Бєлгородська губернія

Бєлгородська губернія (також Білгородська губернія) (спочатку Бєлгородська провінція) — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії у 1727—1779.

Бєлгородська губернія
Герб
Дата створення / заснування	1 (12) березня 1727
Країна	Російська імперія
Столиця	Бєлгород
Кількість населення	717 265 осіб
Замінений на	Курське намісництво, Орловське намісництво і Слобідсько-Українська губернія
На заміну	Київська губернія
Час/дата припинення існування	1779
Бєлгородська губернія у Вікісховищі

Створення губернії

1 березня 1727 Бєлгородська губернія^{[джерело?]} (де-факто Бєлгородська провінція) виділена з Київської губернії^[1]. Спочатку губернія складалася з однієї провінції — Бєлгородської, пізніше, в тому ж 1727 році, до неї були приєднані ще й Орловська та Севська провінції^[1] Київської губернії. Того ж року дистрикти у провінціях скасовані та введений поділ на повіти.

За розподілом в 1719 до Бєлгородської провінції було приписано 20 міст, до Орловської — 6, а до Севської — 9^[2].

Слобідські козацькі полки мали підпорядкування Бєлгородській губернії (губернатору) тільки у громадських справах^[3].

Історія

На 1745 до складу губернії входило 3 провінції (Бєлгородська, Орловська та Севська).

У 1732 Слобідські полки підпорядковані заснованій в Сумах Слобідській комісії і, таким чином, вони були виведені зі підпорядкування Бєлгородської губернії. Однак у 1743 знов була спроба перепідпорядкувати полки до Бєлгородської губернії у цивільних справах^[3].

28 липня (8 серпня) 1765 з Слобідських козацькіх полків була сформована нова Слобідсько-Українська губернія з центром у Харкові, зі своїм губернським громадським управлінням^[4].

Адміністративний поділ

Станом на 1775 у Бєлгородській губернії у 3-х провінціях був 21 повіт.

25 листопада (6 грудня) 1775 року до новоствореного Смоленського намісництва відійшли західні території Бєлгородської губернії.

5 (16) вересня 1778 з частини Бєлгородської губернії утворилось Орловське намісництво.

23 травня (3 червня) 1779 з частини Бєлгородської, Воронезької та Слобідсько-Української губерній утворене Курське намісництво, при цьому Бєлгородська губернія була ліквідована і її решта відійшли до Воронезької губернії.

Губернатори

Бібіков Іван Іванович (бл. 1686 — 24 травня 1745, Глухів)  — головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 11 червня 1742 р. по 24 травня 1745 р.), Бєлгородський губернатор (з 31 січня 1731 р. по 22 липня 1732 р.)^[5]

Див. також

• Слобідсько-Українська губернія
• Курське намісництво