Loading AI tools
смт у Чернігівському районі Чернігівської області (Україна) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Се́днів — селище (з 1959) в Україні, у Седнівській селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області України. До 2020 центр селищної ради, до складу якої входила також село Нове. Розташований на річці Снов (притока Десни), за 25 км від обласного центру і залізничної станції Чернігів. Селище постраждало внаслідок Голодомору 1932—1933 років.
селище Седнів | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Чернігівська область | ||
Район | Чернігівський район | ||
Громада | Седнівська селищна громада | ||
Код КАТОТТГ | UA74100350010014445 | ||
Основні дані | |||
Засновано | 1068 | ||
Перша згадка | 1068 (956 років) | ||
Статус | із 2024 року | ||
Площа | 3,86 км² | ||
Населення | ▼ 1041 (01.01.2022)[1] | ||
Поштовий індекс | 15523 | ||
Телефонний код | +380 462 | ||
Географічні координати | 51°38′32″ пн. ш. 31°33′44″ сх. д.H G O | ||
Водойма | річка Снов
| ||
Відстань | |||
Найближча залізнична станція: | Чернігів | ||
До станції: | 25 км | ||
До райцентру: | |||
- автошляхами: | 25 км | ||
До обл. центру: | |||
- автошляхами: | 25 км | ||
Селищна влада | |||
Адреса | 15522, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт Седнів, вул. Я. Лизогуба, 21 | ||
Карта | |||
Седнів у Вікісховищі |
1959 | 1979 | 1989 | 2001 | 2016 | 2022 |
---|---|---|---|---|---|
2395 | 1930 | 1836 | 1351 | 1103 | 1041 |
українська мова | російська |
---|---|
95,86 % | 3,92 % |
Вперше згадується як давньоруське місто-фортеця Сновськ. Виник зі слов'янських поселень у VІІІ — ІХ ст.
За сучасними даними поселення отримало назву Седнів у VII ст. від данських колонізаторів.[2] Прототу складі Чернігівський район (Чернігівська область, 1923—2020) Чернігівського районуу Сновеськ.
Навколо міста ще й тепер можна побачити багато курганів-могил. Близько ста років тому їх ще налічувалося 79 великих та близько 290 малих, а пізніше, особливо за радянського періоду, ці пам'ятки давнини були заорані. Кілька таких могил у XIX ст. розкопав археолог Д. Самоквасов, який теж віднайшов славнозвісну Чорну могилу в Чернігові і виявив у ній золоті предмети скіфських часів. Під час розкопок седнівських курганів було знайдено багато виробів із золота, срібла та бронзи, культових речей, які свідчать про давньо-слов'янське поселення в цих місцях племен полян, древлян, радимичів, сіверян, які пізніше об'єдналися у Давньоруську державу.
У літописних джерелах вперше згадується як давньоруське місто-фортеця Сновськ. Поблизу нього у 1068 р. князь Святослав з трьома тисячами воїнів розбив 12-тисячне військо половців. Назва походить від річки Снов. Народна легенда розповідає інші версії походження назв містечка: «Спустошливі орди кримських татар напали на Сновськ, та не змогли взяти це місто-фортецю. Татари називали тоді оборонців Сновська „сиднями“, що в перекладі з татарської мови ніби означало „злі, хоробрі“. Звідси — Седнів.»
У Х — ХІ ст. Сновськ був однією з фортець Київської Русі, центром окремої адміністративної одиниці — Сновської тисячі.
У 12-13 століттях Сновськ входив до складу Чернігівського князівства. Був знищений татарами 1239 року.
У 50-х рр. XIV ст. місто увійшло до складу Великого князівства Литовського.
1648—1781 — Седнів був сотенним містечком Чернігівського полку, а пізніше — волосним містечком Малоросійської, потім Чернігівської губернії. 1659 року короткий час існував Седнівський полк.
Наприкінці XVII ст. Седнів став маєтністю козацько-старшинської родини Лизогубів.
З 1782 р. — у складі Городнянського повіту Чернігівського намісництва, з 1797 р. — центр волості того ж таки повіту Малоросійської губернії, а з 1802 р. — Чернігівської губернії.
