Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Велюнь (Сарненський район)
село в Рівненській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Велю́нь — село в Україні, у Дубровицькій міській громаді Сарненського району Рівненської області.[1] До 2020 року підпорядковувалося Велюнській сільській раді.[1] Населення становить 635 осіб (2011).[2]
Розташоване на березі річки Горинь. На північ від села знаходиться лісовий заказник загальнодержавного значення Висоцький заказник. Постраждало від аварії на ЧАЕС, входить у т. зв. третю зону радіаційного ураження.[джерело?]
Remove ads
Назва
Польською мовою згадується як Wieluń,[3] російською — як Велюнь.[4]
Географія
Узагальнити
Перспектива
Площа села — 0,84 км².[1] Поблизу села — річка Горинь.[1] Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «задовільна».[5]
Клімат
Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[6] Опадів 613 мм на рік.[6] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм.[6] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 89 мм.[6] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм.[6] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[6] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[6]
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Велюнь на мапах
Перша згадка про село датована 1537 роком. Князь Юрій Іванович Гольшанський у своєму заповіті залишив на користь своєї дружини, Марії Андріївни Сангушко, замок Вишгород (Висоцьк), двір Велєнь, двір Струга, села Лютиничі (Лютинськ) та інші. Текст у заповіті звучить так: «двор мой Вєлєнь с пашнею дворною і з людьмі, і со всім статком, а дворец мой которий єсмі купіл у Щоки Яцковича на ймя Стругу, также с пашнямі дворними і з людьмі, і со всім статком, а к тим двором сёла мої на ймя Лютиничі, з боярскими імєня, коториє держал от мене Івашко Корнач а Васко Булгакович». Дослідник Литовської метрики Юзеф Вольф датує сам заповіт 1528—1529 роками. Пізніше заповіт підтвердив польський король Сигізмунд I Старий 2 і 5 травня 1537 р. Своїм розпорядженням король наказував синам Юрія Івановича Гольшанського від Уляни Іванівни Боровської, Івану та Володимиру, передати Вишгород та двір Велюнь (у документі короля — Weleń) законній спадкоємиці — мачусі Марії.[джерело?]
За іншими даними село вперше згадується 1763 року.[1]
Станом на 1859 рік, Велюнь було власницьким селом, тут діяла дерев'яна православна церква[7]. До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[4] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[8][9]
У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[10] У 1921 році село входило до складу гміни Висоцьк Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[3] 1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів Польщі Висоцька гміна вилучена із Сарненського повіту і включена до Столінського повіту.[11] У 1935 році село Велюнь разом з хуторами Козаки, Загробля та лісничівкою Велюнь належало до громади Велюнь гміни Висоцьк Поліського воєводства.[12]
З 1939 року — у складі Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби у лавах УПА та ОУН.[13] Загалом встановлено 12 жителів села, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 2 загинуло, 10 було репресовано.[14]
У 1947 році село Велюнь підпорядковувалося Велюнській сільській раді Висоцького району Ровенської області УРСР.[15]
У 1970—1980-х роках Г. Охріменком було знайдено археологічні пам'ятки — селище ХІ-ХІІ ст. (на піщаних пагорбах у заплаві між річками Горинь і Случ) та селище ХІ ст., розташоване за 2 км на північ від села в урочищі «Осувлі», на піщаних пагорбах у заплаві річки Горинь.[джерело?]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[16] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][18] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 5,88 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 5,46 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 1,1 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 220 мбер, з якої: зовнішнього — 76 мбер, загальна від радіонуклідів — 144 мбер (з них Cs — 142 мбер, Sr — 1 мбер).[19]
13 жовтня 1993 року Рівненська обласна Рада народних депутатів ухвалила рішення про утворення Велюнської сільської ради з центром у селі Велюнь і підпорядкування їй села Загребля, що до цього перебувало у складі Миляцької сільської ради (постанова опублікована 16 грудня 1993 року).[20]
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.[21]
Remove ads
Населення
Узагальнити
Перспектива
Станом на 1859 рік, у Велюні налічувалося 46 дворів та 320 жителів (192 чоловіків і 128 жінок), з них 315 православних, 4 євреїв і 1 римо-католик[7]. За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 718 осіб, з них: 336 чоловіків та 382 жінки; 696 православних.[22] Станом на 1906 рік у селі було 89 дворів та мешкала 771 особа.[4]
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 177 будинків та 1116 мешканців, з них: 555 чоловіків та 561 жінка; 1086 православних, 22 юдеї та 8 римо-католиків; 1085 українців (русинів), 22 євреїв та 9 поляків.[3]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 902 особи, з яких 430 чоловіків та 472 жінки.[23] На кінець 1993 року в селі мешкали 754 жителі, з них 172 — дітей.[19]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 689 осіб.[24] Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 635 осіб.[2] Густота населення — 840,48 особи/км².[1]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[26]
Вікова і статева структура
Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[27]
Соціально-економічні показники
Remove ads
Політика
Органи влади
До 2020 року місцеві органи влади були представлені Велюнською сільською радою.[1]
Вибори
Село входить до виборчого округу № 155.[31] У селі розташована виборча дільниця № 560260.[31] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 490 осіб.[2]
Культура
У селі працює Велюнський сільський клуб на 183 місць.[32] Діє Велюнська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 22 305 книг та яка має 6 місць для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 513 осіб.[33]
Релігія
Список конфесійних громад станом на 2011 рік:
У першій половині XIX століття у селі, яке тоді входило до Ровенського повіту, діяла греко-католицька церква Покрови Богородиці, до парафії якої належали села Біла та Лютинськ,[35] а в 1840-х роках та другій половині XIX століття ця церква діяла як православна та називалася церквою Покрови Пресвятої Богородиці.[36]
Remove ads
Освіта
У селі діє Велюнська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[37] У 2011 році в ній навчалося 110 учнів (із 200 розрахованих) та викладало 21 учитель.[37]
Дошкільна освіта представлена дитячим садком «Велюнський дошкільний навчальний заклад „Колосочок“», у якому станом на 2011 рік навчалося 20 дітей і працювало 3 учителі та вихователі.[38]
Історія школи
Узагальнити
Перспектива
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. (жовтень 2019) |
У селі є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Історія сільської школи бере свій початок з кінця XIX ст. З переказів старожилів встановлено, що до 1905 року у Велюні існувала земська школа. Шкільного приміщення не було і тому батьки учнів орендували кімнати в сільських будинках. Навчання проводив один учитель, якого утримувала сільська громада.
