Всеволод Ярославич

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Всеволод Ярославич (князь луцький).

Все́волод I Яросла́вич (д.-рус. Всеволодъ Ꙗрославичь; 1030 —13 квітня 1093) — Великий князь Київський (1076-1077, 1078-1093). Князь переяславський (1054-1076) і князь чернігівський (1077-1078)^[2]. П'ятий син Ярослава Мудрого. Згідно з батьковим заповітом 1054 року отримав Переяслав, Ростов, Суздаль і Білоозеро^[2]. Разом зі старшими братами Ізяславом I та Святославом II утворив тріумвірат Ярославичів, що правив Руссю понад 20 років^[2]. У 1054 і 1060 роках переміг торків^[2]. 1061 року розбитий половцями. 1067 року спільно з братами воював проти полоцького князя Всеслава Брячиславича^[2]. 1068 року зазнав поразки від половців у битві на Альті^[2]. Під час Київського повстання виступив посередником між киянами та Ізяславом^[2]. 1073 року допоміг Святославові відібрати Київ^[2][3]. Після смерті Святослава в 1076 році недовго правив Києвом, але повернув його Ізяславу, за що отримав Чернігів^[2]. 1078 року вигнаний з Чернігова сином Святослава, Олегом Святославичем, але за допомоги брата відвоював місто після перемоги на Ніжатиній ниві. Внаслідок загибелі Ізяслава у бою посів київський престол^[2]. Правив не одноосібно; створив із сином Володимиром Мономахом родинний дуумвірат, що 15 років управляв Руссю^[2]. Через слабкість центральної влади мусив захищатися від князів з роду Святославичів^[2]. За підтримки сина зберігав відносну політичну єдність держави^[2]. Підтримував дружні стосунки з Візантією, Німеччиною, країнами Скандинавії. Був освіченою людиною, знав п'ять іноземних мов (шведську, грецьку, можливо латину і німецьку)^[2][1]. Фундатор Михайлівського собору Видубицького монастиря і Андріївської церкви Янчиного монастиря^[2]. Помер у Вишгороді, похований у київському Софійському соборі^[2].

Всеволод Ярославич д.-рус. Всеволодъ Ꙗрославичь
Всеволод Ярославич Всеволод Ярославич (станція Київського метрополітену «Золоті ворота», 1989)
Прапор Великий князь Київський
29 грудня 1076[1] — 15 липня 1077[1]
Попередник:	Святослав II Ярославич
Наступник:	Ізяслав I Ярославич
3 жовтня 1078[1] — 13 квітня 1093[1][2]
Попередник:	Ізяслав I Ярославич
Наступник:	Святополк II Ізяславич
Прапор Князь переяславський
1054[1] — 1076[1]
Наступник:	Давид Святославич
Прапор Князь чернігівський
1073[1] — 1076[1]
Попередник:	Святослав Ярославич
Наступник:	Володимир Мономах
1077[1] — 1078[1]
Попередник:	Борис В'ячеславич
Наступник:	Олег Гореславич
Народження:	1030 Київ, Київська Русь
Смерть:	13 квітня 1093(1093-04-13) Вишгород
Поховання:	Софійський собор, Київ[1]
Країна:	Київська Русь
Хрещене ім'я:	Андрій
Рід:	Рюриковичі
Батько:	Ярослав Мудрий
Мати:	Інгігерда Шведська
Шлюб:	Анастасія
Діти:	Володимир, Євпраксія, Ростислав, Янка, Катерина
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Імена

• Все́волод Яросла́вич — традиційне написання в українській історіографії. У «Повісті временних літ» зустрічається різний запис імені по-батькові (д.-рус. Ꙗрославичь, Ꙗрославличь, Ꙗрославицъ).
• Всеволод-Андрі́й Яросла́вич^[1] — за хрещеним ім'ям «Андрій», на честь Андрія Первозваного^[4]. Про це свідчать свинцеві печатки князя, на яких фігурує зображення апостола Андрія і княже ім'я «Андрій-Свальд». Княже ім'я «Андрій» також присутнє на графіті з київського Софійського собору^[4].
• Все́волод І — в західній історіографії, згідно з західноєвропейською традицією іменування монархів.

