Loading AI tools
історик української церкви і права, педагог, публіцист З Вікіпедії, вільної енциклопедії
д-р[2] Мико́ла Дмитрович Чуба́тий (11 грудня 1889, Тернопіль — 10 липня 1975, Петерсон, США) — український вчений, історик української церкви і права, педагог і публіцист, дійсний член НТШ (з 1928; засновник і перший голова Американського відділу НТШ); український суспільний і католицький діяч.
Мико́ла Чуба́тий | |
---|---|
Псевдо | Nicholas (Mykola) Chubaty |
Народився | 11 грудня 1889 Тернопіль, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина |
Помер | 10 липня 1975 (85 років) Патерсон, Нью-Джерсі, США |
Громадянство | Австро-Угорщина → ЗУНР → США |
Діяльність | історик української церкви і права, педагог, публіцист |
Галузь | історія християнства[1], історія держави права[1], публіцистика[1] і богослів'я[1] |
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
Знання мов | українська[1], німецька[1], англійська[1] і польська |
Заклад | Український вільний університет |
Членство | Наукове товариство імені Шевченка |
Конфесія | греко-католик |
Народився 11 грудня 1889 року в місті Тернополі (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Україна).
У 1909 році закінчив Тернопільську українську гімназію (VIII клас[3]), потім Львівську духовну семінарію (1913).[2] Студіював (1909–1918) теологію, історію і право у Львівському (1913–1914, закінчив у 1917[2]) та Віденському (1914–1916[2]) університетах, учень Михайла Грушевського та Освальда Бальцера. У 1917 році отримав ступінь доктора філософії.[2]
Брав активну участь у відновленні державності в Західній Україні як розвідник і кур'єр Центрального Військового Комітету, що готував Листопадовий чин. Був активним учасником зайняття українськими силами Львова вночі 1 листопада 1918 року та роззброєння відділку жандармерії в Миклашові під Львовом. Став першим асистентом державного секретаря освіти Агенора Артимовича в уряді ЗУНР. У січні 1919 року прем'єр Сидір Голубович включив його, як знавця історії українського права, до складу делегації до Києва для проведення Злуки ЗУНР і УНР.
Перебував на посаді доцента Державного українського університету (нині — Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) у 1919 році. Після повернення до Львова — помічник головного редактора журналу «Нова Рада», засновник і редактор тижневика «Правда».[2] Професор Львівського (таємного) українського університету (1920–1923), Греко-католицької богословської семінарії, згодом академії (1927–1938), УВУ та УКУ (з 1963). З 1926 року — член Українського богословського товариства.[2]
У 1939 році емігрував до США. Засновник і перший голова американського відділу Наукового Товариства імені Шевченка. Співзасновник Українського конгресового комітету Америки і довголітній редактор його друкованого органу «The Ukrainan Charterly» (1944–1957).
У працях з церковної історії М. Чубатий підкреслював значення християнства на українських землях перед Володимиром Великим, підтримував тмутороканську теорію походження ієрархії в Києві та доводив автономію і помісність Київської митрополії.
Публікував статті в галицьких газетах («Нова Рада», «Правда», «Діло», «Дзвони», «Мета») і американських («Свобода» — постійний співробітник у 1942–1954, «Америка» й ін.). М. Чубатий був співзасновником Українського конгресового комітету Америки і довголітнім редактором його органу «The Ukrainian Quarterly» (1944–1957). Як католицький діяч Чубатий був головою секції «Pro Oriente», брав участь у конгресах «Pax Romana»; був співзасновником товариства «Обнова». У 1960–1970-их був діячем руху за патріархат Української католицької церкви.
Своїми публікаціями Чубатий спричинився до поширення знання про Україну в англосаксонському світі.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.