Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Берестейська земля
руська земля в середній течії річки Західний Буг З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Берестейська земля (Берестейщина[1][2], Берестейська волость, Берестійщина[2]) — руська земля в середній течії річки Західний Буг (басейн Вісли) між річками Бугом, Прип'яттю, Ясьолдою та Нарвою. Входила до складу Київської Русі, належала до Турово-Пінського, згодом до Волинського князівства. Територія дулібів-волинян[1][2][3]. Центром було Берестя[3][2]. Інші чільні міста: Дорогичин, Більськ, Кобринь, Мельник, Воїнь[3], а також Кам'янець. Нині Берестейська земля є складовою частиною українського етнокультурного краю Берестейщина.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Передісторія
У V столітті до н. е. на території майбутньої Берестейщини була поширена тщинецька культура, у V—IV століттях до н. е. — лужицька культура, у III—II століттях до н. е. — балто-слов'янська зарубинецька культура[4]. Час та обставини появи на терені волинян у різних дослідників різняться. За одними, волиняни з'являються в регіоні в IV—VI століттях і входили до дулібсько-волинянського племінного об'єднання[4]. За Ярославом Ісаєвичем, у VII—IX століттях тут мешкало плем'я дулібів[1]. За Володимиром Сергійчуком, з VIII століття на заході Берестейщини проживали племена волинян, а на сході — деревляни[5]. За іншими дослідниками, на Берестейщині до IX століття мешкало племінне об'єднання ятвягів, проте пізніше тут почали освоюватися спочатку дреговичі, потім, у IX—XII століттях і значно інтенсивніше, волиняни, північна межа колонізації яких обмежувалася Біловезькою Пущею, річкою Ясельдою та Пинськими болотами[6].
Київська Русь
З X століття входила до складу Київської Русі[1][3]. Саме тоді виникає назва Берестейська земля, якою називали волость з містами Берестям і Дорогичином[7]. Під час першого поділу держави на удільні князівства Володимиром Великим Берестейська земля відійшла до Турово-Пінського князівства, яке саме підпорядковувалося київським князям[7]. 1020 року Берестя захопив король Польщі Болеслав Хоробрий, проте вже в 1022 році місто відбиває Ярослав Мудрий[4].
У 1087—1157 роках Берестейська земля входила до складу Турово-Пінського, а пізніше — до Волинського князівства[6]. Удільні князівства Берестейської землі в 1087—1142 роках через Пінськ і Володимир були залежними від Києва[3]. У 1120-х роках на Берестейщині відбувалися бойові дії між руським військом Володимира Мономаха і ятвягами[8]. Зі зростанням феодальної роздробленості Берестейське та Дорогичинське князівства стають незалежними чи напівзалежними від Володимира[7]. Ними правлять власні князі: Ярослав Ярополчич, Святополк Мстиславич, Мстислав Ізяславич, Василько Ярополчич[7]. З другої половини XII століття Берестейщина належала до Волинського князівства[1].
Галицько-Волинське князівство
У 1199 році князь волинський Роман Мстиславич утворює Галицько-Волинське князівство, до якого, окрім Волині та Галичини, входить Берестейська та Дорогичиська землі, а Турово-Пінське князівство потрапляє під його протекторат[9][6]. Таким чином у 1199—1316 роках Берестейська земля входила до Галицько-Волинського князівства[1][3].
1210 року Берестя захопили Конрад Мазовецький і Лешек Краківський, проте 1213 року руське військо Данила Галицького повертає місто[8]. У Галицько-Волинському літописі щодо Берестейської землі в 1213 році вжита паралельна назва Україна: «Даниїлу же возвратившуся к домови і єха з братом, і прия Берестій, і Угровеськ, в Верещин, і Комов, і всю Україну»[10]. У цей час на Полісся та Підляшшя стали активно здійснювати напади лицарі-хрестоносці, які припинилися після розгрому їхнього війська Данилом Галицьким у 1237—1238 роках під Дорогичином[11]. Почастішали також напади на Полісся ятвягів та литовців[12]. У 1227—1228 роках поблизу Берестя був розгромлений ятвязький загін Стегута Зібровича, а самого Стегута вбив волинський воєвода Шелв[12].
