Данієль Юлій Маркович

Ю́лій Ма́ркович Даніє́ль^[8] (рос. Юлий Маркович Даниэль, псевдоніми: Микола Аржак, Юрій Петров; 15 листопада 1925, Москва, РРФСР, СРСР — 30 грудня 1988, Москва, РРФСР, СРСР) — російський письменник (прозаїк, поет, перекладач), дисидент.

Данієль Юлій Маркович
рос. Юлий Маркович Даниэль
Псевдонім	Nikolaj Aržak[1]
Народився	15 листопада 1925(1925-11-15)[2][3][…]  Москва, СРСР[4]
Помер	30 грудня 1988(1988-12-30)[3][5][…] (63 роки)  Москва, СРСР[4]
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	СРСР[6]
Діяльність	поет, письменник, перекладач, письменник наукової фантастики, прозаїк
Alma mater	Московський державний обласний університетd
Знання мов	російська[2][7]
Мова творів	російська
Батько	Марк Даніельd
Родичі	Pavel Uvarovd
У шлюбі з	Богораз Лариса Йосипівна і Irina Uvarovad
Діти	Даніель Олександр Юлійович
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Даніель.

Біографія

Народився в сім'ї єврейського літератора Марка Данієля (Марка Наумовича Меєровича). Учасник Другої світової війни (було поранено).

Закінчив філологічний факультет Московського обласного педагогічного інституту.

Одружився з уродженкою Харкова, випускницею Харківського університету Ларисою Богораз, яка переїхала до чоловіка в Москву. 11 березня 1951 в них народився син Олександр.

Від 1957 року публікував в СРСР переклади поезії, а від 1958 року за кордоном — критичні щодо радянської влади повісті та оповідання (под псевдонімом Микола Аржак). 1965 року заарештовано та 1966 року засуджено за ці публікації до 5 років таборів (разом із другом Андреєм Синявським), які відбув у Дубравлагу.

Після звільнення (1970) жив у Калузі, публікував переклади під псевдонімом Юрій Петров.

Творчість

Проза

Найхарактернішою для прозаїка Аржака та найважливішою для російської прози середини 20 століття є повість-антиутопія «Говорить Москва». Аржак розповідає, як в СРСР Указом Президії Верховної Ради ввели День відкритих вбивств, як трудові маси одностайно схвалили цю ініціативу, як непросто дається окремим громадянам несприйняття цього страхітливого «свята».

Переклади

Основна маса перекладів Юлія Данієля — виконані за підрядниками вірші поетів 20 століття (фінських, латиських, вірменських та ін.). У творчому доробку Данієля також талановиті переклади світової поетичної класики (Вальтер Скотт, Вільям Вордсворт, Теофіль Готьє, Адальберт Шаміссо, Федеріко Гарсія Лорка та ін.).

Твори

• «Говорить Москва» (Вашингтон, 1962) — повість.
• «Руки. Людина з МІНАПу» (Вашингтон, 1963) — оповідання.
• «Спокута» (Вашингтон, 1964) — оповідання.
• «Вірші з неволі» (Амстердам, 1971).
• «Говорить Москва» (Москва, 1991) — проза, поезія, переклади.
• «Я все збиваюся на літературу…» (Москва, 2000) — листи з ув'язнення, вірші.