Адамович Сергій Тадейович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Адамович.

Сергі́й Таде́йович Адамо́вич (нар. 2 квітня 1922, Рубіжне, Донецька губернія, УСРР — пом. 12 січня 1998, Київ, Україна) — український і латиський художник; член Спілки художників України від 1950 року. Батько художника Романа Адамовича^[1].

Адамович Сергій Тадейович
Народження	2 квітня 1922(1922-04-02)  Лисичанськ, Бахмутський повіт, Донецька губернія, Українська СРР
Смерть	12 січня 1998(1998-01-12) (75 років)
	Київ, Україна
Поховання	Київ
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Вчитель	Шовкуненко Олексій Олексійович
Діяльність	художник
Член	Національна спілка художників України
Нагороди

Біографія

Народився 2 квітня 1922 у селищі Рубіжне, Лисичанська волость, Бахмутський повіт, Донецької губернії, УСРР (нині у складі міста Лисичанська, Луганської області, Україна). Після закінчення семи класів у середній школі № 5 міста Пролетарська, поступив у Ворошиловградське художнє училище. Будучи обдарованим юнаком, був запрошений як учень школи при Ленінградській академії мистецтв, потім став її студентом^[2].

З початком німецько-радянської війни повернувся до Лисичанська, де працював на заводі «Пролетарій». Восени 1941 року пішов на фронт. Воював на Західному, Південно-Західному та Прибалтійському фронтах, де у часи привалів малював картини, які в 1944 році стали основою його першої персональної виставки в Самарканді, під час перебування самого художника в шпиталі^[2]. На війні отримав тяжку травму, став інвалідом^[1].

У 1944—1950 роках навчався у Київському художньому інституті у Олексія Шовкуненка. Дипломна робота — картина «Ранок на Донбасі». З 1953 року жив у Ризі. Член КПРС з 1963 року.

Мешкав у Києві. Помер у Києві 12 січня 1998 року. Похований у Києві^[2].

Творчість

Працював у галузі книжкової та станкової графіки, живопису. Ілюстрував книги українських та російських класиків, зокрема:

• «Козаки» Льва Толстого (1950);
• «Борислав сміється» Івана Франка («Леон Гаммершляг», «Підприємець Гольдкремер», «Збори робітників», «Робітничі патрулі охороняють табір страйкарів», «Робітники Борислава вимагають звільнення товаришів», «Біля шинку», «Кладовище біля Борислава»; 1952, мокрий соус; Національний художній музей України^[3]);
• «Пісня над водами» Ванди Василевської (1953);
• «Злочин і кара», «Білі ночі» Федора Достоєвського (1957, 1971, шовкографія);
• «Вибрані твори» Михайла Коцюбинського (1958);
• «Горпина» Марка Вовчка (1958)^[4];
• «Земля» Ольги Кобилянської (1960, ліногравюра 1971);
• «Вечори на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя (1962);
• «Доля людини», «Вони воювали за Батьківщину» Михайла Шолохова (1968, літографія, 1975, туш, перо, акварель);
• «Кров людська — не водиця» Михайла Стельмаха (1971, шовкографія);
• «Поезії» Володимира Маяковського (1967);
• «Сто поезій» Шандора Петефі (1973).

Автор ілюстрацій до поем Тараса Шевченка «Сова», «І мертвим, і живим…» (1954) і «Наймичка» (1955) — всі тепер зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка. Також оформив ювілейне видання поеми Шевченка «Гайдамаки» латиською мовою (Рига, 1964).

живописні твори

• «Донбас. Суботник на шахтному дворі» (1949);
• «Ранок у Донбасі» (1950; Луганський художній музей);
• «Взимку в шахті» (1950, у співавторстві з Віктором Ельбертом; Бердянський художній музей);
• «Юні шефи лісу» (1952, у співавторстві з Віктором Ельбертом);
• «Данило Галицький» (1953; Дніпровський художній музей);
• «Урожай кукурудзи» (1984);

пейзажі

• «Морозний день» (1985);
• «Вечоріє. Карпати» (1986);
• «Гребля» (1990);
• «Хата в селі Вишкове» (1990);
• «Заводі» (1990);
• «Околиця села Харківці» (1993);

графіка

• «Африка буде вільною» (1961, кольорова ліногравюра, серія);
• «На бойовому посту» (1963, ліногравюра);
• «Дорогами війни» (1964, монотипія);
• «Завжди разом» (1965, кольорова ліногравюра);
• «Новий Донбас» (1967—1984, ліногравюра, серія);
• «Прикордонники острову Сааремаа» (1971, кольорова цинкотипія);
• «Дорогами Великої Вітчизняної війни» (1984—1985, серія);
• «Гнізда лелек» (1987, серія);
• «Козацькі вежі» (1989—1991, серія).

Брав участь у більш ніж на п'ятдесяти міжнародних, всесоюзних, республіканських та його персональних виставках виставках з 1949 року. Твори експонувалися у Москві, Києві, Ризі, Варшаві, організовувалися пересувні виставки по містах України. 3 грудня 1976 відбулася виставка у Лисичанську. Частина цих картин була подарована міському краєзнавчому музею, з фондів якого неодноразово організовувалися для лисичан виставки його творчості.

Роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України, Луганському, Бердянському і Дніпровському художніх музеях, Латвійському національному художньому музеї, Третьяковській галереї, а також в США, Канаді та інших країнах.

Відзнаки

• Орден Червоної Зірки (29 червня 1945)^[5];
• Медаль «За перемогу над Німеччиною»^[5];
• Почесний громадянин Лисичанська з 1976 року^[2];
• Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1985 року;
• Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР^[2];
• Золота медаль ВДНГ^[2].