ГВК
у середині 13 ст.
у середині 13 ст.
Приєднання ГВК
(роки приєднання)
(роки приєднання)
Інші руські
князівства
князівства
Межі земель
і удільних
князівств
і удільних
князівств
Головні
торговельні
шляхи
торговельні
шляхи
Кордони
руських
князівств
руських
князівств
«Стольні гради»
Горчевськ
(1230—1240)
(1230-ті)
(1252—1254)
(1280—1320)
(1289—1302)
(1251—1252)
(1254)
У 1251—1253 роках руський король Данило Галицький дарував половцям хана Тегака землі на Берестейщині, для захисту північної Волині від нападів ятвягів та литовців. Кочовики заснували там 40 поселень й зберігали свою ідентичність до початку XVI століття. Після занепаду Руського королівства і приєднання Волині в XIV столітті ці поселення утворили окрему Половецьку волость у складі Берестейського повіту[13]. У 1270—1288 роках Берестейська земля входила до володінь князя Володимира Васильковича, у 1288—1292 роках — князя Мстислава Даниловича[1]. У 1280 році польський збройний загін пограбував десять сіл у Берестейській землі, проте був розбитий утричі меншим загоном воєводи Тита[14].
З міркувань захисту регіону на Поліссі та Підляшші здійснювалося активне будівництво та відновлення оборонних укріплень — у Бересті, Дорогичині, Мельнику, Більську; за наказом волинського князя Володимира Васильковича будівничим Олексою засноване нове місто Кам'янець[15].
У складі Великого князівства Литовського
Узимку 1315—1316 років литовська армія на чолі з Гедимином пішла походом на Галицько-Волинське князівство, який закінчився приєднанням частини Берестейської землі до складу Великого князівства Литовського[16]. У 1320 році князь Гедимин знову йде війною на Галицько-Волинське князівство, під час якої гине князь Володимир[17]. Берестейська земля увійшла до складу Литви, ймовірно, в 1320-х роках — за правління в останній Витеня, або ж Гедимина[16]. Точна дата приєднання Берестейщини до Литви невідома й у різних дослідників різниться, проте є свідчення, що берестейські воєводи припинили згадуватися серед інших волинських воєвод з 1318 року[16].
Таким чином, з 1320-х років Берестейщина входила до складу Троцького, а з 1513—1520 років — до Підляського воєводства Великого князівства Литовського[1][18].
1349 року під час польсько-литовської війни за галицько-волинську спадщину Берестейщину ненадовго окуповує польський король Казимир III[17]. 1351 року польсько-угорське військо здійснює ще один безуспішний похід на Берестейщину[17]. У 1366 році за договором литовського князя Ольгерда з поляками Берестя з волостю відійшли Кейстутові[17]. 1379 року Берестя спалили тевтонські лицарі[17][19]. У 1382 році Берестя в облогу взяв польський князь Януш Мазовецький[17]. 1390 року Берестя отримує Магдебурзьке право[17]. У 1397 році Берестя спустошують тевтонські лицарі[17]. У 1404—1519 роках у складі Великого князівства Литовського існувало удільне Кобринське князівство, яке належало князям Кобринським, потомкам князя Ольгерда[17]. У 1463 році Берестя спалило військо кримських татар, очолюване Менглі-Гиреєм[17].
Західна частина Берестейської землі стала згодом відомою як Підляшшя (міста Дорогичин, Більськ, Мельник, Сураж)[1]. 1566 року східна частина Берестейської землі з містами Берестям, Кобринем, Кам'янцем і Пінським повітом увійшла до новоствореного Берестейського воєводства[1][3]. За Берестейським воєводством згодом закріпилася назва Берестейщина[1][2].
У Берестейсько-Литовському воєводстві Берестейська земля перебувала до 1795 року.
Remove ads
Див. також
- Берестейщина — український етнокультурний край на території колишньої Берестейської землі
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads