Волинське князівство

Волинське князівство або Володимирське князівство — західне руське князівство династії Рюриковичів на території сучасної Волині з центром у місті Володимирі.

Волинське князівство
складова Київської Русі, Галцько-Волинського князівства, Великого князівства Литовського, Велике князівство Руське (1432—1435)
988 ― 1390, 1431―1452
Прапор Герб
Столиця	Володимир, Луцьк
Мови	Давньокиївська
Релігії	Православ'я
Форма правління	монархія
князь, великий князь
• 1154 — 1169	Мстислав II Ізяславич
• 1199 — 1205	Роман Мстиславич
Історія
• Засновано	Х ст.
• Ліквідовано	988 ― 1390, 1431―1452
Населення
Попередник Наступник Київська Русь Галицько-Волинське князівство
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Волинське князівство

Князівства Русі у 1054–1132 рр.

Історія

Утворилося на землі волинян. Із Х ст. входило до складу Русі. Центром князівства був Володимир. Першим князем у 988 році став син Володимира Святославича Всеволод. Започатковане старшим сином Ярослава Мудрого Ізяславом по смерті батька.

1084 року в результаті виділення з Волинського князівства під владою синів князя Ростислава Володимировича відокремилось Перемиське князівство.

В 1154 розділилося на Володимирське і Луцьке. Далі історія Волинського князівства зосереджується у Володимирському князівстві, на чолі якого став Мстислав II Ізяславич. Наприкінці 1160-х років воно було поділене між його синами. У другій половині XII ст. Волинсько-Володимирське князівство перетворюється на одне з найсильніших у Давній Русі. Найбільшої могутності воно досягло за князювання Романа Мстиславича (1170–1205). Роман Мстиславич об'єднав Володимирське князівство з Галицьким. Луцьке князівство залишалося напівсамостійним до 1228, коли увійшло до Волинського князівства Василька Романовича — складової частини Волинсько-Галицького князівства. Князівство займало територію по Бугу, Стиру, Горині й правих притоках Прип'яті.

Князі

Володимирські князі
Князь	Роки	Примітки
Всеволод I Володимирович	987–1013
Святослав Ярославич[джерело?]	?1013—1054
Ігор Ярославич	1054—1057
Ростислав Володимирович	1057–1060
Олег Святославич	1074–1077[1]
Ярополк Ізяславич	1078-1087	осаджений Всеволодом за участь в війні зі Святославовичами
Давид Ігорович	1087–1099	отримав в уділ від Всеволода; позбавлений володіння на витечівському з'їзді
Мстислав I Святополкович	1099
Ярослав Святополкович	1100–1118	по смерті брата
Роман I Володимирович	1118–1119	посаджений батьком Володимиром Мономахом
Андрій I Добрий	1119–1135	по смерті брата
Ізяслав I Мстиславич	1135–1141
Святослав ІІІ Всеволодович	1141–1146
Володимир I Андрійович	1146–1149
Святополк Мстиславич	1149	поступився братові
Ізяслав I Мстиславич	1149–1151	вдруге; перейшов до Переяслава
Святополк Мстиславич	1151–1154	вдруге
Володимир II Мстиславич	1154–1157	по смерті брата
Мстислав II Ізяславич	1157–1170
Святослав III Мстиславич	1170–1173
Роман II Мстиславич	1173–1188
Всеволод II Мстиславич	1188
Роман II Мстиславич	1188–1205	вдруге
Данило I	1205–1206
Святослав IV Ігоревич	1206–1207
Данило I	1207–1208	вдруге
Олександр I Всеволодич	1208–1215
Данило I	1215–1238	втретє
Василько Романович	1238–1269	від брата
Володимир III	1269–1288	по смерті батька
Мстислав III Данилович	1288–1292	по смерті двоюрідного брата
Лев I	1292–1301	по смерті брата
Юрій I Львович	1301–1308	по батькові
Андрій II та Лев II	1308–1323	по батькові
Володимир IV	1323–1325	по батькові
Юрій-Болеслав Тройденович	1325–1340	запрошений боярами
Любарт	1340–1366	ще в 1325 отримав Східню Волинь
Олександр II Коріятович	1366–1370
Любарт	1370–1384	вдруге
Федір Любартович	1384–1390
Федір Любартович	1431	вдруге
Свидригайло Ольгердович	1440–1452	титулувався як Великий князь