Родовід

8. Святослав, великий князь київський

4. Володимир, великий князь київський

9. Малуша, ключниця

2. Ярослав Мудрий, великий князь київський

10. Рогволод, князь полоцький

5. Рогніда, княжна полоцька

1. Всеволод, великий князь київський

12. Ерік VI Переможець, король Швеції

6. Улоф III Шетконунг, король Швеції

13. Сігрід Горда, княжна польська (?)

3. Інгігерда Шведська, принцеса шведська

14. Мечеслава III, князь ободритів

7. Астрід Ободритська

Біографія

Молоді роки

Всеволод народився в 1030 році; під цим роком Літописець записав: «И родися Ярославу четвертий синъ, и нарече имя ему Всеволодъ». Він був п'ятим сином великого князя київського Ярослава Мудрого; четвертим сином шведської принцеси Інгігерди (Ірини)^[1].

На іншому місці літописець каже, що Всеволод «бѣ бо любимъ отцемъ паче всея братьи, егоже имяше присно у себе». Між найстаршим братом Ізяславом, Святославом і Всеволодом був ще один брат, що скоро помер і літописець не згадує його імені.  Всеволод був улюбленим сином князя Ярослава Мудрого. У 1046 році одружився з Марією Костянтинівною (уродж. Принцесою Східної Римської Імперії, дочкою Імператора Костянтина IX Мономаха, яка померла у 1067 році. Друга — половчанка Анна, померла в 1111 році^[5]. Анна, княгиня «Всеволожа», фігурує у графіті на стіні Софії Київської^[6], в якому говориться, що княгиня Всеволожа купила землю Бояню всю.

Син Всеволода — Володимир (по матері) Мономах підкреслює незвичайні знання батька, кажучи: «Отець мой, дома сѣдя, изуміяше 5 языкъ, — в том бо честь есть отъ инѣхъ земель». Цей факт оцінюють звичайно як доказ «особливої освіти»

Переяслав

Після смерті батька 1054 року, Всеволод отримав Переяславль, Ростов, Суздаль, Білоозеро і Поволжя. Переяславль знаходився на південному кордоні Русі, а тому часто піддавався набігу кочівників — печенігів, торків, половців, і Всеволоду часто доводилося з ними воювати.

Батько Володимира Мономаха 1053 року, Ростислава 1070 року, трьох доньок — Євпраксії, Янки^[7] та Катерини^[8]. Вихователем дітей князя був Боян-Ян.

У 1054-1073 роках князь Переяславський. У 1073-1078 роках — князь Чернігівський. 1073 року тріумвірат розпався: Святослав і Всеволод вигнали Ізяслава, звинувативши його в союзі з Всеславом полоцьким проти них. Всеволод перейшов до Чернігова, віддавши Переяславль Давиду Святославичу. Ізяслав не отримав допомоги від своїх польських союзників, більше того, в 1076 році Олег Святославич з Володимиром Всеволодовичем очолювали руське військо в поході на допомогу полякам проти чехів.

У грудні 1076 року Святослав раптово помер. Всеволод зайняв його місце, але вже через півроку повернув престол Ізяславу, який рушив на Київ з поляками. Йому вдалося не тільки утримати Чернігів, а й повернути Переяславль. Але проти нього стали племінники. Вирішальна битва відбулася 3 жовтня. В ній загинули Ізяслав і Борис.

Київське княжіння

Див. також: Тріумвірат Ярославичів

Печатка Всеволода Ярославича.

Всеволод Ярославич із сином Володимиром Мономахом.

Із 1 січня 1077 до 13 квітня 1093 року — Великий князь Київський, з перервою на липень-жовтень 1077 року.

У 1055 році князь Всеволод Ярославич переміг торків і уклав мир з половецьким князем Болушем.

1068 року половці розгромили трьох старших Ярославичів над річкою Альтою і страшенно спустошили передусім волость Всеволода — Переяславщину. На відбудову Переяславщини він потратив багато зусиль.