В 1905 р., одночасно з церквою будувалася в селі нова школа. Школа називалася церковно-приходською. Такою вона проіснувала до 1925 р.
Після входження Західної України до складу Польщі школа перейшла на утримання держави. Навчання здійснювалося польською мовою, вивчався Закон Божий. Вчителями в школі були поляки Шафарик, Флярковський (директор школи), Ядвіга Ягодинська. В 30-х роках XIX ст. в шкільному приміщенні (корпус де навчаються зараз учні 1-4 кл.) не могли розміститися всі учні, тому орендували кімнати в хаті Ромаш Уляни Савівни.
У вересні 1939 р. радянські війська, виконуючи умови пакту Молотова — Ріббентропа, окупували Західну Україну. В країні почалося встановлення радянської влади. В селі в цей час була відкрита початкова школа. Шафарик та Флярковський виїхали до Польщі. В селі залишилася Ядвіга Ягодинська. В 1940 р. В село приїхав вчителювати Роберт Сатановський. Під час Німецько-радянської війни Р.Сатановський і Я.Ягодинська виїхали до Польщі. Ягодинська стала відомою письменницею, а Сатановський — диригентом Варшавського симфонічного оркестру. Довгий час вони вели листування з Ромаш Уляною Савівною.
У березні 1944 р. Висоцький район було звільнено від німецьких окупантів. В селі Велюнь відкривається початкова чотирирічна школа. Навчання проходило в колишній польській школі. В 1945-46 н.р. у Велюнській початковій школі навчалося 97 учнів. Завідувачем був Гринюк Федір Миколайович. Навчали учнів три вчителі: Середа Галина Авраамівна, Ромаш Фіма Павлівна, Євтушенко Оксана Гнатівна.
Після закінчення війни почалося будівництво другого корпусу школи, який було відкрито в 1951 р. Приміщення мало 4 класи.
- В 1947-49 роках школу очолювала Євтушенко Оксана Гнатівна. В 1948 році в район прибуло поповнення педагогічних кадрів. Вчителювати у Велюнь приїхали Петро Васильович Поліщук і Мотря Кузьмівна Бучака.
- В 1949—1950 н.р. школа називалася прогресивною. Був відкритий 5-й клас. Школа з початкової перетворилася в семирічку. Директором школи в цей час була Коваленко Ірина Сезонтівна.
- В 1951—1952 н.р. відбувся перший випуск 7 класу. Семирічна школа у Велюні існувала до 1961 р.
- У 1952 р. директором школи був Лобода
- У 1953-54 н.р. директором школи працював Горегляд Василь Іванович.
- У 1954-55 н.р. директором школи був Фурманюк Степан Петрович.
- У 1955-56 н.р. школу очолював Сіренко Іван Петрович.
- З 1956 по 1962 н. р. школою керував Мирончик Володимир Тимофійович.
- В 1961 році відкривається 8 клас.
- З 1962 по 1965 навчальні роки директором школи був Якубенко Федір Пилипович.
- З 1965 по 1986 р. школу очолював Євкодімов Іван Олексійович. В 1972 році школа стала середньою. В ці роки на кошти колгоспу «Світанок» було побудовано третій корпус школи. В 1976 році відбувся перший випуск 10 класу.
- З 1986 по 1989 директором школи був Турович А. І.
- 1989—2004 роки — директором Велюнської загальноосвітньої школи була Бовгиря М. Я.
- У 2004 році директором школи стала колишня випускниця Охмак Світлана Омелянівна.
За час існування школу закінчило 1360 учнів, здобуло середню освіту 620 учнів. 20 учнів нагороджено золотими і срібними медалями. Перший учень-медаліст — Пасько Віктор Адамович. В школі функціонує музей народного артиста України, художнього керівника і головного диригента Черкаського державного заслуженого українського народного хору Євгена Івановича Кухарця, випускника школи.
Remove ads
Інфраструктура
У селі наявний сквер площею 900 м².[39] Наявне відділення поштового зв'язку.[40]
Відомі люди
- Борисюк Марія Наумівна — депутат Верховної Ради УРСР 9-10-го скликання.
- Кухарець Євген Іванович — композитор, народний артист УРСР, художній керівник і головний диригент Черкаського державного заслуженого українського народного хору.
- Ярмоліч Олександр Миколайович (1991—2015) — солдат ЗСУ, загинув у боях за Щастя.
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads