Вакуленко Володимир Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вакуленко.

Володимир Володимирович Вакуленко (відомий як Володимир Вакуленко-К. або вкв; 1 липня 1972, село Капитолівка, Ізюмський район, Харківська область, УРСР — між 24 березня та 12 травня 2022, застрелений двома пострілами, точна дата та обставини невідомі^[3]) — український громадський діяч, прозаїк, поет, перекладач, вікіпедист та нумізмат. Автор тринадцяти книг^[4]. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно), лауреат літературних премій.

Володимир Володимирович Вакуленко
Псевдонім	Володимир Вакуленко-К. і ВКВ
Народився	1 липня 1972(1972-07-01)  Капитолівка, Ізюмський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Помер	не раніше 24 березня 2022 і не пізніше 12 травня 2022  Ізюмський район, Харківська область, Україна  ·вогнепальна рана
Поховання	Харків
Країна	Україна[1]
Діяльність	автор, дитячий письменник, перекладач, громадський діяч, вікімедієць, поет, прозаїк, нумізмат
Сфера роботи	проза[2], поезія[2], перекладацтво[d][2], нумізматика[2] і соціальна активність[d][2]
Знання мов	українська[2]
Мова творів	українська
Роки активності	2001 — 2022
Напрямок	контрлітература
Жанр	дитяча література, поезія, проза і переклад
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Відзнака «Срібний тризуб» до 20-ліття Незалежності України за літературні досягнення 2011 та відзнака від Міжнародного фестивалю поезії «Terra poetica» за літературні здобутки 2014
Премії	Лауреат конкурсу патріотичної поезії «Золотий Тризуб» (2011); Лауреат міжнародної літературної премії ім. Олеся Ульяненка 2012; Лауреат Всеукраїнського конкурсу ім. Леся Мартовича; Лауреат Міжнародного конкурсу Коронація слова 2014; Лауреат літературного конкурсу серед письменників України «Українська революція 1917—1921 років», 2018; Лауреат I Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Поетичний десант у Слов'янську»; Лауреат першого ступеня харківського обласного літературного конкурсу імені О. С. Масельського в номінації «Новелістика» 2020, другого ступеня «Проза» 2019, лауреат третього ступеня 2020 та дипломант в номінації «Поезія» 2019; Дипломант конкурсу «Гранослов-2016»
Вакуленко Володимир Володимирович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Народився 1 липня 1972 року в с. Капитолівка Ізюмського району Харківської області. З 1979 по 1987 навчався в Капитолівській середній школі, з 1987 по 1989 в Червонооскільській ЗОШ. У 1989—1990 рр. навчався в Ізюмському СПТУ № 24 за фахом кухар-кондитер. Офіційно пішов працювати 1990 року, спочатку як кухробітник, далі набував різні спеціальності від вантажника до ремонтника квартир (стажу на різних засадах 20 неповних років). З січня 1991 по серпень 1992 року служив у лавах радянської армії, де отримав інвалідність і був комісований незадовго до демобілізації. Розлучений, має двох синів від першого і другого шлюбів — Владислава та Віталія.

Писати почав ще в дитинстві, з 2001 друкувався в ізюмській, костянтинівській Донецької області, львівській, київській, запорізькій, рівненській, тернопільській, вінницькій, закарпатській, краматорській, донецькій, луганській та харківській пресі.

З 2003 по 2006 входив у ізюмське літоб'єднання «Крем'янець», а у 2005 був членом констянтинівського літоб'єднання «Прометей». У 2005—2006 р. був заступником голови літоб'єднання «Крем'янець», м. Ізюмі де був головним редактором дитячо-підліткової газети «Криниця». В мережі автор з'явився наприкінці 2005 року.

Готував до друку і видав альманах «Ізюмська гора» (2007), де надруковані і його твори. Координатор готичного проєкту та ведучий презентації журналу «Четвер номер 30» (тема «Готика»)^{[5][відсутнє в джерелі]}. Січень-липень 2009 року — головний редактор журналу перекладів «DzeRkaLo» (вийшло друком 2 числа).

