Більська земля

Більська земля (часто Більський повіт^[2], пол. Ziemia bielska) — адміністративна одиниця на Підляшші з осідком у місті Більську^[3]. Постала до початку XVI століття. Початково входила до Троцького воєводства Великого князівства Литовського, з 1513—1514 років — до Підляського воєводства ВКЛ, а після Люблінської унії 1569 року — до Корони Королівства Польського Речі Посполитої. Припинала існування після третього поділу Речі Посполитої 1795 року з входженням Північного Підляшшя до складу Пруссії^[⇨].

Більська земля
Більська земля у складі Підляського воєводства Великого князівства Литовського після адміністративної реформи 1565—1566 років
Більська земля у складі Підляського воєводства Великого князівства Литовського після адміністративної реформи 1565—1566 років
Адм. центр	Більськ-Підляський і Бранськ
Країна	Велике князівство Литовське,  Корона Королівства Польського і Річ Посполита
Регіон	Троцьке воєводство Підляське воєводство
Населення
- повне
Площа
- повна	5410,85 км² (1580)[1] км²
Дата заснування	14 століття
Дата ліквідації	1795

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Більський повіт.

Положення

Більська земля на мапі Підляського воєводства Речі Посполитої, створеній Каролем де Пертесом, 1795 рік

Земля охоплювала усю північну частину Підляського воєводства й лежала у верхів'ях річок Нарви та Бобра з містами Більськ, Бранськ, Сураж, Нарва, Високе, Тикотин, Книшин, Ганязь, Райгород, Августів^[3][4]. На південному заході Більська земля межувала з Дорогичинською землею Підляського воєводства, межа починалася від їхнього місця зіткнення з Мазовією й проходила довкола міста Високого, далі на південь до річки Нурець, йшла по Нурцю майже до самого Бранська, звідти захоплювала невелику ділянку південніше річки й, повернувшись до Нурця, йшла в напрямку Ботьків до самої межі з Берестейським воєводством^[5]. Площа Більської землі наприкінці XVI століття становила 5410,85 км²^[1].

Історія

Більська земля виокремилася до початку XVI століття й початково належала до Троцького воєводства Великого князівства Литовського^[6][7]. Зимою 1513—1514 року виділена Сигізмундом Старим з Троцького воєводства та включена до новоствореного Підляського воєводства ВКЛ^[6][8]. Віленський сейм 1565—1566 років закріпив попередній адміністративний поділ Підляського воєводства на три повіти, одним з яких був Більський^[9][10]. Після Люблінської унії 1569 року у складі Підляського воєводства увійшла до складу Корони Королівства Польського Речі Посполитої^[6][4]. Після третього поділу Речі Посполитої 1795 року Північне Підляшшя увійшло до складу Пруссії й Більська земля як адміністративна одиниця припинила існування, натомість у новоствореному Білостоцькому департаменті було утворено декілька повітів, зокрема Більський^[3].

Адміністративно-територіальний устрій

Початково осідком землі був Більськ, який невдовзі поступився Бранську, що став місцем збору сеймиків і судів^[3][4]. За адміністративним поділом Більська земля складалася з повітів, які, подібно до церковного устрою, адміністративно ділилися на парафії^[11]. Кількість адміністративних парафій постійно змінювалася й не завжди відповідала церковним, зокрема, у 1580 році в Більській землі їх налічувалося 18, у 1591 році — 23 (з них 8 — у Бранському повіті, 7 — Суразькому, 8 — Тикотинському)^[12]. За відомостями 1571—1591 років у Більській землі налічувалося 14 міст^[13] — 10 королівських (господарських) (Більськ, Нарва, Кліщелі, Бранськ, Сураж, Тикотин, Ганязь, Книшин, Райогород, Августів) і 4 власницьких (шляхецьких) (Ботьки, Орля, Ванево, Хорощ)^[14], а також 661 село^[15], з них 410 власницьких (62,0 %), 229 королівських (34,6 %) і 22 церковних (3,3 %)^[16].

