Гуґо фон Гофмансталь

Гуґо-Лауренц-Гофман фон Гофмансталь (нім. Hugo Laurenz Hoffmann von Hofmannsthal, нар. 1 лютого 1874, Відень — пом. 15 липня 1929, Родаун) — австрійський письменник, поет, драматург, виразник ідей декадентства в австрійській літературі кінця XIX століття — початку XX століття.

Гуґо фон Гофмансталь
Hugo von Hofmannsthal
Гуґо фон Гофмансталь у 1893 році
Псевдонім	Loris[1] і Theophil Morren[1]
Народився	1 лютого 1874(1874-02-01) Відень, Австро-Угорщина[2][3]
Помер	15 липня 1929(1929-07-15) (55 років) Rodaund, Відень, Австрія[2]  ·інсульт
Поховання	Cemetery Kalksburgd[4][5]
Країна	Австрія[6]  Цислейтанія  Німеччина[6]
Діяльність	письменник, поет, драматург, лібретист
Alma mater	Віденський університет і Akademisches Gymnasiumd
Знання мов	німецька[7][8]
Мова творів	німецька
Напрямок	декаденство
Magnum opus	Jedermannd, Кавалер троянди і Електра
Членство	Young Viennad
Конфесія	католицька церква
Батько	Hugo von Hofmannsthald[9][6]
Мати	Anna von Hofmannsthald[9][6]
Родичі	Isaak Löw Hofmann, Edler von Hofmannsthald
У шлюбі з	Gertrud Schlesingerd[10][6]
Діти (3 )	Raimund von Hofmannsthald[11][10], Christiane Zimmerd[10][6] і Franz von Hofmannsthald[10]
Автограф
Учасник	Перша світова війна
Гуґо фон Гофмансталь у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Походив з заможної дворянської родини, по батькові — італійського походження. Блискучий гімназист, поліглот і книжник, дебютував віршами 1890 року. Тоді ж познайомився з Артуром Шніцлером, в 1891 — з Генріком Ібсеном і Стефаном Георге, до літературної групи якого — «Листки мистецтва», Гофмансталь приєднався відразу після знайомства. На сторінках журналу пропагував ідею мистецтва заради мистецтва.

Багато подорожував Європою, найчастіше — на велосипеді. Вивчав право і романську філологію (1895–1898) в Віденському університеті, разом зі Шніцлером належав до столичної літературної групи Молодий Відень (створена у 1890 році). У 1898 році познайомився з Ріхардом Штраусом, для якого написав кілька оперних лібрето («Кавалер троянди», 1911; «Аріадна на Наксосі», 1913; «Жінка без тіні», 1919, та інші), в 1899 — з Рільке, в 1902 — з Рудольфом Касснером. Автор сценічних обробок трагедій Софокла, Евріпіда, драм Кальдерона, комедій Мольєра, багато років співпрацював з режисером Максом Рейнхардтом.

У роки Першої світової війни служив у інтендантському відомстві. Згодом займався журналістикою.

Одружився з Ґертрудою Шлезінґер. У шлюбі народилося троє дітей: у 1902 р. Крістіана, в 1903 р. Франц і в 1906 р. Раймунд. Мав складні стосунки із старшим сином Францом. Зрештою, 13 липня 1929 р. 26-літній Франц застрелився у своїй кімнаті. Через два дні після самогубства сина Гофмансталь помер у своїй приміській садибі від крововиливу в мозок. Похований поруч із Францом. Згідно із заповітом Гофмансталя поховали у рясі монаха-францисканця.

Творчість

Найвизначніший драматург австрійського та європейського символізму, автор кількох книг імпресіоністичних віршів, есе про літературу та національну культуру, великої і малої прози (з якої найбільш відома новела-містифікація «Лист лорда Чандоса», 1902). Будучи декадентом-символістом, сам Гофмансталь любив називати себе неоромантиком. Характер його творів, їхня ліричність і драматичність практично не зазнали змін з роками, а поетичний стиль відрізнявся музикальністю рим^[12]..

У роботі «Поет і наш час» (нім. Der Dichter und diese Zeit), написаній 1907 року, Гофмансталь намагався філософськи обґрунтувати ідеї неоромантизму, їх антиреалістичність. Він приходить до висновку, що для поета важливий тільки «світ відносин і почуттів, що пов'язують»^[12].

