Імператор Ґо-Йодзей

Імператор Ґо-Йо́дзей (яп. 後陽成天皇, ごようぜいてんのう, ґо-йодзей тенно; 31 грудня 1571 — 25 вересня 1617) — 107-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 17 грудня 1586 — 9 травня 1611^[2].

Імператор Ґо-Йодзей
яп. 後陽成天皇
Народився	31 грудня 1571
Помер	25 вересня 1617(1617-09-25) (45 років)  Кіото, Японія
Поховання	Fukakusa no Kita no Misasagid
Країна	Сьоґунат Муроматі Шьоґунат Едо Японія[1]
Діяльність	суверен, політик
Знання мов	японська
Посада	імператор Японії
Конфесія	буддизм
Рід	Імператорський дім Японії
Батько	Sanehito-shinnōd
Мати	Kajūji Harukod
Родичі	Імператор Оґіматі
Брати, сестри	Hachijō Toshihitod
У шлюбі з	Коное Сакіко, Nakayama Chikakod, Hino Terukod, Jimyōin Motokod, Niwata Tomokod, Hamuro Nobukod, Nishinotōin Tokikod, Furuichi Tanekod і Tosa no Tsuboned
Діти	Імператор Ґо-Мідзуноо, Konoe Nobuhirod, Takamatsu-no-miya Yoshihito-shinnōd, Ichijō Akiyoshid, Teishi-naishinnōd, Kakushin-hosshinnōd, Jiin-hosshinnōd, Gyōnen-hosshinnōd, Dōkō-hosshinnōd, Ryōjun-nyūdōshinnōd, Seishi-naishinnōd, Seoko juud, Son'ei-naishinnōd, Shōkai-hosshinnōd і Sonshō-hosshinnōd
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Імператор Ґо-Йодзей народився 31 грудня 1571 року. Він був первістком принца Санехіто, сина Імператора Оґіматі. Матір'ю хлопчика була фрейліна Кандзюдзі Харуко, донька тимчасового старшого радника Кандзюдзі Харухіде. Новонародженому дали ім'я Кадзухіто, яке згодом змінили на Катахіто^[3].

17 грудня 1586 року юний принц став названим сином Імператора Оґіматі, який передав йому престол. Новий правитель прийняв ім'я Імператор Ґо-Йодзей^[3].

1588 року Імператор Ґо-Йодзей отримав грошове утримання від об'єднувача Японії — радника Тойотомі Хідейосі. Того ж року монарх здійснив візит подяки до його кіотського палацу Дзюракудай. В палаці зібралися усі регіональні володарі країни, які присягнули на вірність Імператорському престолу. Присяга була формальною, оскільки Імператор реальної влади в Японії не мав, а його головним захисником виступав Хідейосі, якому володарі присягали так само^[3].

1592 року, напередодні японського вторгнення до Кореї, Імператор Ґо-Йодзей власноруч написав послання до Хідейосі намагаючись зупинити війну. Однак його звернення було проігноровано^[3].

Протягом свого правління Імператор Ґо-Йодзей займався вивченням класики. Його вчителем з китаїстики був Фунабасі Хідетака, а з японських студій — Хосокава Фудзітака. У 1597—1603 роках, завдяки зусиллям Імператора, в Японії було вперше надруковано Імператорські рескрипти, поетичну антологію «Парчевий сувій»^[4], японську історичну хроніку «Ніхон сьокі» та китайські філософські трактати «Лунь юй» та «Мен-цзи»^[3][5]. Він особисто читав лекції про «Повість про Ісе», «Повість про Ґендзі» та «Ейка Дайгай» для свого почту. Склав коментарі до «Повість про Ґендзі», «Повість про Ісе», «Ніхон Сьокі», «Кобун Кокей», був автором «Нарисів імператора Ґо-Йодзея». Також присвятив себе збиранню та копіюванню книг. Він також склав збірку відомих місць у кожній провінції з супровідними віршами вака.

Після приходу до влади Токуґави Ієясу, що 1603 року заснував власний сьоґунат, Імператор Ґо-Йодзей вступив із ним у конфлікт щодо спадкоємця престолу. Ієясу наполіг на проголошенні новим спадкоємцем принца Котохіто, третього сина монарха. 1611 року Імператор Ґо-Йодзей неохоче зрікся трону і передав його принцу, який прийняв ім'я Імператора Ґо-Мідзуно.

25 вересня 1617 року Імператор Ґо-Йодзей помер у 47-річному віці. Став останнім імператором якого було піддано кремації. Його поховали в гробниці Фукаса-но-кіта^[6], в районі Фусімі, в Кіото.^[3][7].

Генеалогічне дерево

(102) Ґо-Ханадзоно

(103) Ґо-Цутімікадо

(104) Ґо-Касівабара

(105) Ґо-Нара

(106) Оґіматі

Санехіто

(107) Ґо-Йодзей

Рьодзіхо

Тосітада

Тосіхіто

Тадаюкі

(107) Ґо-Йодзей

(108) Ґо-Мідзуноо

(109) Мейсьо

Нобухіро

(110) Ґо-Комьо

Йосіхіто

(111) Ґо-Сай

Юкіхіто

Тадахіто

Акійосі

(112) Рейґен

(113) Хіґасіяма

(114) Накамікадо

Йоріхіто

Наохіто

Йосіко