Повіти

Більська земля складалася з 3 повітів^[17]:

• Бранський (Більський, Брансько-Більський) повіт^[pl]
• Суразький повіт^[pl]
• Тикотинський повіт^[pl]

Часто писемні джерела XV—XVI століть подавали різний адміністративний устрій Підляшшя як за складом, так і назвами адміністративних одиниць^[18]. Щодо адміністративних одиниць, які входили до самої Більської землі, вживалися терміни «повіт» (пол. powiat), «districtus», «волость» (пол. wolość) (як у вузькому, так і у широкому значенні)^[18]. На півдні Більської землі згадувалися як два окремі повіти (лат. districtus) Бранський (зокрема, 1489 року) та Більський (1574 року), які пізніше все ж об'єдналися в один Більський повіт^[pl] (який інколи згадується як «Бранський», оскільки в Бранську містилися земські та гродські акти)^[18]. Подібний поділ був доречний, оскільки Більський повіт був покритий королівщинами, тоді як в Бранському панувала шляхта^[18]. Водночас у північній частині Більської землі існував Суразький повіт^[pl][19]. Крім того, у північній частині згадувались повіти Ганязький, Райгородський і Тикотинський, інколи як окремі повіти, а інколи як єдиний під назвою Ганязького чи Тикотинського^[pl][19].

Управління

Канцелярія Більської землі в Бранську, малюнок початку XX століття

Повітом керували намісники, яких називали старостами^[20], у місцевих урядах працювали підстарости, хоружі, войські, гаєвники, возні, комірники, лісничі, ловчі, поборчі, а також створені на польських лад виборні уряди підкоморіїв, земських суддів, підсудків, писарів та гродських суддів^[21][22][23]. Старосту, суддю і підсудка на їхні посади назначав великий князь литовський, ймовірно, без будь-якого попереднього схвалення місцевою шляхтою^[24]. Від Більської землі, як повноцінної адміністративної одиниці Великого князівства Литовського до 1569 року, у литовських сеймах брало участь 2 посли^[25].

Значна частина земель повіту перебувала у державній власності, зокрема до королівських володінь належали Більське лісництво, Більське староство, Більська та Кліщелівська волості з містами Більськ, Сураж, Бранськ, Нарва та Кліщелі^[26][4]. Відомо, що державне Більське староство належало декільком великим магнатам, зокрема, у 1506—1513 роках — великій княгині Олені Іванівній, потім — Альбрехту Гаштольду, у якого 1533 року староство викупила польська королева Бона з ініціативи та на кошти дрібної більської шляхти, незадоволеної господарюванням Гаштольда^[4].

Оподаткування

У 1530-ті роки, за правління польської королеви Бони, на Підляшші були впроваджені волочні виміри господарств і чиншевий спосіб оподаткування селян, а раніше розпорошені дрібні поселення укрупнювалися в більші, водночас підвищувався рівень експлуатації місцевого селянства^[27][28]. За інвентарем 1558 року Більського та Суразького староств Більської землі, без означення розміру панщини чинш тут становив до 60 грошей з волоки, у двох селах — до 50 грошей з волоки, інколи з платою меду, а для деяких сіл на наступний рік «осадна» плата визначена до 40 грошей з волоки^[29]. У 1565 році податок з Більської землі становив 961 копу, 9 грошей і 3 копійки, у 1567 році — вже 2292 копи й 48 грошей^[30].

Військова служба

За реєстром війська ВКЛ, складеним в ухвалі Віленського сейму 1 травня 1528 року, земське військо від Більської землі мало становити 788 коней від 15 парафій^{[* 1]}, які складалися зі сіл зем'ян^[31][33]. «Реєстр попису війська господарського Великого князівства Литовського» 1565 року називає вже 17 парафій Більської хоругви (одиниці військового поділу)^{[* 2][34]}. За «Пописом війська Великого князівства Литовського» 1567 року Більський шляхетський повіт виставив 3568 коней, 438 піших шляхтичів і 21 драб з 14 парафій^{[* 3][36][37]}. Поділ шляхти на парафії був притаманний лише для Більського та Дорогичинського повіту у всьому Великому князівстві Литовському^[38].

Судочинство

Терени землі охоплювали три судові повіти зі своїми судами та урядовцями: Бранський, Суразький і Тикотинський^[39]. 1501 року великий князь литовський Олександр надав привілей про впровадження на теренах Більської землі для зем'ян (terrigenae), місцевої польської шляхти, польського права^{[6][40][41][42]}. Привілей 1501 року Більській землі було надано за зразком такого ж привілею Дорогичинській землі, наданого ще за правління польського короля Казимира^[43]. За цим привілеєм у Більському повіті діяло три види судів: суд господарського старости, земський суд суді та підсудка, а також змішаний суд — поєднання двох попередніх судів в один^[42][44]. Господарський староста розглядав тільки 4 види правопорушень (наїзд, зґвалтування, завдання тілесних ушкоджень шляхтичеві, підпал)^{[* 4]}, усі інші правопорушення розглядали судді та підсудки, за винятком скарг русинів на поляків, які мали розглядати разом і староста, і судя з підсудком^[44]. За привілеєм 1501 року, рішення суду судді та підсудка могли бути оскаржені на суді великого князя литовського з викликом на нього суді та підсудка^[46].