Кореспондент журналу «Мистецькі грані» (2009). Координатор і упорядник декількох журналів та альманахів. Співорганізатор літературних проєктів, які вийшли друком. Друкувався в антологіях, альманахах та журналах. Твори перекладали кримськотатарською, білоруською, німецькою, англійською, есперанто та російською мовами.

Загибель

7 березня 2022 року під час російського вторгнення в Україну село Капитолівка Ізюмського району на Харківщині, де мешкав Вакуленко, окупували російські військові. Тоді ж він востаннє вийшов на зв'язок з дружиною^[6]. 23 березня вдома в письменника росіяни провели обшуки, вилучили книжки, забрали Володимира та його сина-підлітка. У той день його сильно побили та після трьох годин допиту відпустили додому. А наступного дня, 24 березня, ті самі військовики прийшли по письменника знову, силоміць забрали та вивезли на автомобілі з буквою «Z»^[7]. За словами колишньої дружини Володимира Ірини Новицької, росіяни викрали Вакуленка за доносом. Подальше місце його перебування було невідоме. Поліціянти відкрили кримінальну справу за фактом викрадення^[8]. За словами свідків, російські терористи звернулись до місцевих мешканців з вимогою поховати тіло письменника 12 травня 2022 року^[9].

Після звільнення села Вікторія Амеліна за розповідями батька Вакуленка знайшла його щоденник, закопаний у рідному садку за день до викрадення. Після розшифровки трьох десятків рукописних листів батьки мали ухвалити рішення щодо публікації тексту — сам письменник просив віддати його людям, «коли наші прийдуть»^[10].

Після того, як ЗСУ звільнили від росіян Ізюм, у місті виявили місце масового поховання. Станом на початок вересня там знайшли понад 400 тіл. Поховання проводила місцева ритуальна служба, вона й вела журнал із відомостями про вбитих росіянами місцевих жителів, у якому під номером 319 були вказані дані Вакуленка.

Спершу правоохоронці заперечували цю інформацію, 20 жовтня в ефірі «Єдиних новин» речник прокуратури Харківщини заявив, що під номером 319 виявлено тіло невідомої жінки.

Однак розслідувачі Суспільного знайшли фото тіла № 319, зроблене перед похованням. На ньому були прострелені документи Володимира Вакуленка, також видно татуювання на руці, схоже на те, що мав письменник. Наприкінці листопада дані про загибель Вакуленка підтвердила ДНК-експертиза^[11][12].

У тілі знайдено дві кулі від пістолета Макарова^[9][13][14].

Мати Володимира впевнена, що росіянам його «видали свої ж», тому вирішила поховати сина у Харкові^[7].

2023 року слідство ідентифікувало двох бойовиків ЛНР, причетних до розстрілу Володимира Вакуленка^[15].

Творчий доробок

Друковані видання

Автор книг:

