Вершик Анатолій Мойсейович

Анатолій Мойсейович Вершик (* 28 грудня 1933, Ленінград, РРФСР — 14 лютого 2024) — російський математик, доктор фізико-математичних наук, головний науковий співробітник Санкт-Петербурзького відділення математичного інституту РАН, президент Санкт-Петербурзького математичного товариства з 1998 по 2008 роки.

Вершик Анатолій Мойсейович
Народився	28 грудня 1933(1933-12-28)[1]  Ленінград,РРФСР
Помер	14 лютого 2024(2024-02-14)[2] (90 років)  Санкт-Петербург, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	Ленінградський державний університет (1956)[3]
Галузь	комбінаторика, алгебра, лінійне програмування, механіка, теорія ймовірностей[4], теорія міри[4], математика[4], теорія представлень[4], динамічні системи[d][4], ергодична теорія[4] і геометрія[4]
Заклад	Санкт-Петербурзьке відділення математичного інституту РАН
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук (1974)
Науковий керівник	Акілов Гліб Павлович
Аспіранти, докторанти	Sergey Fomind Dmitry Buragod Nikolai Mnevd Alexander Barvinokd Anna Erschlerd Andrei Aleksandrovich Lodkind[3] Natalia Tsilevichd[3] Wolfgang Temel'td[3] Alexandr Livshicd[3] Sergei V. Kerovd[3] Vadim Adol'fovich Kaimanovichd[3] Vladimir Gershkovicd[3] Piotr Sporyshevd[3] Nikita Sidorovd[3] Victor Arzumaniand[3] Sergei Karpushevd[3] Uri Balded[3] Ol'ga Granichinad[3] Michail Zakharevichd[3] Yuri Yakubovichd[3] Grigorii Pushkarevd[3] Alexander Grigor'evich Kachurovskiid[3] Fedor Petrovd[3] Pavel Pavlovich Nikitind[3] Alexey Rafailovich Minabutdinovd[3]
Членство	Європейська академія[5] Американське математичне товариство[6][7]
Мати	Eva Lyusternikd
Діти	Анна Верщик
Нагороди	Q21660832? (2014) премія Гумбольдта (2007) член Американського математичного товаристваd (2013)
Вершик Анатолій Мойсейович у Вікісховищі

Біографія

Мати — Люстерник Єва Яківна (1904–1991), відомий сходознавець-індолог, історик російсько-індійських відносин, професор. Батько — Вершик Мойсей Менделевич (1904–1992), викладач політекономії (згодом завідувач кафедри політекономії в Ленінградському інституті інженерів зв'язку).

З 1944 вчився в 222-й школі, яку закінчив в 1951 з медаллю, і вступив на математико-механічний факультет Ленінградського університету, який закінчив з відзнакою в 1956, відмовився від пропозиції вступити до аспірантури і влаштувався на роботу в один з нових обчислювальних центрів, де займався в основному прикладними задачами. Через два роки вступив до аспірантури математико-механічного факультету; науковий керівник — Г. П. Акілов. Був учнем професорів В. А. Рохліна, Л. В. Канторовича, Г. П. Акілова та Д. К. Фаддєєва.

В 1963 захищає кандидатську дисертацію. З 1962 — асистент математико-механічного факультету ЛДУ, з 1966 — доцент, в 1974 захищає докторську дисертацію. В 1985 — професор математико-механічного факультету ЛДУ. В 1992 переходить на роботу в Санкт-Петербурзьке відділення математичного інституту РАН, де очолює лабораторію обчислювальної математики і теорії зображень, зберігаючи одночасно посаду професора ЛДУ; з 2002 — головний науковий співробітник математичного інституту, одночасно — завідувач лабораторією теорії зображень та динамічних систем.

В 2007 — лауреат Премії Гумбольдта.

Політичні погляди

У березні 2014 року, після російської інтервенції в Україну, разом з рядом інших відомих діячів науки і культури Росії висловив свою незгоду з політикою російської влади в Криму. Свою позицію вони виклали у відкритому листі^[8].