1516 року великий князь литовський Сигізмунд надав Дорогичинській землі новий привілей на повноцінне польське право (jus Polonicum) і, можливо, водночас такий привілей тоді отримала й Більська земля^{[* 5][48]}. 1547 року великий князь литовський Сигізмунд Август видав для Більського повіту ще один підтверджувальний привілей, який підтверджував чинність повноцінного польського права на теренах землі^[49][50][4]. Судочинство у Більському повіті, як і на всьому Підляшші, у XVI столітті відрізнялося від загального судового устрою ВКЛ організацією судів та дією там польського права, що ставало причиною неодноразових скарг литовсько-руських панів до великого князя литовського^[51].

Населення

Колонізація

У XV—XVI століттях на терени повіту інтенсивно переселялися українські селяни з Волині, Берестейщини та самого Підляшшя, а також мазовшани^[52]. Нові села заселяли українці з давніших надбузьких сіл^[53]. На межі Більської землі з Гродненською та Вовковийською землями у XVI—XVII століттях утвердився українсько-білоруський етнічний та мовний кордон^[54]. Південну частину землі населяли здебільшого українці (русини), північну — білоруси, а також мазури й нечисленні литовці^[55].

Шляхта

У Більському повіті, як і на всьому Побужжі, у XVI столітті значно було розвинене дрібне шляхетське володіння — у землі налічувалося майже 700 коней від близько 2000 власників^[56]. На відміну від більшості земель ВКЛ, де панувала руська мова, серед місцевої підляської шляхти вже в XVI столітті чільною розмовною мовою була польська, свідченням чого може бути руський варіант тексту Більського привілею 1501 року, який, на думку українського історика Михайла Грушевського є «кепсько підправлений на руське текст польський», а на думку польського історика Я. Якубовського^[ru], був написаний підляським писарем-поляком^[57].

Оскільки Тикотин був «спадковим» маєтком, який перейшов у королівську власність внаслідок відсутності у попередніх власників спадкоємців, Тикотинська шляхта судилася й вела справи осібно від Більської шляхти, тому шляхтичі Більського повіту на Городенському сеймі 1568 року клопоталися про злиття обох в одну, проте отримали від Сигізмунда Августа відмову^[58].

Уряди

Микола Павлович Сапіга, повітовий маршалок Більської землі у 1566 році, портрет 1709 року

Повітові маршалки

Відомі повітові маршалки Більської землі:

• Микола Павлович Сапіга, воєвода новгородський (у 1566 році)^[59][60]

Старости

Відомі Більські старости^[61]:

• Семен Сабуров
• Олехно Сакович (за правління Казимира Ягеллончика)
• Бартош Монтовтович (у 1484 році)
• Микола Радзивіллович (у 1488 році)
• Миколай Миколайович Радзивілл (у 1494 і 1503 роках)
• князь Михайло Львович Глинський (у 1505—1506 роках)
• Войтек Янович Клочко^[pl] (у 1506—1512 роках)
• Альбрехт Гаштольд, воєвода віленьський (у 1513—1530 роках)
• Ян Миколайович Радзивілл (у 1522 році)
• Семен Кмітич (у 1526 році)
• Миколай Корицький^[pl], адміністратор (у 1538—1552 роках)
• Пйотр Конінський, намісник королеви Бони (у 1549—1553 роках)
• Юрій Олександрович Ходкевич^[pl], каштелян троцький (у 1556, 1567 і 1568 роках)^[62][63][61]
• Миколай Петрович Кішка, воєвода підляський, староста дорогичинський (у 1574 році)
• Павел Щавінський^[pl], каштелян лечицький (у 1589 році)
• Станіслав Радзеєвський (з 1599 року)

Підстарости

Відомі Більські підстарости^[64]:

