Чумаки (Нікопольський район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чумаки (значення).

Чумаки́ — село в Україні, в Томаківській селищній громаді Нікопольського району Дніпропетровської області. Населення становить 1203 особи.

село Чумаки
Братська могила Братська могила
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Нікопольський
Тер. громада	Томаківська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA12080130350083654
Облікова картка	Чумаки
Основні дані
Засноване	1741
Населення	1203
Поштовий індекс	53510
Телефонний код	+380 5668
Географічні дані
Географічні координати	47°57′15″ пн. ш. 34°37′6″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	120 м
Відстань до районного центру	20 км
Найближча залізнична станція	Мирова
Відстань до залізничної станції	25 км
Місцева влада
Адреса ради	53500, Дніпропетровська обл., Томаківський р-н, смт Томаківка, вул. Лесі Українки, 17
Карта
Чумаки
Чумаки
Мапа
Чумаки у Вікісховищі

Колишній центр ліквідованої Чумаківської сільської ради. Сільраді також були підпорядковані села Крутеньке й Червоний Яр.

Географія

Село Чумаки знаходиться біля витоків річки Комишувата Сура, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Новоандріївка (Солонянський район). Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат. Через село проходить автомобільна дорога Т 0420.

Розташоване за 20 км на північний захід від районного центру та за 25 км від залізничної станції Мирова на лінії Апостолове — Запоріжжя Придніпровської залізниці.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[1]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1152	95.76%
російська	47	3.91%
білоруська	2	0.17%
румунська	1	0.08%
інші/не вказали	1	0.08%
Усього	1203	100%

Історія

Село Чумаки виникло у складі Кодацької паланки у першій половині XVIII століття на місці запорізького зимівника.

За даними на 1859 рік в казенному селі мешкало 1210 осіб (604 чоловіки та 606 — жінок), налічувалось 195 дворових господарств, існувала православна церква^[2].

Станом на 1886 рік в селі мешкало 1699 осіб, налічувалось 303 двори, православна церква, школа, 2 лавки, проходило 2 ярмарки на рік^[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3022 осіб (1494 чоловічої статі та 1528 — жіночої), з яких 3004 — православної віри^[4].

На території Чумаків за УРСР була розміщена центральна садиба колгоспу «Іскра», за яким закріплено 5652 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4840 га орних земель. Вирощувалися в основному зернові культури, розвинуте також тваринництво м'ясо-молочного напрямку.

У серпні 1905 року тут відбувся значний виступ селян, під час сутички з поліцією тоді загинуло 8 осіб. Жандарми заарештували 30 учасників «Маковійського заколоту» (повстання почалося в день релігійного свята Маковія). Селянами керував В. Коляда, йому допомагали Д. Колісник, Г. Ганжа, а також Я. Кандибей, який убив жандармського урядника, за що його засудили на 18 років каторжних робіт.

Селяни Чумаків брали участь у боротьбі проти німецьких окупантів у 1918 році в складі партизанського загону, який очолював А. С. Опалатенко з с. Китайгородки. У 1920 році в Чумаках організований Комітет незаможних селян, який очолив П. Н. Чорнокнижний. Наступного року створено партійний осередок, який очолював у той час П. П. Колісник.

Сучасний стан

У селі — середня школа, в якій 20 вчителів навчають 380 учнів, будинок культури із залом на 400 місць, бібліотека з фондом 9939 книг, дільнична амбулаторія та стаціонарне відділення Томаківської районної лікарні, дитячі ясла-садок на 50 місць. Є відділення зв'язку, АТС, ощадна каса, 10 магазинів, їдальня.

Економіка

• ТОВ «Гарант».

Пам'ятки

• Поблизу села Чумаки розташовані кургани скіфського часу.
• Будинок Волоської управи (нині музей історії села Чумаки).
• Карьєргардія (нині пошта).

Видатні персони

• Капустянський Микола Олександрович — генерал-хорунжий Армії УНР, один з керівників Організації українських націоналістів.
• Колісник Андрій Володимирович (1965—2015) — український військовик, старший лейтенант 20-го батальйону територіальної оборони, героїчно загинув під час російсько-української війни, коли відмовився здаватися у нерівному бою.^[5]

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Дніпропетровська область)