Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Біла стрічка (фільм)
фільм Міхаеля Ганеке, 2009 З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
«Біла стрічка» (нім. Das weiße Band — Eine deutsche Kindergeschichte) — копродукційний чорно-білий драматичний фільм-притча 2009 року поставлений режисером Міхаелем Ганеке. Фільм здобув Золоту пальмову гілку 62-го Каннського кінофестивалю 2009 року[1], «Золотий глобус» за найкращий фільм іноземною мовою та низку інших престижних фестивальних та професійних нагород і номінацій 
.
Remove ads
Сюжет
Німеччина, 1913 рік. У цілком благополучному німецькому селі зовні все тихо та добропристойно. Але одного разу в цьому «ведмедячому кутку» починають відбуватися зловісні, таємничі події, на зразок насильства, що вчинені невідомими над розумово відсталим хлопчиком. Підозра падає на дітей місцевого пастора зі суворими правилами, які з дитинства носять білі пов'язки «як символ чистоти й невинності, а в душі у них зрештою на знак протесту проростають брехня, зло, тяга до насильства»[2].
Молодий сільський учитель намагається розібратися в усьому цьому, але майже у кожного з жителів села є свої темні таємниці, і ніхто не хоче, щоб вони виплили назовні. Майже у кожного персонажа дві сторони — одна зовнішня, звична та «добропристойна», а інша внутрішня, обтяжена якою-небудь таємницею або непристойною дією.
Сюжет фільму залишається недомовленим і закінчується з початком Першої світової війни, причому імена злочинців залишаються нерозкритими.
Remove ads
У ролях
| • Крістіан Фрідель | … | шкільний учитель |
| • Бургхарт Клаусснер | … | пастор |
| • Леоні Бенеш | … | Єва |
| • Ульріх Тукур | … | барон |
| • Урсіна Ларді | … | баронеса |
| • Фіон Мутерт | … | Зіґі |
| • Міхаель Кранц | … | домашній учитель |
| • Штеффі Кюнерт | … | дружина пастора |
| • Марія-Вікторія Драгус | … | Клара |
| • Леонард Проксауф | … | Мартін |
| • Левін Геннінг | … | Адольф |
| • Йоганна Буссе | … | Маргарете |
| • Тібо Сер'є | … | Густав |
| • Йозеф Бірбіхлер | … | керуючий маєтком |
| • Габріела Марія Шмайде | … | дружина керуючого маєтком |
| • Яніна Фауц | … | Ерна |
| • Енно Требс | … | Георг |
| • Тео Требс | … | Фердинанд |
| • Райнер Бок | … | лікар |
| • Сюзанна Лотар | … | акушерка |
| • Едді Граль | … | Карлі |
| • Бранко Самаровські | … | фермер |
| • Клаус Манхен | … | фермер (озвучування) |
| • Бірґіт Мініхмайр | … | Фріда |
| • Себастьян Гюльк | … | Макс |
| • Кай-Петер Маліна | … | Карл |
| • Крістіна Кнеппек | … | Ельза |
| • Стефані Амарелль | … | Софі |
| • Аарон Денкель | … | Курті |
| • Детлев Бук | … | батько Єви |
| • Анне-Катрін Гумміх | … | мати Єви |
Remove ads
Знімальна група
- Автор сценарію — Міхаель Ганеке
- Режисер-постановник — Міхаель Ганеке
- Продюсери — Штефан Арндт, Файт Гайдушка, Маргарет Менегос, Андреа Оккіпінті, Міхаель Кац
- Виконавчий продюсер — Міхаель Кац
- Асоційований продюсер — Стефано Массензі
- Лінійний продюсер — Уллі Нойманн
- Оператор — Крістіан Бергер
- Монтаж — Моніка Віллі
- Художник-постановник — Крістоф Кантер
- Художник по костюмах — Мойдел Бікел
- Художник-декоратор — Гейке Вольф
- Артдиректор — Аня Мюллер
Загальні відомості
Світова прем'єра фільму відбулася 21 травня 2009 року на 62-му Каннському фестивалі, де він удостоївся головного призу, Призу ФІПРЕССІ та Призу екуменічного журі та отримав позитивні відгуки кінопреси[1][3][4]. Наприкінці року стрічка отримала низку нагород: Європейський кіноприз за найкращий фільм і режисуру, «Золотий глобус» за найкращий фільм іноземною мовою та багато інших. Підбиваючи підсумки першого десятиліття 21-го століття, світові аналітики включили «Білу стрічку» до списку найкращих фільмів 2000-х[5].
Remove ads
Аналіз
Узагальнити
Перспектива
Структурно й тематично «Біла стрічка» нагадує попередній фільм Міхаеля Ганеке, «Приховане», але замість приватного життя одного сімейства в об'єктив режисера цього разу потрапляє цілий народ[6]. Ганеке знову малює систему тотального домінування над особою і приходить до невтішних висновків про циклічність насильства в людському суспільстві[7]. Холодний монохром кінематографії нагадує фотографії Августа Зандера[8]. Білі пов'язки набувають додаткового символічного навантаження як попередники нацистських нарукавних пов'язок і жовтої зірки єврейських гетто[8]. Як і в «Прихованому», відкритий фінал імітує вічну незавершеність життя.
Режисер продовжує тему насильства у глобальнішому плані на прикладі світової історії[9]. Сюжет розвивається поступово і ставить риторичні питання[10]. Головною проблемою стає зародження жорстокості серед юного покоління, натякаючи на становлення згодом фашистської диктатури[9].
Картина зібрала надзвичайно полярні оцінки світової кінопреси, критики хвалили її за сильну операторську і режисерську роботу, продумані діалоги, але водночас звинувачували в монотонності та недомовленості[10]:
- Дж. Гоберман у Village Voice, відмічаючи повторне використання Ганеке прийому нарративної недомовленості, назвав «Білу стрічку» найкращим фільмом Ганеке — «чимось ніби тріумфально втіленою Meisterwerk»: його кінематографічна манера така ж строга, як і те репресивне суспільство, яке знаходиться під його мікроскопом[11].
- А. О. Скотт з The New York Times оцінив фільм негативно, уподібнивши режисера тому пасторові, який у фільмі символізує сліпоту й лицемірство: Ганеке нав'язує свої ідеї про природу фашизму глядачам-мазохістам у карально-педагогічних цілях. При цьому осереддям світового зла у Ганеке в черговий раз опиняються діти[12].
Remove ads
Нагороди та номінації
Узагальнити
Перспектива
Загалом фільм здобув 66 фестивальних та професійних кінонагород та понад 30 номінацій[13].
Нагороди та номінації «Біла стрічка»Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads