Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Вілла Штірліц
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Будинок-музей Юліана Семенова — історико-літературний музей, що розташований у селищі Олива (або Верхня Мухалатка, Ялтинська міськрада) в Криму. Інша відома назва будинку — «Вілла Штірліц», на честь найвідомішого персонажа автора.
| Будинок-музей Юліана Семенова | |
|---|---|
| 44°24′41″ пн. ш. 33°51′50″ сх. д. | |
| Тип | музей | 
| Тема | Семенов Юліан Семенович | 
| Назва на честь | Семенов Юліан Семенович | 
| Розташування | Олива, вул. Перемоги, 7 | 
| Адреса | Республика Крым, гор. округ Ялта, пос. Олива, ул. Победы, 7[1] | 
| Засновано | 2006 | 
| Режим роботи | щодня, з 10 до 18 годин. | 
| Вартість | безкоштовно | 
| Куратор | Андрій Єлісєєв | 
| Сайт | semenov-foundation.org | 
![]()  | |
Вілла Штірліц у Вікісховищі  | |
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива

Юліан Семенов (справжнє прізвище Ляндрес; 8 жовтня 1931, Москва, СРСР — 15 вересня 1993, Москва) — російський радянський письменник, сценарист, журналіст, поет. Засновник журналу «Детектив і політика» і газети «Совершенно секретно» (1989)[2], для якої придумав назву. Один із піонерів жанру журналістські розслідування в радянській періодиці[3].
Юліан Семенов вперше побував у Криму в 1955 році і з цього часу часто працював у Ялті — в Будинку творчості Літфонду, готелі «Ялта», санаторії «Росія» і в будинку творчості письменників у Коктебелі. У 1960–1970 роках він проводив у Криму більше часу, ніж у Москві, і часто називав Крим своєю другою домівкою[4]. У 1983 році він придбав у Верхній Мухалатці ділянку з залишками будиночка і незабаром збудував невеликий двоповерховий маєток. У ньому гостювало багато відомих особистостей — від Алли Пугачової і радянського прем'єра Андрія Громика до барона Едуарда Олександровича фон Фальц-Фейн.
У цьому будинку були написані романи «Наказано вижити», «ТАРС уповноважений заявити», «Аукціон», «Експансія», «Горіння», «Ненаписані романи», «Таємниця Кутузовського проспекту», «Версії», «Обличчям до обличчя».
Культурний Фонд Юліана Семенова був створений у 2006 році з ініціативи Ольги Юліанівни Семенової, дочки письменника, з метою збереження і поширення культурної спадщини письменника.[5] Саме він опікується музеєм. 29 вересня 2012 був відкритий пам'ятник Семенову в Ялті — перед готелем «Ореанда». Автор пам'ятника — народний художник Росії Олександр Рукавишников.[6]
Remove ads
Музей
Узагальнити
Перспектива


Музейна експозиція розташована в декількох кімнатах першого поверху, де стараннями дочки письменника, Ольги Семенової, зберігається обстановка і дух цього будинку. Облаштовуючи будинок, Семенов хотів, аби предмети, що нагадують йому про рідних і близьких людей, пам'ятні епізоди, важливі періоди життя, були поруч. Майже всі стіни житлових кімнат будинку обвішані численними фотографіями, афішами, картинами і заставлені сувенірами, що нагадують письменнику про його мандри.
| У кабінеті на столі робочий безлад: план на день, листи з правкою, касетний диктофон, друкарська машинка, і записка від руки «Я скоро повернуся». На стінах картини старшої доньки Дарини, фотографії з автографами легендарних особистостей ХХ століття, з яким товаришував або був знайомий Юліан Семенович, у тому числі дарчий підпис на обкладинці книги самого Отто Скорцені — оберштурмбанфюрера СС, німецького диверсанта, який прославився в роки війни спецопераціями, в числі яких і звільнення з ув'язнення поваленого Беніто Муссоліні … На каміні сувеніри з відряджень: зрешечений кулями в'єтнамців шматок фюзеляжу американського літака, бумеранг і спис австралійських аборигенів, інкрустований ріг, дерев'яна фігурка ченця… На полицях меблевої стінки — годинник, чарки і келихи, книги в тому випадковому порядку, який залишив письменник.
 Оригінальний текст (рос.) 
В кабинете на столе рабочий беспорядок: план на день, листы с правкой, кассетный диктофон, печатная машинка, и записка от руки «Я скоро вернусь». На стенах картины старшей дочери Дарьи, фотографии с автографами легендарных личностей ХХ века с которым дружил или был знаком Юлиан Семенович, в том числе дарственная подпись на обложке книги самого Отто Скорцени — оберштурмбанфюрера СС, немецкого диверсанта, прославившегося в годы войны спецоперациями, в числе которых и освобождение из заключения свергнутого Бенито Муссолини… На камине сувениры из командировок: изрешеченный пулями вьетнамцев кусок фюзеляжа американского самолета, бумеранг и копье австралийских аборигенов, инкрустированный рог, деревянная фигурка монаха… На полках мебельной стенки — часы, рюмки и бокалы, книги в том случайном порядке, который оставил писатель.[7]  | 
Remove ads
Примітки
Див. також
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads
