Валуєв Петро Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Валуєв.

Петро́ Олекса́ндрович Валу́єв (нар. 22 вересня (4 жовтня) 1815(18151004), Царицино, Московська губернія, Російська імперія — пом. 27 січня (8 лютого) 1890, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський державний діяч, граф. Губернатор Курляндської губернії (1853—1858 роки), міністр внутрішніх справ (1861—1868 роки), голова комітету міністрів (1879—1881 роки).

Петро Валуєв
Петро Валуєв у 1880 р.
Народився	22 вересня (4 жовтня) 1815(1815-10-04) Царицино, Московська губернія, Російська імперія
Помер	27 січня (8 лютого) 1890(1890-02-08) (74 роки) Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Тихвінське кладовищеd
Громадянство	Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	міністр внутрішніх справ, голова комітету міністрів
Знання мов	російська[1]
Титул	Граф
Посада	член Державної ради Російської імперії[d]
Рід	Q4103004?
Батько	Q111134229?
Мати	Friederike Annette Elisabeth von der Brinckend
У шлюбі з	Марія В'яземська
Нагороди	Орден Святого Андрія Первозванного
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Петро Валуєв у 1864—1866 рр.

«Петро Валуєв» та його «циркуляр» біля Адміністрації Президента України, зображені учасниками перформансу проти русифікації, що був проведений рухом Відсіч у День української писемності та мови 2015 року^[2]

Склавши іспит при Московському університеті, служив в канцелярії московського військового генерал-губернатора, в 2-му відділенні власної Його Імператорської Величності канцелярії.

У 1845 році призначений чиновником особливих доручень при Ризькому військовому генерал-губернаторі Головіні. Завдяки зв'язкам, (між іншим, через жінку, дочку поета Петра Вяземського), а також працьовитості, знанню іноземних мов, вмінню говорити і писати офіційні папери, але все більше завдяки майстерному лавіруванню між протилежними течіями, він зробив блискучу кар'єру.

У 1853 році він був призначений курляндським губернатором.

У 1855 році Валуєв написав записку: «Дума русского» (надрукована у 1891 році в «Руській Старині», № 5) та розіслав її в рукописі великому князю Костянтину Миколайовичу та іншим високопоставленим особам, що вважалися прихильниками реформ. У цій записці він доводив, що немає місця багатомовності в Російській імперії.

У 1858 році Валуєв був призначений директором 2-го департаменту міністерства державного майна, а потім і статс-секретарем.

У 1861 році призначений на посаду міністра внутрішніх справ. Шестирічне управління Валуєва міністерством відзначалось протистоянням національно-визвольному руху народів Російської імперії, в першу чергу українського. Валуєв, відомий своєю заявою, що «ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може» підготував так званий Валуєвський циркуляр 1863 року про обмеження української мови.

Валуєв залишив посаду міністра внутрішніх справ у 1868 році, проте продовжував займати відповідальні посади в державному апараті. Так в 1870 році він став ініціатором запровадження загальної військової повинності.

У 1872—1879 роках міністром державного майна, з 1879 року головою Кабінету міністрів.

З 1881 року — у відставці.

Див. також

• Русифікація України
• Російський імперіалізм
• Загальноросійська ідея
• Хронологія утисків української мови
• Емський указ
• Катков Михайло Никифорович
• Юзефович Михайло Володимирович
• Погодін Михайло Петрович
• Чорносотенці