Імператор Ґо-Ханадзоно

Імператор Ґо-Ханадзо́но (яп. 後花園天皇, ごはなぞのてんのう, ґо-ханадзоно тенно; 10 липня 1419 — 18 січня 1471) — 102-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 7 вересня 1428 — 21 серпня 1464^[3].

Імператор Ґо-Ханадзоно
яп. 後花園天皇
Народився	10 липня 1419
Помер	18 січня 1471 (51 рік)  Muromachi Palaced, Кіото, Японія  ·Cerebral apoplexyd
Поховання	Jōshōkō-ji Templed
Країна	Японія
Діяльність	суверен
Знання мов	японська
Посада	імператор Японії
Рід	Jimyōin lined
Батько	Fushimi-no-miya Sadafusa-shinnōd
Мати	Niwata Yukikod
Родичі	Імператор Ґо-Комацу, Hinonishi Motokod, Fushimi-no-miya Sadatsune-shinnōd[1], Q110267896?[1], Gyōin-hosshinnōd і Fushimi-no-miya Kunitaka-shinnōd[2]
Брати, сестри	Fushimi-no-miya Sadatsune-shinnōd
У шлюбі з	Ōinomikado Nobukod, Hino Satokod і Q115596581?
Діти	Імператор Ґо-Цутімікадо
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Імператор Ґо-Ханадзоно народився 10 липня 1419 року. Він був первістком принца Садафуси, правнуком Імператора Суко^[4]. Матір'ю хлопчика була фрейліна Нівата Юкіко, донька тимчасового старшого радника Нівати Цунеарі. Новонародженому дали ім'я Хікохіто^[5].

1428 року, у зв'язку зі смертю Імператора Сьоко, який не мав синів, лінія Імператора Ґо-Коґона перервалася. Тому згідно з волею батька покійного, Верховного Імператора Ґо-Комацу, спадкоємцем обрали первістка принца Садафуси. Того ж року Верховний Імператор усиновив хлопця і передав йому монарший престол, а наступного року організував церемонію інтронізації. Завдяки цьому японський трон повернувся до головної чоловічої лінії гілки Дзімьоїн Імператорського роду^[5]. Але представники Південного двору невважали Ґо-Ханадзоно законним. Тому вже того ж року повстав Кітакабане Міцумаса у провінції Ісе, висунувши претендентом на трон принца Оґуру-но-мію (онука колишнього імператора Ґо-Камеями). Невдовзі останній загинув у битві. Але нащадки Південного двору продовжували підбурювати заклади, створивши так званний Пізній Південний двір.

В перші роки правління імператора Ґо-Ханадзоно реальна влада в Імператорському дворі належала ексімператору Ґо-Комацу. Проте після смерті останнього в 1433 році, молодий монарх розпочав одноосібне керування країною. Його доба припала на період активізації антиподаткового провінційного руху, повстання Пізнього Південного двору в провінції Ямато у 1437—1438 роках, боротьби регіону Канто за унезалежнення від сьоґунату Муроматі 1438 року та вбивство сьоґуна Асікаґи Йосінорі 1441 року^[5].

1443 року прихильники Пізнього Південного двору захопили імператорський палц, викравши два з трьох священних скарбів (меч і яшму) та імператорську печатку, за цим втекли на гору Хієй, але швидко були переможені. Невдовзі за підтримки кланів провінції Ямато представники Пізнього Південного двору створили бази в центрами в Кітаямі та Санноко. У 1444—1446 роках урядовим військам довелося придушувати нове повстання в горах Йосіно. 1457 року вдалося вбити братів з роду Тамаґава но Мія — нащадків імператора Тьокея, які контролювали Кітаяму та Санноко.

1464 року імператор Ґо-Ханадзоно передав своєму сину Фусахіто монарший престол, а сам прийняв титул Верховного Імператора. 1467 року, зі спалахом великої смути Онін, що переросла у всеяпонську громадянську війну, він постригся в ченці під іменем Енманті^[5][6].

18 січня 1471 року імператор Ґо-Ханадзоно помер у 52-річному віці від інсульту. Його поховали в гробниці Нотіноямаґуні^[7], на півночі Кіото.^[5][8].

Був здібним поетом, складав вірші-вака, з яких 12 увійшли до антології «Сінсьоку Кокін-сю», 11 — «Сінсен Цукуба-сю». Також є відомим його щоденник «Ґо-Ханадзоно-ін Ґокі».

Генеалогічне дерево

Харухіто

(1) Коґон

(3) Суко

Йосіхіто

Садафуса

(102) Ґо-Ханадзоно

(2) Комьо

Садацуне

Тьодзьохо

(4) Ґо-Коґон

(5) Ґо-Ен'ю

(6 / 100) Ґо-Комацу

(101) Сьоко

Дзюнсінай

Оґава

(102) Ґо-Ханадзоно

(103) Ґо-Цутімікадо

(104) Ґо-Касівабара

(105) Ґо-Нара

(106) Оґіматі

Санехіто

(107) Ґо-Йодзей

Рьодзіхо

Тосітада

Тосіхіто

Тадаюкі