1. «Монограмота», АС «ASW», Львів, 2008. Поезія, 40 ст^[16].
2. «Ви…не», АС «Scotch», Харків, 2011. Збірник антицензурної поезії
3. «Сонечкова сім'я», Видавництво «Нова Дитяча Література», Київ, 2011. Збірник дитячих віршиків та казочок (доповнена та перевидана в новій редакції за сприянням ГО «СоцІнтел» на базі видавництв «Точка» та «Мадрид» (м. Харків), за принципами універсального дизайну адаптованого для дітей з важкими порушеннями зору. 2020 рік^[17])
4. «Ми, Провінція!», «Крок» (Серія «Pixels»)., — 160 с., Тернопіль, 2012, ISBN 978-617-692-076-2, Поезійна ритміка раннього нонконформістичного періоду (1998—2006). 48 ст.
5. «Татусева книга», Видавництво Старого Лева, Львів, 2014, ISBN 978-617-679-055-6. Дитячі віршики^[18] (в 2020 році озвучена і викладена для вільного прослуховування^[19])
6. «Heart Attack for Gourmens: Wariat's Diary», Amazon Kindle, 2016. Вибрані частини з роману «Інфаркт для ґурманів. Щоденник вар'ята»
7. «Ukrainian Fairy Tales for Little Patriots», Amazon Kindle, 2016. Казки
8. «Інфаркт для ґурманів. Щоденник вар'ята», ПВД «Твердиня», Луцьк, 2016, ISBN 978-617-517-247-6. Проза^[20]
9. «Святославова Сварґа». «Ліра-К», Київ, 2016, ISBN 978-617-7320-69-1. Поезія^[21].
10. «УБД-реінкарнація». «Ліра-К», Київ, 2017, ISBN 978-617-7507-26-9. Контрлітературний коктейль поезії^[22].
11. «Лелечині ключі». ПОГ «СоцІнтел» спільно з видавництвом «Точка», Харків, 2019. Літературно-художнє видання адаптоване для дітей молодшого шкільного віку з важкими порушеннями зору за принципами універсального дизайну^[23]
12. «Три засніжені історії». ПП «Балюк І. Б.» Вінниця, 2021, ISBN 978-617-530-162-3. Казки^[24].
13. «Король вірусів Ковід». ПОГ «СоцІнтел» спільно з видавництвом «Точка», Харків, 2021. Літературно-художнє видання адаптоване для дітей молодшого шкільного віку з важкими порушеннями зору за принципами універсального дизайну^[25].
14. «Я перетворююсь… Щоденник окупації. Вибрані вірші», Vivat, 2023, ISBN 9786171701564. Видано посмертно.

Окремі проєкти

Альманах «Ізюмська Гора» (2007). Упорядник і редактор — Володимир Вакуленко-К., відповідальний за випуск — Олег Дук, Львів, видавництво «Сполом», 2007.^[26]

Часопис текстів і візії «Четвер» № 30. Готика. (2008) Автор ідеї, керівник проєкту — Володимир Вакуленко-К. Головний редактор — Юрій Іздрик. Львів, видавничий проєкт мистецького об'єднання «Дзиґа», видавництво «Піраміда», 2008 рік.^[27]

Дискусійний журнал перекладів «Dzerkalo». (2009) Головний редактор Володимир Вакуленко-К. м. Рівне. Журнал створено на базі журналу «Мистецькі грані».

• Зелене (перше) число (українсько-російський) Перекладачі: Сергій Мисько — Миколаївська область; Олесь Барліг — м. Запоріжжя; Юрко Ганошенко — м. Запоріжжя; Олександр Колісник — м. Запоріжжя; Тетяна Савченко — м. Запоріжжя; Ірина Дементьєва — Львівська область;.Володимир Вакуленко-К — Львівська область^[28];
• Червоне (друге) число (українсько-англійський); Ірина Дементьєва — Львівська область; Ірина Шувалова — м. Київ; Антоніна Аністратенко — м. Чернівці; Андрій Деревенко — м. Львів; Сергій Мисько — Миколаївська область; Наталка Дьомова — м. Львів; Лущевська Оксана — США; Наталія Пасічник — Тернопільська область; Тарас Малкович — м.Київ^[29];
• Готувалося до друку Жовте (третє) число (українсько-польський), але за браком коштів лишився лише зверстаним. Перекладачі: Альбіна Позднякова — м. Львів; Дана Рудик — Польща; Антоніна Аністратенко — м. Чернівці; Світлана Васильченко — м. Одеса;

Східноукраїнська антологія «Кальміюс» (Краматорськ, 2017). Укладач, упорядник, співредактор — Володимир Вакуленко-К. Редактор  — Ірина Новіцька. Дизайн, художник  — Марія Козиренко. Керівник видавничого проєкту — Віталій Зарицький. Комп'ютерний дизайн  — Олена Щербина., видавництво «Ліра-К» (м. Київ). Тираж — 300 прим. ISBN 978-617-7507-85-6.^[30][31][32].