Сновськ займав вигідне положення на родючих ґрунтах, серед густих лісів, на судноплавній тоді річці. Поселення лежало на шляху до Стародуба та Смоленська, що сприяло торгівлі. А неподалік був Чернігів, тому Сновськ завжди приваблював як ворогів, які хотіли заволодіти містом, так і багатих землевласників. На початку XVI ст. Седнів разом із Стародубом, Путивлем відійшов до Московської держави під час війни її з Польським королівством. За Деулінським перемир'ям місто відійшло до Польщі. Під час Визвольної війни Богдана Хмельницького 1648-1654 років Седнів був сотенним містом Чернігівського полку. З другої половини XVII ст. місто стало осідком чернігівських полковників Лизогубів. Дістався Седнів спочатку Якову Лизогубу, канівському, а пізніше чернігівському полковнику, який 1696 року брав участь у взятті українськими та московськими військами турецької фортеці Азов, де був призначений Іваном Мазепою наказним гетьманом. Його син, Юхим Лизогуб, також був чернігівським полковником у 1698-1704 роках, брав участь в обороні Чигирина 1677 і 1678 років від турків, а також у кримських походах. Яків Юхимович Лизогуб був генеральним бунчужним та генеральним обозним у 1713—1749 роках. Саме він брав участь у створенні юридичного кодексу «Права, за якими судиться малоросійський народ», відомої пам'ятки української юридичної науки.
У середині XIX ст. поділявся на дві частини: Млини і Кожум'яки.
1846—1847 рр. — навесні 1846 р. сюди прибуває Тарас Шевченко, який за завданням Археографічної комісії змальовує історичні й архітектурні пам'ятки Чернігівщини. Вдруге Шевченко побував у Седневі в березні 1847 року. 7 березня він написав тут поему «Відьма» («Осика»), а 8 березня — передмову до нездійсненого видання "Другого «Кобзаря». Згадки про Седнів є в Шевченкових листах до Андрія Лизогуба.
1917 Седнів увійшов до складу УНР.
20 січня 1918 року у Седневі вперше з'явилися російські більшовицькі банди.
18 березня 1918 р. Седнів звільнений німецькими та українськими військами.
10 січня 1919 р. у Седневі відбувся бій між вояками армії УНР та червоним Богунським полком. 25 загиблих у тому бою бійців УНР поховані на місцевому цвинтарі.[3]
У серпні 1920 р. почала діяти комуністична Седнівська сільська рада. У березні 1923 р. Седнівська волость включена до складу Городнянського району, а Седнів став центром сільської ради. Із серпня 1929 р. Седнівська сільська рада перебуває у складі Чернігівського району.
Седнів у 1932—1959 рр. мав статус села.
У 1964 в селищі почав діяльність будинок творчости і відпочинку Спілки художників України.
Місто постраждало внаслідок геноциду 1932-33, до якого вдалася влада СРСР з огляду на масовий опір населення окупованих територій УНР. 1932 у селі реєструються акції масової непокори окупантам, напади на тих, хто активно співпрацював із комуністами — комсомольців, буксирів, активістів, бо саме вони грабували і старих людей, і багатодітні родини.
З огляду на систематичний спротив[4] незаконній конфіскації продуктів, за поданням Чернігівського райкому КП(б)У, місто піддано тортурам чорною дошкою, його статус понижено до села.[5].
Седнів — один із 13-ти населених пунктів Чернігівського району, які були занесені на так звану чорну дошку[6], а відтак пережило психози на ґрунті глибокого голодування, замахи на людоїдство, масові смерті від інфекційних хвороб та голодного шоку. Основна група загиблих — діти до 15 років. Загалом під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 145 жителів селища[7].
Нове — виникло у 1920-1930-х рр. До складу села увійшов хутір Глібівка, де знаходилась економія поміщика Яцка.
Селище входить до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України у 2001 році[8].
У селі здавна були школи. За радянських часів школа була в садибі Лизогубів. У 2007 році було закладено фундамент нової школи (фактично, школа із дитсадком в одному приміщенні, Седнівський навчально-виховний комплекс[9]). Будівлю школи проектував відомий чернігівський архітектор Вільям Жигінас. У 2012 році школу було урочисто відкрито.
У 1964 в селищі почав діяльність будинок творчости і відпочинку Спілки художників України.
Пам'ятник Федору Лизогубу встановлено 2012 року.
У селищі також існують пам'ятники Тарасові Шевченку, Леонідові Глібову, Аркадієві Казці, Тетяні Яблонській. У 2019 відкрито меморіальну дошку Левкові Лук'яненку на фасаді будинку, де він мешкав.
19 листопада 2009 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про деякі заходи зі збереження визначних пам'яток історико-культурної спадщини селища Седнів Чернігівської області»[12].
Президент доручив Кабінету Міністрів і Чернігівській обласній держадміністрації:
Міністерству культури і туризму України разом із Чернігівською обласною державною адміністрацією, за участю національних творчих спілок доручено забезпечувати проведення у селищі Седнів
Чернігівській обласній державній адміністрації доручено забезпечити впорядкування та озеленення території селища Седнів за участю громадських організацій.
У Седневі відбувалися зйомки художніх фільмів «Григорій Сковорода» (1958), «Вій» (1967), «Шурочка» (1982), «Батальйони просять вогню» (1984) і «Коли падають дерева» (2016)[37].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.