1073 року між Ярославичами розпочалися незгоди за полоцький уділ і тепер два молодші брати Святослав із Всеволодом вигнали з Києва найстаршого брата Ізяслава, якого з волі батька повинні були слухати.

1077 року Всеволод володів більшістю руських волостей. Тільки Полоцька земля залишалася надалі за Всеславом; Ізяславичем дісталися: Володимир, Турів і Пінське (Ярополкові) та Новгород (Святополкові). Сам Всеволод мав тепер: Київ, Чернігів, Переяслав — усе ядро Руської держави, а ще Смоленськ і Поволжя.

1078 року був розбитий половцями на ріці Сожиця (Оржиця). Одноосібно керував державою понад 15 років, а до того керував державою як член тріумвірату Ярославичів. У роки його правління була збудована церква Андрія Первозваного у Києві, Михайлівський Видубицький монастир, перенесено мощі Святого Феодосія, відкрито школу для дівчат.

Помічником Всеволода в його державній праці був його син Володимир Мономах, що з його доручення об'їздив усі землі. Всеволод, як освічена людина, вніс значні зміни і доповнення в «Руську Правду» (так звану «Правду Ярославичів»). Тепер «Правда Ярославичів» уже чітко відбивала характер суспільних стосунків, захищала недоторканість земельної власності, інвентарю, маєтку, коней, худоби, птахів.

Намагався втримувати єдність Київської держави і підтримував зв'язки з Візантією та Західною Європою, говорив п'ятьма мовами. Батько Володимира Мономаха, Євпраксії Всеволодівни, королеви Адельгейди, імператорки Німеччини та преподобної Анни Всеволодівни, засновниці жіночої монастирської школи у Києві^[9]. Євпраксія є одною з перших вітчизняних феміністок: "…мала силу характеру і мужність боротися проти гноблення і знущань. Вона виступила проти найсильнішого можновладця світу — німецького імператора Генріха IV — й перемогла його, хай і пожертвувавши собою. Такою й увійшла до історії^[10].

Був похований в Софійському соборі^[11].

Портрети

До наших днів зберігся прижиттєвий портрет Великого Князя Всеволода, що входить до фрескової ктиторської композиції Софії Київської. Дослідники одностайні у тому, що крайня з лівого боку фігура на південній стіні храму — князь Всеволод. Крім погано збереженого оригіналу фрески до нашого часу дійшли її копії з малюнків голландця Вестерфельда (1651 рік) та акварелей Солнцева (1843 рік)^[12]

• 
  Всеволод Ярославич
  (Царський титулярник, 1672)
• 
  Всеволод Ярославич
  (станція Золоті Ворота, 1989)

Родина

Докладніше: Рюриковичі, Ярославичі, Всеволодовичі та Мономаховичі

• Батько: Ярослав Мудрий — великий князь київський
• Матір: Інгігерда Шведська — донька шведського короля Улофа III Шетконунга.
• Брати:
  • Ізяслав Ярославич — великий князь київський (1054—1068, 1069—1073, 1077—1078).
  • Святослав Ярославич — великий князь київський (1073—1076).
• 1-ша дружина (з 1046): Марія-Анастасія (?—1067) — небога або донька візантійського імператора Костянтина IX Мономаха від першого шлюбу, коли він ще не був імператором^[1]. За версією Леоніда Махновця, вона народилася від фаворитки Склірини, з якою Костянтин IX одружився по смерті імператриці Зої^[1].
  • Володимир Всеволодович (Мономах) — князь чернігівський (1076—1077, 1078—1094), переяславський (1094—1113), великий князь київський (1113—1125).
  • Анна (Янка) Всеволодівна — засновниця і настоятельниця Янчиного монастиря
• 2-га дружина (з 1067): Анна (? — 7 жовтня 1111) — невідомого походження^[1]; можливо половчанка.
  • Ростислав Всеволодович — князь переяславський (1078—1093).
  • Євпраксія Всеволодівна — дружина німецького імператора Генріха IV.
  • Катерина Всеволодівна

Вшанування пам'яті

Вулиця Князя Всеволода Ярославича у місті Київ