Серія книг проєкту «Зірки на долонях» створена для дітей з важкими порушеннями зору за принципами універсального дизайну (рельєфно-крапковим шрифтом та звичайним шрифтом для слабозорих)

Починаючи з першої половині 2019 року за сприянням ГО «СоцІнтел» (на базі видавництв «Точка» та «Мадрид» (м. Харків) в рамках серії книг «Зірки на долонях» були створені та вийшли друком книги авторів: Вакуленка-К. Володимира «Лелечині ключі», «Сонечкова сім'я», «Король вірусів Ковід»; Ірини Мацко «Вузлик казок»; подарункова збірка казок «Насипала Зима сніжинок на долоньки»^[33]; Софії Живолуп «Тернові шляхи Калинового краю»^[34]; Наталії Бонь «Кольорові небелиці»^[35]; спільно з діаспорою українців в Угорщині збірки «Казковий дивосвіт» (ISBN 978-615-00-8937-9)^[36] та «Білоруські казки» (ISBN 978-615-01-0075-3)^[37]; велика книга для хлопчиків «Уперед, поїхали!»^[38] та дівчаток «Вишивала я сорочку».

Антологія білоруської поезії «Жыве Беларусь! За нашу і вашу свободу!» Антологія вийшла друком у паперовому та електронному вигляді (Захищена версія. розповсюджувалась на Крим і Білорусь безкоштовно). До видання увійшли переклади білоруських авторів українською, кримськотатарською, литовською, їдиш-білоруською, латиською та польською^{[39][40][41][42][43]}.

Громадська та літературна діяльність

Учасник Революції гідності, був поранений у Маріїнському парку 18 лютого 2014 року під час сутички з «тітушками». Вільний волонтер з початку 2015 року. З грудня 2015 по березень 2016 був волонтером на базі Правого сектора «Основа» у Харкові. У квітні 2016 року певний час був на передовій поблизу Мар'їнки, але не як військовий. Згодом на волонтерських засадах облаштовував рідне село.

Координатор і організатор низки фестивалів і акцій, учасник поетичних читань. Брав участь у читаннях і організовував акції на 3 — 5, 7, 8 Міжнародних літературних фестивалях у рамках 15 – 17, 19, 20^[44] Форумах Видавців у Львові. Брав участь у турне-презентацій «Татусевої Книги» (Стрий, Тернопіль, Броди, Нове Село, Комарно, Краматорськ, Херсон, Львів, Капитолівка, Ізюм, Оскіл, сел. Лазурне (2015—2017)). Організатор неполітичної мистецької акції протесту проти мовного проєкту закону Колесніченка-Ківалова у Львові, Співорганізатор (спільно з Галиною Пагутяк акції пам'яті загиблим на Майдані «Точка кипіння. Львів. Барикади. Майдан.» (Львів, 2015). Організатор патріотичного літературно-мистецького фестивалю-акції «Слобожанська РефорNація» (Харків, 2016) до вшанування 3-ї річниці Революції гідності. Організатор та модератор Першого дитячого літературного фестивалю на Ізюмщині та Донеччині «Казки під мирним небом». З травня 2017 року розпочалася робота над проєктом «Слобожанська РефорNація» у місті Ізюмі, Харківської області, в районних центрах міста та у ближніх містах Донеччини. В рамках проєкту автор організовував зустрічі з відомими митцями — Романом Колядою (сумісний виступ) (у місті Ізюмі), Оленою Максименко (у місті Ізюмі та у селі Вірнопілля); Сергієм Гридіним, Іриною Мацко, Сашком Дерманським (м. Святогірськ, м. Ізюм, та у селах Капитолівці та Осколі, що на Ізюмщині), сумісна презентація антології «Кальміюс» із Марією Козиренко та Олександром Олійником (У селі Кам'янці та в Ізюмі), презентації творчості Оксани та Соломійки Мазур (м. Ізюм, та у селах Капитолівці та Осколі), презентація книги Марко Терен «Вітру голоси» (м. Ізюм), презентація книги Микити Лукаша «Мішечок історій Мішковинки»^[45] (сел. Борова, м. Ізюм). Організатор літературно-книжкового мосту «Монреаль-Донеччина» (2018 рік). В 2019 році за сприянням ГО «СоцІнтел» на базі видавництв «Точка» та «Мадрид» (м. Харків) почав працювати над проєктом «Зірки на долоньках» для дітей з важкими порушеннями зору за принципами універсального дизайну.

