Гвідо Рені

Ґвідо Рені (італ. Guido Reni; 4 листопада 1575, Кальвенцано, Емілья-Романья — 18 серпня 1642, Болонья) — італійський художник, відомий представник Болонської школи. Малював фрески, релігійні і міфологічні картини, іноді портрети.

Ґвідо Рені
Guido Reni
Автопортрет Гвідо Рені в похилому віці
При народженні	Guido Reni
Народження	4 листопада 1575(1575-11-04) Болонья
Смерть	18 серпня 1642(1642-08-18) (66 років)
	Болонья
Поховання	Базиліка святого Домінікаd
Національність	італієць
Країна	Італія
Жанр	портретний живописd, релігійний живописd[1], міфологічний живопис[1], алегорія[d][1], побутовий жанр[1] і портрет[1]
Навчання	Болонська Академія Клементина
Вчитель	Денис Кальверт[2]
Діяльність	художник, ілюстратор, рисувальник, архітектурний кресляр, майстер офорту, дизайнер, візуальний митець
Напрямок	академізм бароко
Відомі учні	Giovanni Maria Tamburinid, Paolo Biancuccid, Giovanni Venanzid, Antonio Giarolad і Emilio Savonanzid
Член	Академія Святого Луки[3]
Твори	релігійні і міфологічні картини, портрети
Роботи в колекції	галерея Бельведер, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Фінська національна галерея, Музей Гетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтва Метрополітен, Королівський музей витончених мистецтв, Музей Грунінгеd, Ватиканська пінакотека, Рейксмузей, Національні галереї Шотландіїd, Musei di Strada Nuovad, Museumslandschaft Hessen Kassel, Галерея Уффіці, Palazzo Pallavicini-Rospigliosid, Національна пінакотека Болоньї, Дрезденська картинна галерея, Музей Каподімонте, Національна галерея, Музей августинців, Художній музей, Альбертіна, Художній музей Волтерс, Dayton Art Instituted, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Реннський музей образотворчого мистецтва, MUŻAd, Картинна галерея Далвічd, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Музеї Ватикану, Музей історії мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Капітолійські музеї, Національна галерея старовинного мистецтва, Баварські державні колекції картин, Galleria Palatinad, Державні художні зібрання Дрездена, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Галерея Петра Богуня, Клівлендський музей мистецтв, Художня галерея Єльського університету, Детройтський інститут мистецтв, Rhode Island School of Design Museumd, Музей Конде, Музей витончених мистецтв Поd, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтв Толедо, Ліонський музей красних мистецтв, Diocesan Museum of Miland, Хантеріанський музей та картинна галереяd, Museum Arnhemd[4], Королівські музеї витончених мистецтв[5], Музей Валкгоф-Кам[6], Національний музей образотворчого мистецтва[7], Смітсонівський музей американського мистецтва[8], Certosa di San Martinod, Музей фюрера, Берлінська картинна галерея, Брера, musée des Beaux-Arts de Quimperd, Галерея Сабауда, Галерея Доріа-Памфілі, Diocesan Museum of Albengad, Нантський музей образотворчого мистецтва, Corsham Courtd, Музей Ґренобляd, Музей мистецтва та історії культури, Museum of the History of Franced, Musée Antoine-Lécuyerd, Sanssouci Picture Galleryd, Музей Фабра, Музей Вікторії та Альберта, Королівський корнуольський музейd, Манчестерська художня галереяd, Holburne Museumd, Niedersächsisches Landesmuseum für Kunst und Kulturgeschichted, The Wilsond, Музей Боуз, Saltram Housed, Chiswick Housed, Ашмолеан музей, Епслі-хаус, Галерея мистецтв Вокера, Herbert Art Gallery and Museumd, Museum of John Paul II Collectiond, Glynn Vivian Art Galleryd, Salford Museum and Art Galleryd, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd[9], Амброзіанська бібліотека, New York Public Library Print Collectiond[10], Музей Бойманса - ван Бенінгена[11], Musea Brugged[12][13], Діжонський музей образотворчого мистецтва, Musée national du Château de Fontainebleaud, Musée de Melund, Victoria Art Galleryd, Hastings Museum and Art Galleryd, Newport Museum and Art Galleryd, Galleria Nazionale d'Arte Antica di Palazzo Corsinid, Hackney Museumd, Національний музей історії та мистецтва[14], Galleria Estensed, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Burton Constable Halld, Weston Parkd, Lamport Halld, Tabley Housed, Blackburn Museum and Art Galleryd, Glasgow Museums Resource Centred, Bradford Museums and Galleriesd, Leeds Discovery Centred, Wigan Arts and Heritage Serviced, Pinacoteca Nazionaled, Лувр і Санта Марія ін Валлічелла
Гвідо Рені у Вікісховищі

