Loading AI tools
селище в Україні, адміністративний центр Рокитнівської селищної громади Рівненської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Роки́тне (колишні назви — Рокитно) — селище в Україні, адміністративний центр Рокитнівської селищної громади Сарненського району Рівненської області. Населення становить 6704 особи (2019)[2] Протягом 1927—1939 років було містом[3].
селище Рокитне | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Рівненська область | ||||
Район | Сарненський район | ||||
Громада | Рокитнівська селищна громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA56080150010051265 | ||||
Основні дані | |||||
Засновано | 1888 (136 років) | ||||
Статус | із 2024 року | ||||
Площа | 5,52 км² | ||||
Населення | ▼ 6 521 (01.01.2022)[1] | ||||
Густота | 1236,4 осіб/км²; | ||||
Поштовий індекс | 34200 | ||||
Телефонний код | +380 3635 | ||||
Географічні координати | 51°17′14″ пн. ш. 27°12′37″ сх. д.H G O | ||||
Водойма | р. Бунів
| ||||
Відстань | |||||
Найближча залізнична станція: | Рокитне-Волинське | ||||
До райцентру: | |||||
- фізична: | 83 км | ||||
- залізницею: | 100 км | ||||
- автошляхами: | 95 км | ||||
До обл. центру: | |||||
- фізична: | 83 км | ||||
- залізницею: | 100 км | ||||
- автошляхами: | 95 км | ||||
Селищна влада | |||||
Адреса | 34200, Рівненська обл., Сарненський р-н, с-ще Рокитне, вул. Незалежності, 15 | ||||
Карта | |||||
Рокитне у Вікісховищі |
У селищі Рокитне розташовані залізнична станція Рокитне-Волинське на лінії Коростень — Сарни[4], скляний, каменедробильний заводи, деревообробний комбінат, медичне училище.
Селищем тече річка Бунів — права притока Льви.
Клімат у селищі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена)[5]. Опадів 643 мм на рік[5] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 31 мм.[5] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 93 мм[5]. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 62 мм[5]. Пересічна температура січня — -5,7 °C, липня — 18,6 °C[5]. Річна амплітуда температур становить 24,3 °C[5].
Клімат Рокитного | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Середній максимум, °C | −2,7 | −1,4 | 3,3 | 12,5 | 19,3 | 22,9 | 23,9 | 23,1 | 18,4 | 11,8 | 4,6 | −0,1 | 11,3 |
Середня температура, °C | −5,7 | −4,7 | −0,4 | 7,6 | 13,7 | 17,5 | 18,6 | 17,7 | 13,4 | 7,8 | 2,1 | −2,6 | 7,1 |
Середній мінімум, °C | −8,7 | −7,9 | −4 | 2,7 | 8,2 | 12,1 | 13,3 | 12,3 | 8,4 | 3,8 | −0,4 | −5,1 | 2,9 |
Норма опадів, мм | 38 | 31 | 31 | 47 | 59 | 93 | 89 | 68 | 57 | 43 | 43 | 44 | 643 |
Джерело: Climate-Data.org (англ.) |
Виникнення Рокитного припадає на час промислового пожвавлення 1880-х років XIX століття, яке пов'язане з розбудовою робітничого містечка навколо склозаводу поблизу станції Охотнікове на землях села Рокитне[6].
До 1922 року село було відоме під назвою Охотнікове, що походило від прізвища власника землі, в якого бельгійський склозаводчик єврейського походження Розенберг у 1888 році купив невелику ділянку кварцових пісків, придатних для скловаріння, і відкрили тут примітивну гуту.
Поштовхом до швидкого розвитку села стало спорудження 1898 року заводу і прокладання на початку 1900 року залізничної колії Київ — Ковель. Лінія пройшла через селище, і тут спорудили залізничну станцію Рокитне. Охотникове входило до Кисорицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. За Ризьким мирним договором у 1921 році Охотникове відійшло до Польщі.
У 1922 році селище перейменоване на Рокитне, а залізнична станція отримала назву — Рокитне-Волинське.
1 жовтня 1933 року селище було розширене за рахунок приєднання частини території гміни Кісориче з розміщеними на ній казармами Корпусу прикордонної сторожі[7].
У вересні 1939 року Рокитне в складі Західної України було приєднане до СРСР.
Після возз'єднання Західної та Східної України проводились роботи щодо розмежуванню районів і у 1940 році був утворений Рокитнівський район. Почали працювати перші державні органи влади. Головою виконавчого комітету районної Ради депутатів трудящих працював Поляков, головою селищної ради — Зак.
Під час німецько-радянської війни Рокитне входило до військової округи «Заграва» регіональної групи УПА-Північ[8].