Нагороди та відзнаки

• Орден «За заслуги» III ступеня (22 січня 2024, посмертно) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, сумлінне виконання професійного обов'язку^[46];
• Нагороджений відзнаками: «Срібний тризуб» до 20-ліття Незалежності України за вірша «Спас віків» (2011) та від Міжнародного фестивалю поезії «Terra poetica» (2014) за вірш «Сон».
• Лауреат конкурсу патріотичної поезії «Золотий Тризуб» (2-ге місце) (2011)^[47];
• Лауреат міжнародної літературної премії імені Олеся Ульяненка за роман «Кладовище сердець» (в доповненому варіанті відомий як «Інфаркт для Ґурманів») опублікований у скороченому варіанті в журналі «Кур'єр Кривбасу» № 246/247 за 2010) 2012)^[48];
• Лауреат Всеукраїнського конкурсу імені Леся Мартовича (номінація «Поезія») за 2014;
• Лауреат Міжнародного конкурсу «Коронація слова» (Спеціальна відзнака від міжнародного поетичного фестивалю «Терра Поетіка» в номінації «Пісенна лірика») за 2014^[49];
• Лауреат літературного конкурсу серед письменників України «Українська революція 1917—1921 років» (За збірку поезій «УБД-реінкарнація») за 2018^[50];
• Лауреат I Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Поетичний десант у Слов'янську» (номінація «Дитяча тема в поезії») за 2019^[51];
• Лауреат першого ступеня харківського обласного літературного конкурсу імені О. С. Масельського в номінації «Новелістика» 2020, другого ступеня «Проза» 2019, лауреат третього ступеня 2020 та дипломант в номінації «Поезія» 2019^[52][53];
• Дипломант конкурсу «Гранослов-2016»^[54].
• Лауреат Літературної премії імені Платона Воронька (2022, посмертно)^[55]
• Лауреат спеціальної відзнаки IPA Prix Voltaire Award 2023 посмертно.^[56]
• Лауреат відзнаки «Вікімеч» імені Олега «Raider» Ковалишина «За внесок у Перемогу України в інформаційній війні» (2023, посмертно)^[57]

Інше

Захоплювався нумізматикою й писав статті на цю тему в українській Вікіпедії та інтернет-сайтах.^[58]

Вшанування пам'яті

29 листопада 2022 року заступник мера Ізюма, Володимир Мацокін, пообіцяв назвати на честь Володимира Вакуленка вулицю міста.^[59] 20 грудня 2022 року на честь Володимира Вакуленка була названа одна з найдовших вулиць Ізюма^[60]. У місті Краматорськ вулиця Маршака перейменована на честь Володимира Вакуленка.

У квітні 2024 року розпорядженням голови Харківської міської ради було перейменовано вулицю Невельську іменем Володимира Вакуленка.

У квітні 2024 року розпорядженням голови Конотопської міської ради було перейменовано вулицю Шолохова на Володимира Вакуленка.

У селі Капитолівка вулицю Маршала Федоренка перейменовано на Володимира Вакуленка.

Див. також

• Лущай Юрій Володимирович