• Семен Жданович Хлуський (у XVI столітті)
• Станіслав Краєвський (у 1522 році)
• Гришко Клімкович (у 1533)
• Анджей Фалкович (у 1533)
• Павел Шимков Ґедройчь (у 1535—1536 роках)
• Станіслав Свідерський (у 1547 році)
• Марцін Коценцький де Лубіно (у 1550—1551 роках)
• Ян Менський (у 1552 році)
• Миколай Сенковський (у 1554 році)
• Вінцентій Менський (у 1554 році)
• Теофіл Бжозовський (у 1559—69 році)
• Пйотр Дзодзовський (у 1562—68 році)
• Мацей Вишенський (у 1568 році)
• Марцін Менський (у 1573—1577 роках)
• Валентій Ромоцький (у 1581 році)
• Якуб Ґорський (у 1583—1590 роках)

Підкоморії

Відомі Більські підкоморії^[65]:

• Ян Скварко Ґонсовський (у 1522—1547 роках)
• Станіслав Скварко Ґонсовський (у 1547—1556 роках)
• Павел Хондзинський (у 1556 році)
• Александер Лащ (у 1558 році)
• Теофіл Бжозовський (у 1561—1564 роках)
• Станіслав Ґонсовський (у 1564—1567 роках)
• Богдан Павлович Сапіга (у 1566 році)
• Кшиштоф Бжозовський (у 1581—1600 роках)

Комірники

Відомі Більські комірники^[66]:

• Мрочеслав Коссовський (у 1538 році)
• Марцін Коценцький (у 1559 році)
• Єжи Войно (у 1551 році)
• Теофіл Бжозовський (у 1551—1555 роках)
• Пйотр Вроченський (у 1552—1566, 82 роках)
• Марцін Менський (у 1559—1564 роках)
• Мацей Марушевський (у 1551—1577 роках)
• Валентій Неверовський (у 1561—1590 роках)
• Кшиштоф Красовський (у 1558 році)
• Шимон Головка з Туросні (у 1566—1589 роках)
• Абрагам Вішоватий (у 1569—1591 роках)
• Ян Войно (у 1566—1589 роках)
• Ян Кулеша (у 1570—1592 роках)
• Анджей Красовський (у 1568—1582 роках)
• Ян Вноровський (у 1580—1600 роках)
• Якуб Фальковський (у 1583—1601 роках)
• Троян Вишенський (у 1585—1599 роках)
• Матеуш Нецецький (у 1581—1601 роках)
• Павел Бжозовський (у 1577—1597 роках)
• Валентій Войно (у 1591—1595 роках)
• Міхал Маковський (у 1598—1606 роках)
• Павел Дзержек (у 1593—1600 роках)
• Войцех Кулеша (у 1596—1600 роках)
• Ян Войно (у 1584—1609 роках)
• Мацей Шредніцький (у 1599—1601 роках)

Земські судді

Відомі земські судді Більської землі^[67]:

• Стецко Цибулька (у 1498 роках)
• Єжи Рачко(вич) з Пучиць (у 1513—1533 роках)
• Бальтазар Петковський (у 1533—1536 роках)
• Миколай Корицький^[pl] (у 1537—1546 роках)
• Мацей Левіцький (у 1553—1556, 1560, 1566 роках)
• Вінцентій Менський (у 1561, 1565, 1567 роках)
• Марцін Ялбжик Вишенський (у 1566 роках)
• Войцех Вишковський (у 1577—1584, 1571, 1592 роках)
• Анджей Ялбжик Вишенський^[pl] (у 1593—1594 роках)
• Мельхіор Костро^[pl] (у 1596, 1599, 1607, 1614 роках)

Підсудки

Відомі підсудки Більської землі^[68]:

• Луба (у 1498 році)
• Станіслав Маліновський (у 1507 році)
• Анджей Ритель (у 1524—1530 роках)
• Миколай Корицький^[pl] (у 1531—1536 роках)
• Мацей Левіцький (у 1538—1553 роках)
• Юзеф Марковський (у 1553—1567 роках)
• Гіполіт Яніковський (у 1569—1580 роках)
• Фабіян Ялбжик Вишенський (у 1586—1607 роках)
• Адам Менський (у 1604 році)

Писарі

Відомі писарі Більської землі^[68]:

• Вацлав (у 1530 році)
• Станіслав Вербовський (Вербицький) (у 1530—1546 роках)
• Войцех Ясенський (у 1553—1560 роках)
• Томаш Овсяний (у 1561—1580 роках)
• Юрій Броска^[pl] (Юрій Брозка, Єжи Бжоска) (у 1580—1592 роках)
• Пйотр Петковський^[pl] (у 1581, 1591, 1593 роках)
• Томаш Ритель (у 1596—1607 роках)

