Баранов Микола Андріанович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Баранов.

Микола Андріанович Бара́нов (13 травня 1909, Дебальцеве — 24 липня 1981, Донецьк) — український радянський скульптор; член Спілки радянських художників України з 1948 року. Чоловік скульпторки Людмили Казанської.

Баранов Микола Андріанович
Народився	30 квітня (13 травня) 1909  Дебальцеве, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	24 липня 1981(1981-07-24) (72 роки)  Донецьк, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	скульптор
Alma mater	Одеське художнє училище
Вчителі	Блох Леонора Абрамівна, Яковлєв Борис Іванович, Шовкуненко Олексій Олексійович і Мітковіцер Петро Веніамінович
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Казанська Людмила Петрівна

Біографія

Народився 30 квітня [13 травня] 1909(19090513) року в місті Дебальцевому (тепер Донецька область, Україна). У 1934 році закінчив Одеський художній інститут (викладачі Леонора Блох, Петро Мітковіцер, Борис Яковлев, Олексій Шовкуненко).

У 1934—1935 роках працював у Краматорську. Брав участь у німецько-радянській війні. Впродовж 1946—1981 років працював уДонецькому художньо-виробничому комбінаті. Жив у Донецьку в будинку на вулиці Пастуховській № 22, квартира № 8. Помер у Донецьку 24 липня 1981 року.

Творчість

Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

• «Мати й дитина» (1937);
• «Кріпильник Денисенко» (1948);
• «Знатний шахтар Жуков» (1950);
• «Знатний коваль Донбасу Романенко» (1951);
• «Перед зміною» (1956),
• «Шахтар М. Бичков» (1964);
• «Тарас Шевченко на засланні» (1964, гіпс тонований).

пам'ятники

• Феліксу Дзержинському (1958, Красноармійськ; чавун, граніт; у співавторстві з Людмилою Казанською);
• Сергію Кірову (1965, колгосп імені Кірова Ставропольського краю);
• воїнам, які загинули під час німецько-радянської війни (1966, Дебальцеве; чавун, граніт);
• загиблим воїнам 19-ї стрілецької дивізії (1967, село Володимирівка Донецької області);
• воїнам, які загинули у концентраційних таборах (1968, Волноваха; чавун, граніт; у співавторстві з Людмилою Казанською);
• Власу Чубарю (1969, Краматорськ);
• Володимиру Леніну (1970, Волноваха; чавун, граніт).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1937 року. Персональна виставка пройшла у Донецьку у 1971 році.

У мистецтві

Живописний портрет скульптора у 1979 році написав художник Іван Лисов^[1].