Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Години (фільм)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
«Години» (англ. The Hours) — британсько-американський драматичний фільм 2002 року режисера Стівена Долдрі, з Ніколь Кідман, Меріл Стріп і Джуліанн Мур у головних ролях. Стрічку знято на основі однойменного роману Майкла Каннінгема, який 1999 року приніс авторові Пулітцерівську премію. Фільм досліджує теми депресії, самогубства, гомосексуальності, нещасливого подружнього життя, і повязаний з книгою Вірджинії Вульф «Місіс Делловей».
Фільм також здобув низку нагород та номінацій, зокрема став переможцем у категорії «Найкращий фільм — драма» «Золотого глобусу» і отримав 9 номінацій премії «Оскар», з них одна перемога — Ніколь Кідман була відзначена нагородою за найкращу жіночу роль.
Remove ads
Сюжет
Узагальнити
Перспектива
Картину умовно поділено на три частини, у кожній з них зображено один день із життя головних героїнь, долі яких химерно пов'язані між собою та майже ідентичні.
1923 рік. Героїня Ніколь Кідман — британська письменниця Вірджинія Вульф, яка почала писати свою нову книгу «Місіс Делловей». Робота просувається повільно: у Вірджинії клінічна депресія, боїться домашньої прислуги і її постійно гнітять думки про самогубство, хоча вона й знаходиться під пильним наглядом та опікою свого чоловіка Леонарда, який кохає її та намагається всіляко допомогти. З відвідинами приїздить і сестра Ванеса з дітьми, але її візит тільки ускладнює емоційний стан письменниці й, прощаючись, Вірджинія імпульсивно й міцно цілує сестру.
1951 рік. Героїня Джуліанн Мур — американська домогосподарка Лора Браун вдруге вагітна, живе у Лос-Анджелесі зі своїм чоловіком Деном і маленьким сином Річі. Зовні це прекрасна родина, але насправді Лора почуває себе глибоко нещасною і вирішує звести рахунки з життям. В цей день у Дена — день народження і Лора з сином готують торт. До них зайшла сусідка Кітті, яка просить подивитися за її собакою, доки вона сама перебуватиме у лікарні. Кітті помітно нервується, хоча й каже, що її хвороба незначна. У відповідь Лора поцілувала Кітті, але та, хоч і знітилася, проте вдала, що нічого не сталося. Згодом Лора відвозить сина до няні, але Річі, побоюючись, що ніколи вже більше не побачить матір, біжить за автомобілем і просить не кидати його. Вона на сльози хлопчика не зважає, залишає його і їде до готелю, там наймає номер і, діставши декілька пляшечок з піґулками, починає читати книгу Вірджинії Вулф «Місіс Делловей». За читанням Лора засинає, прокинувшись, змінює своє рішення і їде за сином, повертається з ним додому святкувати день народження чоловіка.
2001 рік. Кларисса Воган, героїня Меріл Стріп, живе у Нью-Йорку і її день присвячений підготовці до вечірки з нагоди отримання важливої літературної премії Річардом Брауном — хворим на СНІД письменником, з яким вони зустрічалися ще в коледжі. Сама Кларисса — лесбійка і вже 10 років живе з партнеркою, але весь цей час продовжує піклуватися про Річарда. Він теж має гомосексуальну орієнтацію, але запевняє, що кохав Клариссу все своє життя і здавна, жартома, називає її «Місіс Делловей». Коли Кларисса приходить, щоб черговий раз нагадати Річарду про прийом увечері, він, на її очах, викидається з вікна своєї квартири й гине. Мати Річарда — Лора Браун, того ж дня приїздить до Кларисси. Вона розказує, що відразу після народження другої дитини, дочки, покинула Дена з дітьми й поїхала до Канади. Також зізнається, що розуміє, якого болю свого часу завдала Річардові і як, можливо, це вплинуло на його подальшу долю, але не жалкує і каже, що, на її думку, це краще аніж якби вона покінчила з собою, а жити так далі вона більше не могла: «Це була смерть. Я обрала життя». На той час і її чоловік, і дочка вже померли теж.
