Прядка Володимир Михайлович

Володи́мир Миха́йлович Пря́дка (нар. 4 березня 1942, с. Ходорів Миронівський район Київська область) — художник монументально-декоративного мистецтва, педагог. Автор значних творів монументально-декоративного розпису, мозаїчного та скульптурного рельєфів, вітражів з литого скла, тематичних гобеленів. Творчу роботу Володимира Прядка органічно поєднує з громадською: виступає на радіо, телебаченні, у пресі.

Прядка Володимир Михайлович
|Премії=
Народження	4 березня 1942(1942-03-04) (83 роки) с. Ходорів Миронівський район Київська область
Країна	СРСР  Україна
Жанр	монументально-декоративне мистецтво
Навчання	Київський державний художній інститут
Діяльність	скульптор
У шлюбі з	Владимирова Олена Іванівна
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Прядка.

Біографія

• Народився 4 березня 1942 року в с. Ходорів Миронівського району Київської області.
• 1966 закінчив Київський державний художній інститут за спеціальністю «Скульптура».
• 1966—1992 Київський комбінат монументально-декоративного мистецтва, художник-монументаліст.
• 1992—2005 голова Спілки майстрів народного мистецтва України. (1998 — Спілці надано статус Національної).
• 1997—2005 головний редактор журналу «Народне мистецтво».
• 2001—2004 член-кореспондент Академії мистецтв України.
• Дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (2004)
• Народний художник України (1996)^[1]
• Член Національної спілки художників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
• Посада: професор кафедри художніх основ декоративно-прикладного мистецтва Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука.

Нагороди і премії

• лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1998)^[2]
• Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2002)
• Нагороджений почесною Грамотою Ради Міністрів України (1982).

Основні твори

• 
  «До знань» (на фасаді школи Вигурівщина-Троєщина).
• 
  «До світла» (на фасаді школи Вигурівщина-Троєщина).
• 
  Автограф авторів, «До знань»
• 
  Кольорове вирішення будинку серії Т, Троєщина-1, вулиця Рейгана, 3

• мозаїчний рельєф «Сонце кохання»
• гобелен «Гімн життю»
• вітраж «Сім'я і Батьківщина» (Палац урочистих подій, м. Олександрія, 1968—1970)
• гобелени «Русь» та «Світанок революції» (1978)
• гобелен «Легенда про Кия» (Музей історії Києва, 1982)
• гобелен «Історія землі Черкаської» та «Слава Черкащини» (1984)
• гобелен «Київ — місто-герой» (1985)
• кольорове вирішення мікрорайону Троєщина (Київ, 1985) у співавторстві з Пасивенко Володимир Іванович
• «До знань», «До світла» на фасадах шкіл м/р «Вигурівщина-Троєщина». У співавторстві з: Пасивенко Володимир Іванович, Владимирова Олена Іванівна^[3]
• монументально-декоративний розпис плафона вестибюля ЦНБ ім. В. Вернадського (1988—1989)
• килими «Українська ніч», «Солов'ї»
• керамічне панно «Золотоверхий Київ»
• гобелени «Давній Київ», «Чигирин», «Батурин», «Глухів» (Палац «Україна», Київ, 1995—1996)
• монументальний розпис мурів, дияконника, північної стіни та підбанника Варваринського приділу
• 10 ікон для фасаду Михайлівського Золотоверхого собору (1998—2000)
• серія ікон для Андріївського та Преображенського іконостасів Успенського собору Києво-Печерської лаври (2003)
• ескізний проект та картони монументально-декоративного розпису в інтер'єрі Національної спілки майстрів народного мистецтва (у співавторстві, 2003)
• ікони «Розп'яття Ісуса Христа з ангелами», «Розп'яття Апостола Андрія», «Розп'яття Апостола Петра» (2004)
• «Кирило Кожум'яка» (Київський ляльковий театр, 2005—2006)
• «Зиновій-Богдан Хмельницький — гетьман всієї Руси-України» (2005)

Зображення

• 
  Барельєф на фасаді будівлі Радіофізичного факультету Київського університету з цитатами з віршів українських поетів Т. Шевченка та П. Тичини (частина барельєфної композиції «Підкорення простору» (автори — А. Григоров, М. Машко, В. Прядка, А. Гайдамака, 1975–1979 роки)
• 
  Мозаїчне панно на будинку № 23 на проспекті Перемоги у Києві (художники В. Прядка та І. Литовченко, 1960–70-ті роки)