Гусєв Володимир Олексійович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гусєв.

Володи́мир Олексі́йович Гу́сєв (23 липня 1927, Сталіно, Сталінська округа, Українська РСР, СРСР — 1 липня 2014, Київ, Україна) — український радянський державний діяч, голова виконавчого комітету Київської міськради депутатів трудящих у 1968–1979 роках, почесний громадянин міста Києва. Депутат Верховної Ради УРСР 8-9-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1971–1976 роках. Член ЦК КПУ в 1976–1981 роках.

Володимир Олексійович Гусєв
Володимир Олексійович Гусєв
Голова виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих
15 серпня 1968 — 1 листопада 1979
Попередник:	Михайло Бурка
Наступник:	Валентин Згурський
Народження:	23 липня 1927(1927-07-23) Сталіно, Сталінська округа, Українська СРР, СРСР
Смерть:	1 липня 2014(2014-07-01) (86 років) Київ, Україна
Країна:	СРСР →  Україна
Освіта:	Київський інженерно-будівельний інститут
Партія:	КПРС
Автограф:
Нагороди:	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 23 липня 1927 року в місті Сталіно в родині службовця.

У 1951 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут.

Член ВКП(б) з 1950 року.

У 1951 році почав працювати інженером територіального управління державних матеріальних резервів у місті Сталіно. У 1951–1952 роках — виконроб, старший виконроб, начальник будівельної дільниці «Дніпробуду» на будівництві Каховської ГЕС.

У 1952–1953 роках — 2-й секретар, у 1953–1957 роках — 1-й секретар Херсонського обласного комітету ЛКСМУ.

З 1957 року — заступник голови виконавчого комітету Херсонської обласної ради депутатів трудящих, керуючий будівельним трестом «Херсонбуд», заступник завідувача відділу Херсонського обласного комітету КПУ.

1960 року закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС.

У 1961–1963 роках — керуючий будівельним трестом «Київміськбуд-5», головний інженер — 1-й заступник начальника Головкиївміськбуду.

У січні 1963 — серпні 1968 року — заступник голови Київського міськвиконкому — начальник Головкиївміськбуду. Навчався в заочній аспірантурі Київського інженерно-будівельного інституту, аспірантури не закінчив.

З серпня 1968 до листопада 1979 року — голова Київського міськвиконкому. Завдяки його діяльності в Києві з'явилися нові станції метро, місто значно розширило свої межі.

У жовтні 1979 — 1986 році — заступник міністра промислового будівництва Української РСР — начальник Головного управління промислових підприємств Міністерства промислового будівництва УРСР.

У 1986–1988 роках — радянський радник-консультант міністра будівництва Республіки Куба.

У січні — листопаді 1989 року — заступник міністра будівництва Української РСР.

Потім — на пенсії в місті Києві. З 1990 року — голова виконавчого комітету Спілки будівельних кооперативів Української РСР.

Нагороди і звання

• орден «За заслуги» ІІІ ступеня (22.07.1997)
• орден Жовтневої Революції
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• два ордени «Знак Пошани»
• орден Дружби народів
• Почесний громадянин міста Києва
• Почсний академік Академії будівництва України

Джерела

• Гусєв В. Диалоги со Щербицким// Зеркало недели. — 1998. — № 1. — 4–9 января. [Архівовано з першоджерела 2 липня 2014.] (рос.)
• Гусєв Володимир Олексійович // Депутати Верховної Ради УРСР. 9-те скликання. — К. : Політвидав, 1975.
• Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр.
• Косовська Лана. Вершити долю столиці киянам не дано чи не дають? // Дзеркало тижня. Україна. — 2003. — № 29. — 1 серпня. [Архівовано з першоджерела 30 квітня 2015.]
• Салій І. М. Обличчя столиці в долях її керівників / Іван Салій; [ред. В. Ковалинський]. — К.: Довіра, 2008. — С. 127–153. — ISBN 978-966-507-226-3. [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Київська міська рада та КМДА висловили співчуття з приводу смерті колишнього голови виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів Гусєва Володимира Олексійовича // Офіційний інтернет-портал Київської міської державної адміністрації. — 2014. — 1 липня. [Архівовано з першоджерела 2 липня 2014.]