11 листопада 1944 року біля селища у засідку УПА потрапила та була розгромлена рота 205-го окремого стрілецького батальйону 16-ї бригади НКВС. Бій тривав близько 3,5 годин. За даними УПА: загинуло 117 солдатів НКВС, а власні втрати склали 4 убитих та 12 поранення[9]. За даними радянської сторони, підрозділ НКВС втратив убитими 26 людей, пораненими 10 і одного зниклим безвісти. Втрати УПА склали 70 людей убитими[10].
У квітні 1986 року селище постраждало від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і належить до третьої категорії населених пунктів, потерпілих від цієї катастрофи.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», утворена Рокитнівська селищна громада.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Рокитнівського району, селище увійшло до складу Сарненського району[11].
26 січня 2024 року, відповідно закону, селище міського типу буде перетворено на селище.
Так як селище знаходиться на кордоні з республікою Білорусь. То до повномасштабного вторгення з слів мешканців мешканці ходили в ліс по гриби та ягоди до сябрів.
Станом на 1 січня 2019 року населення становить 6704 особи[2].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[12]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 98,25 % |
російська | 1,54 % |
білоруська | 0,13 % |
польська | 0,01 % |
молдовська | 0,01 % |
Станом на грудень 2002 року в селищі працювало 5 промислових підприємств, 3 будівельні організації, 3 сільськогосподарські, 2 автотранспортні, 2 підприємства зв'язку, 2 комунальні та інші, 85—100 підприємств — приватні.
Пріоритетною галуззю промисловості в селищі є скляна промисловість. Серед промислових підприємств відомими за межами України є відкрите акціонерне товариство «Рокитнівський скляний завод», який в 1998 році святкував свій ювілей — 100-річчя з дня заснування. Питома вага продукції цієї галузі в загальному об'ємі промислового виробництва району становить 80-82 %.
Нині склозавод — це:
Суттєво наповнює бюджет селища Рокитнівський держлісгосп, який випускає в рік товарної продукції на суму більше 5 млн гривень. Це, в основному, пиловник хвойний і листяний, рубостійкий, стовпи на ДВП, фанера сировинна, дрова паливні, техсировина, тара ящична, заготовки пилені тощо.
Значну долю у випуску продукції займають товари народного споживання — дверні і віконні блоки, бетон товарний, ліжка, карнизи, штахетник, дранка штукатурна, консервна продукція.
ТзОВ «РВК-М» є виробником товарного бетону та цементних розчинів. Виробництво здійснюється на італійському бетонному заводі фірми « SAMI». Доставка бетону та розчинів проводиться автоміксерами ємністю 5 м.куб. . Бетони РВК-М є надійним, сучасним будівельним матеріалом.
Продукція підприємства знаходить ринки збуту, в основному, в Україні, але держлісгосп займається і зовнішньоекономічною діяльністю, що становить майже 16 % реалізованої продукції. Це співпраця з фірмами Австралії, Німеччини, Польщі, Білорусі щодо експортних поставок заготовок пилених, дров технологічних, балансів соснових, живиці та ін.
У селищі триває процес приватизації та роздержавлення підприємств. Більше половини з них стали акціонерними товариствами.
Славиться рокитнівська земля своєю промисловістю будівельних нерудних матеріалів. На території району працюють 5 щебеневих заводів, серед них ТОВ «Рокитнівський спецкар'єр». Наговіцин Петро
У Рокитному функціонують дві середні школи, гімназія та три дитячих садки. Є в селищі медичне училище, яке готує фельдшерів, медсестер, стоматологів, зубних техніків та професійно-технічне, яке готує трактористів машиністів широкого профілю, слюсарів-ремонтників, монтажників, електрозварювальників, мулярів-штукатурів, столярів. В культурному житті селища важливе значення відіграють будинок культури, музична школа, 7 бібліотек.
виступає Народний аматорський ансамбль української пісні та Народний академічний хор селища.
На території селища діють три релігійні організації: українська православна церква, римсько-католицька та християн віри євангельської.
20 травня 1997 року Рокитнівська селищна рада відповідним рішенням затвердила сучасний герб та прапор Рокитного (автори проектів — Ю. Терлецький і А. Гречило).
Герб — щит скошений зліва, у верхньому синьому полі золоті рушниця та мисливський ріжок, у нижньому золотому полі — зелені вербові віти; щит увінчує срібна міська корона.
Прапор — квадратне полотнище; на зеленому тлі — жовта квітка азалії; лінії, що відходять від середини сторін прапора, відсікають білі трикутники.
Рушниця і мисливський ріжок символізують давню назву поселення — Охотникове, зелені вербові віти вказують на сучасну назву селища (рокита — верба), синій колір у гербі та білий у прапорі означають річки й озера, якими багатий цей край, а квітка азалії підкреслює своєрідність місцевої флори. Зелений колір — ліси, які оточують селище.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.