Драми

• Gestern/ Вчора (1891)
• Der Tor und der Tod/ Дурень і Смерть (1893)
• Die Frau im Fenster/ Жінка у вікні (1899)
• Der Tod des Tizian/ Смерть Тіціана (1901)
• Der Abenteurer und die Sängerin/ Авантюрист і співачка (1905)
• Das gerettete Venedig/ Врятована Венеція (1905, за драмою Томаса Отуея, 1682)
• Ödipus und die Sphinx/ Едіп і сфінкс (1906)
• Jedermann / Імярек (1911)
• Der Schwierige/ Важкий характер (1921)
• Das Salzburger grosse Welttheater/ Великий Зальцбурзький театр життя (1922)
• Der Turm / Башта (1925)

Лібрето

• Elektra/ Електра (1904, опера Р. Штрауса 1908)
• Der Rosenkavalier / Росенкавалер (1909) / (1910)
• Ariadne auf Naxos / Аріадна на Наксос (1911)
• Die Frau ohne Schatten / Жінка без тіні (1913)
• Die ägyptische Helena / Єгипетська Хелена (1923)
• Arabella / Арабелла (1927)

Наративів і фіктивні бесіди

• Das Märchen der 672. Nacht / Казка про 672-й ніч (1895)
• Reitergeschichte / Історія гонщика (1899)
• Ein Brief / Лист (1902)
• Lucidor. Figuren zu einer ungeschriebenen Komödie / Lucidor. Фігурки до неписаної комедії (1910)
• Das fremde Mädchen / Дивна дівчина (1911)
• Die Frau ohne Schatten / Жінка без тіні (1919)
• Reise im nördlichen Afrika / Подорож у північній Африці (1925)

Незакінчений роман

• Andreas oder Die Vereinigten / Андреас або померти об'єднаний (1907) — (1927)

Нариси, виступи та прозові твори

• Zur Physiologie der modernen Liebe / Про фізіологію сучасної любові (1891)
• Poesie und Leben / Поезія та життя (1896)
• Appell an die oberen Stände / Звернення до верхніх рівнів (1914)
• Krieg und Kultur / Війна та культура (1915)
• Österreich im Spiegel seiner Dichtung / Австрія у дзеркалі своєї поезії (1916)
• Preuße und Österreicher / Прусці та австрійці (1917)
• Die Idee Europa / Ідея Європи (1917)
• Buch der Freunde, Aphorismen / Книга Друзів (Афоризми) (1922)
• Früheste Prosastücke / Найстаріші твори прозі (1926)
• Das Schrifttum als geistiger Raum der Nation / Література як духовний простір нації (1927)

поезія

• Spaziergang / ходити (1893)
• Ballade des äusseren Lebens / Балада зовнішнього життя (1894)
• Gedichte in Terzinen / Вірші в терзіне (1894)
• Traum von großer Magie / Мрія великої магії (1896)

Українські переклади

Із Гофмансталем був знайомий І. Крушельницький, котрий з дозволу автора переклав і уклав збірку його творів «Лірика». Окремі сонети Гофмансталя переклав Д. Павличко.

Українською мовою перекладено^[13]:

• Він і вона: [Вірш] / Перекл. І. Крушельницький // ЛНВ. — 1928. — Т. 96. — Кн. 5. — С. 80.
• Пережите: [Вірш] / Перекл. Ю. Клен // Дзвони. — 1939. -Ч. 1/2. — С. 10-11.
• Пісня мандрівки: [Вірш] / Перекл. І. Крушельницький // ЛНВ. — 1926. — Т. 89. — Кн. 3. — С. 271.

Література

• Borchardt R. Rede über Hofmannsthal. Berlin: Hyperion, (1918)
• Broch H. Hofmannsthal und seine Zeit; eine Studie. München: R. Piper, 1964 (hаписано 1947 / 1948)
• Magris C. Der habsburgische Mythos in der modernen österreichischen Literatur. Turin: Giulio Einaudi ed., 1963 / Wien: Zsolnay, (2000)
• Mayer M. Hugo von Hofmannsthal. Stuttgart: Metzler, (1993)
• Volke W. Hugo von Hofmannsthal in Selbstzeugnissen und Bilddokumenten. Reinbek: Rowohlt, (1997)
• König Chr. Hofmannsthal: Ein moderner Dichter unter den Philologen. Göttingen: Wallstein, (2001)
• Nicolaus U. Souverän und Märtyrer. Hugo von Hofmannsthals späte Trauerspieldichtung vor dem Hintergrund seiner politischen und ästhetischen Reflexionen. Würzburg: Königshausen & Neumann, (2004)
• Wandruszka M.L. Der Abenteurer und die Sängerin. Über Hugo von Hofmannsthal. Wien: Passagen-Verlag, (2004)
• Lesniak S. Thomas Mann, Max Rychner, Hugo von Hofmannsthal und Rudolf Kassner: Eine Typologie essayistischer Formen. Würzburg: Königshausen & Neumann, (2005)
• Weinzierl U. Hofmannsthal — Skizzen zu seinem Bild. Wien: Zsolnay, (2005)
• Junk, A. Andreas oder die Vereinigten von Hugo von Hofmannsthal: eine kulturpsychoanalytische Untersuchung. Hannover: Impr. Henner Junk, (2015)
• Bohnenkamp, K., Hrg. Briefwechsel mit Marie von Thurn und Taxis-Hohenlohe 1903—1929 / Hugo von Hofmannsthal. Freiburg: Rombach-Verl., (2016)

Див. також

• 8057 Гофмансталь — астероїд, названий на честь письменника^[14].