Іванчо Мігаль Балінтович

Мігаль Балінтович Іва́нчо (5 березня 1942, Дешковиця - 15 квітня 2024, Ужгород) — український майстер різьблення по дереву; член Спілки художників України з 1988 року. Лауреат Закарпатської обласної премії імені Йосипа Бокшая — Адальберта Ерделі за 2002 рік^[1]. Чоловік різьбярки Марії Іванчо.

Іванчо Мігаль Балінтович
Народився	5 березня 1942(1942-03-05) (83 роки)  Дешковиця
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	різьбяр по дереву
Alma mater	Закарпатська академія мистецтв
Вчителі	Медвецький Микола Вікторович, Свида Василь Іванович, Гарапко Іван Іванович, Звенигородський Віталій Борисович і Петкі Шандор Ференцович
Членство	Національна спілка художників України
У шлюбі з	Іванчо Марія Федорівна

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Іванчо.

Біографія

Народився 5 березня 1942 року в селі Дешковиці (тепер Хустський район Закарпатської області, Україна). У 1961 році закінчив відділ художньої обробки дерева Ужгородського училища прикладного мистецтва. Навчався у Миколи Медвецького, Івана Гарапко, Віталія Звенигородського, Василя Свиди, Шандора Петкі.

З 1962 року, разом з дружиною, працював на фабриці «Художпром» в Ужгороді. У 1967 році вони організували цех для виробництва сувенірів у місті Пензі в РРФСР. З 1970 року працював в Ужгороді у Закарпатському художньому фонді. До дня смерті 15 квітня 2024 року жив в Ужгороді в будинку на вулиці Добролюбова № 39^[2].

Творчість

Працює в галузі декоративно-ужиткового мистецтва. У співавторстві з дружиною автор робіт:

• пластична композиція «Свято врожаю» (1977);
• декоративна решітка (1980);
• декоративна композиція «Свято» (1982—1983);
• декоративний годинник «Знаки зодіаку» (1984);
• декоративно-просторова композиція «Ритми Карпат» (1988);

декоративна пластика

• «Тріо» (1971);
• «Сонце» (1971);
• «Олень» (1972);
• «Натюрморт» (1973);
• «Воля» (1975);
• «Коник» (1976);
• «Птахи» (1976);
• «Щастя» (1976);
• «Верховинка» (1981);
• «Хор» (1981);
• композиція «Капітелі» для олімпійської спортивної бази в Києві (1987).

Подружжя бере участь в обласних з 1970 року, всеукраїнських з 1988 року мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися в Ужгороді у 1987, 1993 і 2002 роках.

Деякі твори зберігаються у Закарпатському художньому музеї, Закарпатському українському музично-драматичному театрі.