Закінчується картина самогубством Вірджинії Вулф і словами з її передсмертної записки, якими вона дякує своєму чоловікові за його любов:
 |
Завжди роки між нами. Завжди роки. Завжди кохання. Завжди години.
Оригінальний текст (англ.)
Always the years between us. Always the years. Always the love. Always the hours. |
 |
Remove ads
Сценарій
Узагальнити
Перспектива
Сценарій фільму, написаний Дейвідом Геа, був високо оцінений критикою і здобув низку номінацій та нагород. В його основі — роман американського письменника Майкла Каннінгема «Години», який 1999 року приніс авторові Пулітцерівську премію[2].
За сюжетом, героїнь роману пов'язує між собою книга Вірджинії Вульф «Місіс Делловей». Своєю чергою, з цією книгою багато спільного має і сам роман «Години». Зокрема, в обох творах події розгортаються протягом одного дня і головним персонажем є жінка: у Вульф — це Кларисса Делловей, яка організовує вечірній прийом, а у Каннінгема — це Кларисса Воган, яка теж організовує вечірку, Лора Браун, яка готується до святкування дня народження чоловіка, і власне сама Вірджинія Вульф. Крім того, в «Годинах» всі жінки мають лесбійські нахили, а Кларисса з роману Вульф також колись кохала жінку, Саллі Сетон, але зрештою побралася з чоловіком, на ймення Річард. Спільною для обох творів є й тема психічних розладів, самогубства та нещасливого подружнього життя. На додаток, робочою назвою роману Вулф «Місіс Делловей» була «Години»[3], і саме цю назву обрав для свого твору Каннінгем.
У книзі Каннінгема згадується Меріл Стріп: Клариссі Воган, дорогою до Річарда, здається, що вона нібито побачила акторку на вулиці, також вона думає, що це могла бути й Ванесса Редґрейв. Зрештою, у фільмі Клариссу зіграла саме Стріп, а Редґрейв свого часу виконала роль Кларисси Делловей в екранізації 1997 року роману Вірджинії Вульф «Місіс Делловей». Хоча, за зізнанням самого Майкла Каннінгема, він, коли писав роман, не планував його екранізувати й відповідно не було планів щодо знімання Меріл Стріп[4].
Remove ads
Акторський склад та зйомки
.jpg)
Ніколь Кідман і Стівен Діллейн
_color_(cropped).jpg)
Джуліанн Мур і Джон Сі Рейлі
Меріл Стріп і Ед Гарріс
- Ніколь Кідман, аби досягти схожості з Вірджинією Вулф, щоразу накладали грим протягом 2,5 годин, а також робили накладний ніс. Крім того, для цієї ролі акторка почала палити та навчилася вміло писати правою рукою, хоча сама є шульгою[5].
- Першою було знято частину про Клариссу Воган, потім — про Лору Браун і останньою — про Вірджинію Вульф[6].
- Майкл Каннінгем знявся у фільмі в одному з епізодів: героїня Меріл Стріп проходить повз нього дорогою до квіткового магазину[7].
- Айлін Аткінз, яка зіграла роль Барбари, продавця у квітковому магазині з епізоду з Клариссою Воган, була авторкою сценарію фільму «Місіс Делловей» 1997 року[7].
Музика
Музику до фільму написав американський композитор Філіп Ґласс. Її було відзначено премією БАФТА, а також номіновано на здобуття премій «Оскар», «Золотий глобус», «Греммі».
Нагороди та номінації
Узагальнити
Перспектива
Картина отримала численну кількість нагород та номінацій, а також, в цілому, схвальні відгуки критики й аудиторії. За рецензіями рейтинг стрічки на Rotten Tomatoes склав 81 %[8], сайт IMDb зібрав на неї у своїй базі понад 600 рецензій. У рейтингу найкасовіших фільмів 2002 року картина посіла 56 місце[1].
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads