди: | |||||
Леон Білінський народився 15 червня 1846 року в м. Заліщиках (Королівство Галичини та Володимирії Австрійської імперії, нині Тернопільська область, Україна). Дід — Францішек Білінський, власник маєтності Гродзисько (Grodzisko) поблизу Лежайська. Батько — Віктор Білінський, матір — дружина батька Мальвіна з баронів Бруницьких[2].
Навчався в народних школах у Венявці (нині — Хмелівка) і Теребовлі, потім — у Бучацькій василіянській, Станиславівській цісарсько-королівській і Тернопільській (першій) гімназіях[1]. У 1862—1865 роках (за іншими даними, закінчив у 1868[1]) вивчав економіку в університеті Львова (тоді Лемберга), до 1871-го став професором. Обіймав у Львівському університеті різні адміністративні посади, у 1878—1879 роках — його ректор.
У 1892—1895 очолював Державну адміністрацію Австрійських залізниць. У 1900—1907 — президент Австро-угорського банку. У 1907—1914 — член Палати депутатів Рейхсрата, від 1900 — довічний член Палати панів (Heerenhaus). У Рейстаті очолював «Польський клуб» — об'єднання депутатів, які представляли польські землі, що входили до складу імперії. Займаючи посаду міністра фінансів Цислейтанії в кабінеті Бадені, в 1896 досяг угоди з Угорщиною про розподіл доходів державного бюджету. У 1911, під час роботи в кабінеті Бінерт-Шмерлінга, вступив у конфлікт з парламентом і був змушений подати у відставку.
20 лютого імператор Франц Йосиф призначив Білінського загальноімперським міністром фінансів (і одночасно, як і всі міністри фінансів з 1879, цивільним губернатором Боснії і Герцеговини). Діючи як глава цивільної адміністрації Боснії, Білінський конфліктував з військовим губернатором Оскаром Потіореком. Потіорек належав до «партії яструбів», із презирством ставився до сербів, що складали більшість населення, в той час як Білінський ставив за мету забезпечити їх лояльність до австро-угорської влади. В кінцевому підсумку цивільний губернатор не зміг перешкодити курсу Потіорека, який домігся закриття боснійського ландтагу і ліквідації сербських громадських об'єднань.
Незважаючи на свою помірковану позицію, в період Липневої кризи Білінський виступав за здійснення жорсткого тиску на Сербію. Після початку Першої світової війни пропонував свою кандидатуру в генеральні штатгальтери Галичини.
Білінський був прихильником реалізації «австро-польського» проекту — включення до складу Австро-Угорської імперії польських земель, що входили до складу Росії і надання об'єднаній Польщі широкої автономії, аж до створення Триєдиної монархії. На початку серпня 1914 пропонував оприлюднити від імені імператора і міністра закордонних справ Берхтольда декларацію про об'єднання Королівства Галичини і Лодомерії з Польщею, створення окремого уряду і ландтагу. Пропозиція зустріла різкий протест із боку головного союзника — Німеччини, а також глави уряду Транслейтанії Іштвана Тиси; в результаті реалізовано не було. Незважаючи на провал плану Білінського, ідея «триалізму» активно дискутувалася в австрійських правлячих колах аж до закінчення війни. Відмова від пропозицій Білінського викликала розчарування в колах австро-польського дворянства: керівництво Австро-Угорщини піддавалося звинуваченнями в зайвій поступливості по відношенню до Німеччини. Помер у 1923, похований поруч з дружиною в Тепліце (Чехословаччина).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.