Герасимець Сергій Григорович

Сергій Григорович Герасимець (біл. Сяргей Рыгоравіч Герасімец, 13 жовтня 1965, Київ — 26 вересня 2021, Санкт-Петербург)^[1] — радянський та білоруський футболіст та тренер українського походження, нападник.

Сергій Герасимець
Сергій Герасимець
Особисті дані
Повне ім'я	Сергій Григорович Герасимець
Народження	13 жовтня 1965(1965-10-13)
	Київ, УРСР
Смерть	26 вересня 2021(2021-09-26) (55 років)
	Санкт-Петербург, Росія
Зріст	176 см
Вага	76 кг
Громадянство	СРСР, Білорусь
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
	«Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1983—1984 «Динамо» (Київ) 0 (0) 1984—1986 «Динамо» (Ірпінь) 56 (7) 1986—1988 «Шахтар» (Донецьк) 50 (4) 1989—1993 / «Динамо» (Мінськ) 47 (16) 1993—1996 «Бней-Єгуда» 68 (20) 1997 «Балтика» 13 (5) 1997—1999 «Зеніт» (СПб) 49 (9) 1999 «Каунас» 5 (2) 2001—2002 «Торпедо-МАЗ» 32 (5)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1992—1999  Білорусь 25 (7)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2000 «Динамо-Будімпульс» 2002 «Динамо-2» (СПб) 2003 «Приозерськ-Динамо» 2004 «Північсталь» 2005 «Том» (асист.) 2006 «Окжетпес» 2007 «Локомотив» (Москва) (асист.) 2008 «Динамо» (СПб) (асист.) 2009–2010 «Окжетпес» 2012—2013 «Отрадне» 2013 «Пітер» 2014—2016 «Тосно-М» 2016—2017 «Юніор» (СПб) 2017 «Анжі-Юніор» 2018—2019 «Юніор Севан» 2020—2021 «Ядро» (СПб)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Герасимець.

Клубна кар'єра

Вихованець школи «Юний динамівець» (Київ). У київське «Динамо» потрапив за Лобановського, але гравцем дубля став при Юрії Морозову. Після двох років у резервному складі переведений у дочірню команду з міста Ірпінь, з якою тоді працював Віктор Каневський^{[джерело?]} (за іншими даними — Віктор Колотов^[2]), що дав розкритися футболістові, дозволяв грати в технічний футбол.

У 1986 прийняв запрошення й перейшов у донецький «Шахтар». З Донецька пішов, не домовившись з Анатолієм Коньковим. Через деякий час його покликав у Ланчхуті Михайло Фоменко. Він написав заяву про перехід у «Гурію», але попередив: буде пропозиція з вищої ліги — поїде туди. Незабаром така пропозиція надійшла від «Динамо» (Мінськ), куди він і перейшов.

У жовтні 1993 року поїхав грати в Ізраїль за «Бней-Єгуду» з Тель-Авіва. При цьому гравець планував повернутися в київське «Динамо», але клуби не домовилися про ціну за футболіста, тому вибір припав на ізраїльську команду. Дебютував 30 жовтня в грі проти «Хапоеля» з Тель-Авіва. Дебют у гравця вийшов — клуб виграв зрахунком 4:0, а Герасимець після цього став гравцем основи^[3].

Грав також за «Балтику» Калінінград (1997), «Зеніт» Санкт-Петербург (1997—1999), «Каунас» (1999) та «Динамо-Будімпульс» Санкт-Петербург (2000). У 2002 році завершив кар'єру гравця в клубі «Торпедо-МАЗ» (Мінськ).

Кар'єра в збірній

Після розпаду СРСР прийняв запрошення Михайла Вергеєнка й почав виступати за збірну Білорусі. У збірній відіграв 25 поєдинків і забив 7 м'ячів. Один з них — у ворота Едвіна Ван дер Сара у відбірковому матчі чемпіонату Європи-96 проти збірної Нідерландів у 1995 році.

