Ісаєнко Дмитро Валерійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ісаєнко.

Дмитро Валерійович Ісаєнко (нар. 30 серпня 1967(19670830), м. Речиця, Гомельська область, Білоруська РСР) — український проросійський політик. Народний депутат IX скл. від забороненої партії ОПЗЖ.

Ісаєнко Дмитро Валерійович
Народився	30 серпня 1967(1967-08-30) (58 років)  Речиця, Гомельська область, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	політик
Науковий ступінь	кандидат наук з державного управління
Посада	народний депутат України
Партія	Опозиційна платформа — За життя
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
9-го скликання
ОПЗЖ	29 серпня 2019	—
Картка на сайті Верховної Ради України

У 2007—2015 роках працював заступником Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. З 2015 року — віце-президент Конфедерації будівельників України.

Причетний до крупного розкрадання майна ЗСУ.^[1]

Життєпис

Освіта

Закінчив Ленінградське вище військове інженерне будівельне училище (1989) і отримав спеціальність інженер-теплоенергетик.

Кандидат наук з державного управління.

20 червня 2019 року отримав диплом доктора наук в Київському національному університеті будівництва і архітектури, захистив дисертацію за спеціальністю Управління проектами і програмами.

Диплом Ісаєнка

Професійна діяльність

• 1984–2005 рр. — служба в Збройних силах України.
• 1984–1989 рр. — курсант Ленінградського вищого військового інженерного будівельного училища, Ленінград.
• 1989–1990 рр. — помічник начальника монтажної групи 241 управління спеціалізованих монтажних робіт, Балаклава.
• 1990–1993 рр. — старший помічник начальника монтажної групи 241 управління спеціалізованих монтажних робіт, м. Балаклава.
• 1993–1996 рр. — начальник монтажної групи 241 управління спеціалізованих монтажних робіт, м. Балаклава.
• 1996–1999 рр. — начальник будівельно-монтажної дільниці 22 управління начальника робіт, м. Балаклава.
• 1999–2002 рр. — заступник начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, Київ.
• 2002–2006 рр. — начальник Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, м. Київ.
• 2006–2007 рр. — директор Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України, м. Київ.
• 2007–2015 рр. — заступник Міністра регіонального розвитку і будівництва України, м. Київ. Курував будівництво оборонних споруд у Донецькій та Луганській областях.
• 14 січня 2015^[2] — був звільнений з посади заступника міністра за незаконне отримання статусу учасника АТО.^[3]
• з 2015 — віце-президент Конфедерації будівельників України.

Політична діяльність

З 29 серпня 2019 — народний депутат України ІХ скликання. Секретар Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування^[4].

Після заборони ОПЗЖ у 2022 році перейшов до новоствореної групи "Відновлення України"^[5].

Статки

2013 року Ісаєнко задекларував 20 млн грн невідомого походження.^[6]

2019 року задекларував готівки на 151,34 млн грн: 17 млн грн та $5 млн.^[7] Вага готівки у стогривневих банкнотах склала 1,5 тонни.

Розслідування

10 березня 2023 року НАБУ та САП повідомили Ісаєнку, екс-заступнику керівника ВРУ Едуарду Багдасаряну та іншим особам про підозру у спробі заволодіння земельною ділянкою площею 8 га у Києві (ст. 135 ст. 278 КК)^{[8][9][10][11]}.

Скандали

22 липня 2025 року голосував за закон України 12414 який був ухвалений з порушенням Регламенту Верховної Ради України та підпорядкував НАБУ та САП Генеральному прокурору^[12] і викликав масові протести^[13].

Нагороди, почесні звання

• Відзнака Президента України «За бездоганну службу» III ступеня, 1998;
• ювілейна медаль «10 років ЗС України», 2001;
• почесне звання «Заслужений будівельник України», 2009^[14];
• нагрудний знак Мінрегіонбуду «Почесний працівник будівництва та архітектури» ІІ ступеня, 2010;
• Почесна грамота Київського міського голови, 2010, нагрудний знак Мінрегіону «Знак пошани», 2013.