Біографія

Гвідо Рені — син італійських музи́к з міста Болонья, Даніеле Рені та його дружини Джинерви де Поччі. У віці 9-10 років батьки віддали його в майстерню болонського художника Деніса Кальварта. Працював він помічником і в майстернях художників Альбані і Доменікіно. З заснуванням в Болоньї Академії братів Каррачі перейшов туди і вважається учнем Каррачі.

Фреска Рені «Страта Св. Андрія» у церкві святого Григорія Великого, Рим.

Усі італійські майстри вважали за доцільне знати техніку створення фресок, бо це давало право робити стінописи в церквах і мати стабільний заробіток. Аби опанувати техніку фрескових стінописів, Рені стажувався у художника Феррантіні. Пробою сил були стінописи фасаду палаццо Цані в Болоньї. Усе це стало в нагоді молодому художнику, коли той дістався Риму у 1600 році.

У Римі отримав замовлення від кардинала Боргезе на розпис плафону в палаццо Роспільозі, де створив відому фреску «Аврора». Пізніше ця фреска стане маніфестом академізму, (живопису, пов'язаного з академічним, художнім навчанням) і розійдеться в десятках копій як зразок міфологічного твору. По замові папи римського Павла V зробив фрески в каплиці Квирінальського палацу зі сценами життя Богоматері. Невпинно малював релігійні і міфологічні картини. У Римі ненадовго підпав під благодійний вплив творів Караваджо. Пізніше відійшов від його манери, що надало його творам збляклих кольорів і ознак занепаду.

Жив і працював головним чином в Римі і Болоньї, ненадовго виїжджав у Неаполь та Равенну.

Після смерті Лодовіко Каррачі 1619 повернувся до Болоньї, де посів посаду керівника Болонської академії.

Картини із впливом караваджизму

• 
  Давид із головою Голіафа,1605 р., Лувр, Париж.
• 
  Олену Прекрасну ведуть на корабель, 1631, Лувр, Париж.
• 
  Св.Єронім, Відень
• 
  Розстріл Св. Себастьяна. Відень

Релігійні картини

• 
  Обрізання немовляти Христа за єврейським законом, Сієна, Сан Мартіно.
• 
  Святий Йосип колисає дитятко Ісуса
• 
  Михайло Архангел у Санта-Марія-делла-Кончеціоне, Рим.
• 
  Винищення немовлят за наказом царя Ірода.Болонья, нац. пінакотека
• 
  Іван Хреститель у пустелі. Лондон.

Ґвідо Рені в Україні

В українському релігійному житті

В українській літературі

Згадка про творчість Ґвідо Рені, зокрема про картину «Христос у терновім вінку», є в оповіданні Клима Поліщука «Воєнко» (1921).

Див. також

• Сейченто
• Національна пінакотека Болоньї
• Живопис бароко
• Караваджизм
• Академізм 17 сторіччя
• Вівтар
• Сімоне Кантаріні
• Болонська школа
• Золотий кабінет шляхетного і вільного мистецтва живопису, книга біографій

Джерела

• Всеволожская С. Н. и др. «Итальянская живопись 13-18 веков в собрании Эрмитажа», Л, 1964 (рос)
• Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963 (рос)

Посилання

• Рені Гвідо // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 454.

• Портал «Біографії»

• Гвидо Рени. Картины и биография [Архівовано 29 листопада 2009 у Wayback Machine.]