Повітові хоружі

Відомі хоружі Більського повіту^[69]:

• Рафал Рончко (у 1530 році)
• Павел Зелепуха (у 1541—1548 роках)
• Станіслав Вишенський (у 1554, 1561, 1563 роках)
• Ян Бжоска (у 1565 році)
• Юрій Броска^[pl] (Юрій Брозка, Єжи Бжоска) (у 1563, 1565, 1566, 1567, 1579 роках)^[70][71][69]
• Адам Овсяний (у 1585 році)
• Ян Ялбжик Вишенський 1592, (у 1590 році)
• Геронім Бжозовський (у 1615 році)

Войські

Відомі Більські войські^[72]:

• Павел Рончко (у 1511, 1524, 1531 роках)
• Анджей Фалкович (у 1533—1554 роках)
• Миколай Арцеховський (у 1558, 1565, 1564, 1566, 1567 роках)
• Ян Локніцький (у 1580, 1574, 1570 роках)
• Анджей Ялбжик Вишенський^[pl] (у 1587, 1590, 1591 роках)
• Валентій Мощіцький (у 1590, 1604 роках)
• Пйотр Петковський^[pl] (у 1583 році)

Ловчі

Відомі Більські ловчі^[72]:

• Геронім Немера, ловчий підляський (у 1552 році)
• Ян Дульський, староста бранський (у 1577 році)
• Станіслав Мелошевський (у 1580 році)
• Геронім Немера, ловчий підляський (у 1584, 1598, 1609 роках)

Лісничі

Відомі Більські лісничі^[72]:

• Іван Міхайлович (у 1527 роках)
• Станіслав Трояновський, ротмістр тикотинський (у 1574, 1592 роках)
• Якуб Добжинський (у 1599 році)

Гаєвники

Відомі Більські гаєвники^[72]:

• Іван Мішкевич (у 1533 році)
• Костюшко Федорович (у 1537 році)

Поборчі

Відомі поборчі в Більській землі^[73]:

• Юрій Броска^[pl] (Юрій Брозка, Єжи Бжоска) (у 1576—1577 роках)
• Себаст'ян Бжозовський (у 1578 році)
• Пйотр Петковський^[pl] i Станіслав Ритель (у 1581—1585 роках)
• Павел Мосьціський i Марцін Менський (у 1568 році)
• Валентій Неверовський (у 1579 році)
• Ян Бжоско (у 1565—1566 роках)

Зауваги

1. «Бѣльская, Лубинская, Вышковская, Топичевская, Саражская, Кулешская, Соколовская, Кобылинская, Плонская, Яблонская, Дубровская, Вышенская, Домановская, Бронская, Долобовская»^[31][32].
2. «Добровская, Яблонская, Кулевская, Кобыленская, Соколовская, Плонская, Сарабская Посвентенская, Топичевская, Вышковская и Бѣльская, Лубинская, Бранская, Домановская, Вышинская, Яновская и Тыкотинская, Райгродская и Трученская, Дязковская, Долобовская»^[34].
3. Парафії: «Домбровска», «Кулеска», «Соколовска», «Плонска», «Сараска, Посвятенска, Кгосовска», «Бранска, Лубинска», «Яблонска», «Домановска», «Вышенска», «Топическа», «Кобыленска», «Белска, Вышковска», «Кгонецка, Райкгродцка, Трыстенска, Кнышинска», «Тыкотинска»^[35].
4. «Нашъ староста, ено, только чтеры артыкулы на замку ма судить: первшы артыкул, о розбитье альбо о злупенье на добровольной дорозѣ, альбо о крадежъ; другій артыкулъ, коли хто кгвалтомъ на чый домъ найдеть; третый, о дѣвичьемъ альбо невѣстьемъ кгвалте; червертый, о пожогу».^[45]
5. В одному вироку Сигізмунда Старого від 17 березня 1516 року написано: «и земяне Бельскій положили передъ нами привилей нашъ, который же есмо имъ на тое право дали». Привілей 1501 року був наданий великим князем литовським Олександром, а не Сигізмундом, тому, на думку історика Івана Лаппо, ці цитовані слова вказують на надання Сигізмундом нового привілею Більському повіту^[47].