Єфремов Петро Олександрович (російський літературознавець)

Петро Олександрович Єфре́мов (рос. Пётр Алекса́ндрович Ефре́мов; 2 листопада (14 листопада) 1830(18301114), Москва — 26 грудня 1907 (8 січня 1908), Санкт-Петербург) — російський бібліофіл, бібліограф, редактор, літературознавець, видавець, історик російської літератури, публікатор і коментатор творів російських класиків. Директор Санкт-Петербурзької ощадної каси, директор Державного банку. Дійсний статський радник^[2].

Єфремов Петро Олександрович
Псевдонім	Абдулов, Макай, Архивариус, Еф., П., П.А., Ефр., Еленский, Юрий - Константин, К-сов, Н., Каменев, Прокл, Константин-Еленский, Юрий, Маслов, И.И., Ив., Иван, Олесин, П.А.Е., П.Е., Протопопов, Валентин, Псевдоним, Редактор «Книжного вестника», Тихорылов, Никита, Тупорылов, Гурий, Острорылов, Варсонофий, Книжник, Георгий (с М. Д. Хмыровым), Фим., Шт., Вячеслав, Шутинский, Сергей, Э-ов, Эфиров і А.
Народився	2 (14) листопада 1830  Москва, Російська імперія
Помер	26 грудня 1907 (8 січня 1908) (77 років)  Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Новодівочий цвинтар (Санкт-Петербург)
Країна	Російська імперія
Діяльність	історик літератури, журналіст, біограф, редактор, видавець, директор, бібліограф, бібліофіл, літературознавець, літературознавець
Сфера роботи	російська література[1]
Alma mater	фізико-математичний факультет Московського університетуd
Знання мов	російська[1]
Мова творів	російська
Роки активності	з 1857
Членство	Петербурзька академія наук
Нагороди
Єфремов Петро Олександрович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єфремов.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Єфремов Петро Олександрович.

Біографія

Народився в 1830 році в старовинній московській шляхетській родині. Батько — Олександр Степанович Єфремов, служив офіцером^[3]. Мати (уроджена Воєйкова) була з роду Савелових.

Закінчив Першу Московську гімназію і вступив на фізико-математичний факультет Московського університету. Успішно завершивши навчання в університеті в 1854 році, Єфремов залишає Москву і переїздить до Санкт-Петербурга. Там він починає службу у військово-інспекторському департаменті і продовжує її до 1863 року. Завдяки своїм службовим обов'язкам Єфремов познайомився з долею Ф. М. Достоєвського, що відбував семипалатинське заслання. У 1855 році Ф. М. Достоєвський, розраховуючи на поліпшення свого солдатського становища, склав вірш, присвяченій імператриці-удові Олександрі Федорівні і надіслав його адресату. Вірш потрапив у військово-інспекторський департамент до П. О. Єфремова, згодом послідовало до Олександри Федорівни, у результаті чого в 1856 році письменник був підвищений в унтер-офіцери.

У 1863 році Єфремов залишає службу у військово-інспекторському департаменті і за ініціативою Є. І. Ламанського, у той час управителя Державного банку, він переходить на службу в Санкт-Петербурзьку ощадну касу Державного банку.

З 1872 по 1889 роки Петро Олександрович був директором Санкт-Петербурзької ощадної каси. У 1874 році Єфремов удостоюється чина дійсного статського радника. З 1889 року до 1893 року Єфремов вже директор Державного банку, водночас зберігаючи за собою і завідування ощадними касами. У 1893 році він виходить у відставку. Кількість ощадкас за нього збільшилося з 76 до 600, а обсяг вкладів збільшився втрічі з 9 мільйонів рублів до 27,5 мільойна руб. Він добився того, що ощадкаси було дозволено засновувати при всіх губернських і повітових казначействах, а також у всіх відділеннях поштово-телеграфного зв'язку.

Петро Олександрович Єфремов помер наприкінці 1907 року, у віці 77 років. Похований у Санкт-Петербурзі на Новодівочому кладовищі^[4].

Бібліографія

Бібліографія книжок і видань

• Материалы для истории русской литературы. (СПб., 1867 [Архівовано 16 лютого 2019 у Wayback Machine.]);
• Материалы для истории русской книжной торговли. (СПб., 1879);
• Примечания и редакция в собрании сочинений В. И. Майкова (СПб., 1867 [Архівовано 16 лютого 2019 у Wayback Machine.]);
• Примечания и редакция в собрании сочинений А. Д. Кантемира (СПб., 1867—1868; изд. 1867 [Архівовано 16 лютого 2019 у Wayback Machine.] и изд. 1868 [Архівовано 16 лютого 2019 у Wayback Machine.]);
• Примечания и редакция в издании «Сочинения и переводы В. И. Лукина и Б. Е. Ельчанинова», (СПб., 1868 [Архівовано 17 лютого 2019 у Wayback Machine.]);
• Примечания и редакция в собрании сочинений А. Н. Радищева (СПб., 1872 — издание уничтожено цензурой);
• Примечания и редакция в собрании сочинений М. Ю. Лермонтова (третье издание, СПб., 1879; четвёртое издание, СПб., 1880; пятое издание, СПб., 1882; шестое издание, СПб., 1887, и седьмое издание, СПб., 1889);
• Примечания и редакция в собрании сочинений А. И. Полежаева (СПб., 1889);
• Примечания и редакция в собрании сочинений В. А. Жуковского (седьмое издание, СПб., 1878, восьмое издание, СПб., 1885);
• Примечания и редакция в собрании сочинений А. С. Пушкина (третье издание Я. А. Исакова, СПб., 1880—1881; восьмое издание Анского, М., 1882, здесь впервые напечатаны письма Пушкина; юбилейное издание Комарова, СПб., 1887);
• Переиздание с примечаниями журналов Н. И. Новикова «Живописец» (СПб., 1864) и «Трутень» (СПб., 1865);
• Указатель к «Православному обозрению» 1860—1870 (М., 1872);
• «Систематическая роспись книгам, продающимся в книжном магазине И. И. Глазунова в С.-Петербурге» (СПб., 1867 [Архівовано 16 лютого 2019 у Wayback Machine.]); добавление за 1867—1869 гг. (СПб., 1869 [Архівовано 17 лютого 2019 у Wayback Machine.]); добавление за 1869—1873 (СПб., 1874 год).

Бібліографія журнальних і газетних статей

• На память будущим библиографам // Отечественные записки. 1862, № 7. С. 124
• По поводу рецензии г. Тихонравова на издание «Материалов для истории русской литературы». // Отечественные записки. 1867, июнь, № 11.
• Михаил Юрьевич Лермонтов. 1814—1841 гг. Стихотворение его «Валерик» по подлинной рукописи автора. // Русская старина, 1874, май.
• Константин Николаевич Батюшков. 1788—1854. Письма к Н. И. Гнедичу. 1810 г. // Русская старина, 1874, июнь.
• К материалам для полного собрания сочинений графа А. К. Толстого. // Исторический вестник, 1885, ноябрь.
• Некролог Д. А. Ровинского. // Русские ведомости, 1895, № 162.
• Сорокалетняя новость. (О стихотворении «Отче наш», приписываемом Пушкину). // Русские ведомости, 1899, № 30.
• О несомненной басне Крылова и мнимом стихотворении Пушкина. // Русские ведомости, 1899, № 47.
• Пропуски в стихотворении Пушкина «Анжело». // Русские ведомости, 1899, № 157.
• Мнимый Пушкин в стихах, прозе и изображениях [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] // Новое время. — 1903. — № 9845. — 2 авг. — С. 2; № 9851. — 8 авг. — С. 2—3.