Вінницький повіт

Вінницький повіт (рос. Винницкий уезд, пол. Wynnicki powiat) — історична адміністративно-територіальна одиниця Подільської губернії, утворена в 1796 році. Повітовий центр — місто Вінниця.

Вінницький повіт
Герб повіту
Губернія	Подільська губернія
Центр	Вінниця
Створений	1796
Скасований	1923
Площа	243 459 (2659.8 км²) (1885)
Населення	248 314 осіб (1897)
Густота	93.4 осіб / км²
Наступники	Вінницька округа

Герб повіту: в полю червоному два палаші навхрест, а посередині знаходиться хрест, знизу роздвоєний.

Розташування

Повіт розташовувався на північному сході губернії. Межував на півдні і південному сході з Брацлавським повітом, на південному заході з Могилівським, на заході з Літинським повітами Подільської губернії, на півночі з Житомирським повітом Волинської губернії і на сході з Бердичівським повітом Київської губернії.

Міста

• Вінниця з передмістями Вінницькі Великі Хутори, Вінницькі Малі Хутори, Дубовецька Слобідка, Замістя, Садки, Старе Місто, П'ятничани.
• Жмеринка (безповітове місто).

Волості

Станом на 1885^[1], 1895^[2], 1897, 1905^[3], 1910^[4], 1913^[5] повіт поділявся на 10 волостей: Браїлівська, Гавришівська, Калинівська, Кутищанська (Малокутищанська у 1885 і 1913), Острожецька (в 1913 Велико-Острожецька), Пиківська, Станіславчицька, Стрижавська, Тиврівська, Юзвинська.

У 1921 році створений Жмеринський повіт^[6], до якого перейшли Браїлівська і Станіславчицька волості.

Станом на 1922 повіт поділявся на 9 волостей^[7]: Гавришівська, Гніванська, Калинівська, Люлинецька, Острожецька, Пиківська, Стрижавська, Тиврівська, Юзвинська.

Населення

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 248 314 чоловік. З них 74,44 % — українці, 12,38 % — євреї, 7,11 % — росіяни, 5,11% — поляки^[8].

В 1860 в повіті (без міста) проживало 115735 мешканців. В кін. 19 ст. мешканців було 202149 (101934 чоловіків і 100215 жінок). З них 0,9% були шляхтичі, 0,6% духовних осіб, 19,2% — міщан, 69,7% — селян, 8,6% військового стану, 0, 6% іноземців. За релігійним визнанням 74, 3% було православних, 8,9% католиків, 0,4% евангеліста, 2% старовірців. Однодворців  — 3049. В повіті було 13 церквов мурованих і 120 дерев'яних, 2 жіночих монастирі в Вінниці та Браїлові. Євреї мали в повіті 8 синагог. В Вінниці знаходилося 2 школи: одна шестикласова та одна повітова двокласова. Знаходилося в повіті 25 повітових шкіл до яких ходило 2000 дітей та 67 шкіл церковних.

Станом на 1885 рік налічував 134 сільських громад, 163 поселення у 9 волостях. Населення — 130 457 осіб (63468 чоловічої статі та 66989 — жіночої), 16 171 дворове господарство^[9].

Земля повіту

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	109897	78774
Приватної власності	126944	67167
Казенної власності	—	—
Іншої власності	6624	4040
Загалом	243459	149982

У Вінниці знаходився повітовий шпиталь, окрім Вінниці шпиталі були також у Пикові та Браїлові, було ще 6 фабричних шпиталів при цукроварнях.

Через повіт проходив старий поштовий тракт з Літина до Немирова. В повіті знаходилося 231 фабрика, 6 цукровень, 6 винокурень, 157 млинів і 20 вітряків, фабрика тютюну, 3 миловарні, 3 фабрики свічок, 13 гарбарень, 3 пивоварні, фабрика оцту, фабрика дріжджів, 23 цегельні, 19 гончарень, 13 вапнярок, фабрика мінеральної води, 2 друкарні, літографія та фотосалон.

У повіті знаходилося 386 закладів, що продавали алкогольні напої: 288 шинків, 73 заїздів та ресторанів, 25 винарень. Ярмарки відбувалися лише в Пикові.

Персоналії

• Гандзюк Яків Григорович — генерал-майор військ Центральної Ради.

Джерела

• Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite](рос.)
• Powiat winnicki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 558. (пол.)
• рос. дореф. Статистическо-экономическій очеркъ Винницкаго уѣзда и обзоръ дѣятельности упрощеннаго земскаго управленія за 1905–1910 г.г. / Докдадъ Винницкому Уѣздному Комитету по дѣламъ земскаго хозяйства Предводителя Дворянства Графа Д.θ. Гейдена. – Кіевъ : Лито-Типографія «С. В. Кульженко», Пушкинск. 4, с. д., 1910. – 45 с.