Блез Компаоре

Військова кар'єра

Блез Компаоре народився 3 лютого 1951 року в Уагадугу, виріс у місті Зініарі^[5]. За етнічною приналежністю — мосі^[5]. Закінчив католицьку школу й педагогічне училище, потім добровільно пішов служити в армію^[6]. 1975 року Компаоре закінчив військове училище в Камеруні^[7], отримав звання молодшого лейтенанта^[6]. Проходив стажування у Франції та в Марокко^[7]. 1977 року отримав звання лейтенанта, а 1982 — капітана^[8]. Блез Компаоре взяв участь у військовому перевороті 4 серпня 1983 року, в результаті якого було усунуто від влади президента Жана Батіста Уедраого^[6]. Після перевороту Компаоре став членом секретаріату Ради народного порятунку^[6]. Новим президентом Верхньої Вольти став капітан Томас Санкара («Африканський Че Гевара»), який перейменував країну на Буркіна-Фасо.

Президентство

Військовий переворот 1987 року

15 жовтня 1987 року Компаоре організував військовий переворот, під час якого Санкару було вбито. 2 червня 1991 року в країні відбувся референдум, за підсумками якого була прийнята нова конституція, що встановила два 7-річних президентських терміни^[9]. 1 грудня того ж року відбулись президентські вибори, перемогу на яких здобув єдиний кандидат — чинний президент Блез Компаоре, який набрав 86 % голосів^[9]. Опозиція тоді бойкотувала вибори^[9]. На наступних президентських виборах, що відбулись 15 листопада 1998 року, він був переобраний, набравши 87,5 % голосів^[6]. Однак дев'ять найвпливовіших партій країни бойкотували вибори, вважаючи, що виборча комісія перебуває під контролем уряду^[6].

2000-ні

2000 року до конституції була внесена поправка, що скоротила президентський термін з 7 до 5 років^[10], тобто президентський мандат для однієї людини був обмежений двома п'ятирічними термінами. Напередодні чергових виборів опозиція зажадала від президента не брати в них участі, проте Верховний суд Буркіна-Фасо вирішив, що поправка 2000 року не може діяти заднім числом, а тому Компаоре міг втретє балотуватись на новий термін^[11]. Представники президентської партії заявили, що поправка не може бути застосована ретроактивно^[10]. 13 листопада 2005 року Компаоре був у черговий раз переобраний, перемігши своїх суперників з результатом 80,35 % голосів^[9].

Останні роки при владі (2010–2014)

На президентських виборах, що відбулись 21 листопада 2010 року Компаоре набрав 80,15 % голосів виборців^[9]. Наступного року в ніч на 15 квітня стались заворушення військовиків у казармі президентського полку, розташованій безпосередньо поблизу резиденції глави держави у столиці країни. Охоронцям президента удалось спочатку повернути порушників спокою до казарми, але потім вони вирвались звідти^[12]. Бунтівники зажадали від президента сплати обіцяних коштів на оплату житла^[13]. За якийсь час Компаоре відправив у відставку уряд і начальників штабів сухопутних військ, а також усунув від посади командира президентського полку^[14]. 22 квітня Компаоре призначив себе міністром оборони країни^[15].

Повстання 2014 року

Докладніше: Буркінабське повстання (2014)

31 жовтня 2014 року, після тривалих заворушень, Компаоре по місцевому радіо і телебаченню заявив про скасування НС і свою відставку, сказавши «я почув сигнал. Я відкритий для переговорів з приводу перехідного періоду, після якого влада в країні буде передана новому президенту, обраному демократичним шляхом»^[16]^[17] «в період, що не перевищує 90 днів»^[18]^[19]. За даними дипломатичних джерел, після цього він у складі збройної автоколони попрямував в місто По на півдні країни^[19], до кордону із Ганою^[20]. Представник штабу збройних сил полковник Бурейма Фарт оголосив десяткам тисяч протестувальників, які зібралися біля головного штабу армії, що «Компаоре більше не перебуває при владі»^[21]. Командувач збройними силами Буркіна-Фасо генерал Оноре Траоре заявив, що бере на себе обов'язки президента і поведе країну до нових виборів^[22]:

Враховуючи актуальність порятунку нації, я вирішив, що я з цього дня візьму на себе відповідальність глави держави. Я урочисто зобов'язуючись негайно приступити до консультацій з усіма сторонами країни з тим, щоб почати процес повернення до конституційного порядку, якомога швидше. ^[18]