	На пару з Петром Качуро ми обіграли сімох голландських гравців. Я отримав пас від партнера й фактично від кутового прапора вразив ворота. Цей гол був визнаний найкращим в тому турі відбіркових ігор.
— Сергій Герасимець: Завжди любив футбол більше, ніж гроші. Архів оригіналу за 2 грудня 2012.

Голи за збірну

#	Дата	стадіон	Суперник	Голи	Результат	Змагання
1	27 січня 1993	Монументаль, Гуаякіль, Еквадор	Еквадор	1 — 1	1–1	Товариський
2	12 жовтня 1994	Динамо, Мінськ, Білорусь	Люксембург	2 — 0	2–0	кв. Євро-1996
3	29 березня 1995	Базали, Острава, Чехія	Чехія	1 — 2	2–4	кв. Євро-1996
4	7 червня 1995 року	Динамо, Мінськ, Білорусь	Нідерланди	1 — 0	1–0	кв. Євро-1996
5	12 листопада 1995	Національний стадіон, Та-Калі, Мальта	Мальта	1 — 0	2–0	кв. Євро-1996
6				2 — 0
7	7 червня 1998 року	Динамо, Мінськ, Білорусь	Литва	2 — 0	5–0	Товариський

Кар'єра тренера

Сергій Герасимець під час роботи з «Локомотивом». 2007 рік.

На посаді головного тренера працював у командах «Північсталь» Череповець (2004) і «Окжетпес» Кокшетау, Казахстан (2006, 2009—2010). Асистував Анатолію Бишовцю в томської «Томі» (2006) й московському «Локомотиві» (2007). Восени 2008 року підписав контракт з «Динамо» (Санкт-Петербург), де допомагав Едуарду Малофєєву до 2009 року.

12 грудня 2010 року в Москві закінчив 240-годинне навчання на тренерських курсах та отримав ліцензію Pro^[4].

З 2012 року тренував любительський ФК «Отрадне» однойменного міста Кіровського району Ленінградської області.

З червня 2013 року — головний тренер ФК «Пітер»^[5].

19 березня 2014 року був призначений на посаду керівника дитячо-юнацьких команд — керівника програми розвитку молодіжного футболу ФК «Тосно»^[6]. Працював головним тренером молодіжної команди «Тосно» з першості МРО «Північний-Захід» і Ленінградської області. 31 січня 2016 контракт з клубом був розірваний^[7].

Напередодні сезоном 2016 року очолив новий клуб «Юніор» СПб, заявлений у ЛФЛ, МРО «Північний-Захід».

В травні 2017 року очолив клуб «Анжи-Юніор» з Зеленодольська, який виступає в першості ПФЛ, зона «Урал-Приволжжя»^[8]. Через три місяці покинув клуб^[9][10]. У травні 2018 став головним тренером чергового клубу, створеного міжнародної приватною мережею футбольних шкіл «Юніор» — «Юніор Севан» з першої ліги Вірменії^[11]. 13 лютого 2019 року залишив клуб в зв'язку з припиненням співпраці між «Севаном» і мережею шкіл «Юніор»^[12].

23 червня 2020 року призначений головним тренером петербурзького аматорського клубу «Ядро»^[13][14].

Раптово помер в ніч з 25 на 26 вересня 2021 року на 56-му році життя^[15].

Особисте життя

Син — український футболіст Сергій Герасимець^[16].

Досягнення

«Динамо» (Мінськ)

• Білоруська футбольна вища ліга
  • Чемпіон (3): 1992, 1992/93, 1993/94

• Кубок Білорусі
  • Володар (2): 1992, 1993/94

«Зеніт» (Санкт-Петербург)

• Кубок Росії
  • Володар (1): 1998/99

«Жальгіріс» (Каунас)

• А-ліга
  • Чемпіон (1): 1999

Індивідуальні

• Найкращий футболіст року в Білорусі: 1993