Демонізація ворога

Демонізація ворога або дегуманізація ворога — це метод пропаганди, яка просуває уявлення про ворога як загрозливого, злого агресора, що має лише руйнівні цілі.^[1][2] Демонізація — це найстаріший пропагандистський прийом, спрямований на викликання ненависті до ворога, необхідної для того, щоб легше завдати йому болю, зберегти та мобілізувати союзників та деморалізувати ворога.^[3]

Кайзер Вільгельм II у подобі диявола на плакаті 1918 р.

Основні критерії

Через часте зловживання терміном демонізація він позбавлений свого потенціалу для аналізу. Тому Юліус Бойкофф^[en] визначив чотири критерії демонізації ворога:^[4]

1. І ЗМІ, і держава використовують кадри, щоб відобразити невід'ємну природу так званого ворога переважно в моральному плані.
2. Характер супротивника зображений у маніхейській манері як добро проти зла.
3. Держава є джерелом такого демонологічного зображення.
4. Істотного зустрічного заклику з боку держави немає.

Історія

«Знищи цього божевільного звіра», американський плакат 1917 р. проти мілітаризму Німеччини

Демонізація ворога регулярно проводилася протягом всієї історії. Фукідід записав приклади в Стародавній Греції.^[5]

Філіп Найтлі^[en] вважав, що демонізація ворога (спочатку лідерів ворогів, а потім і окремих ворогів) стала передбачуваною схемою, якої західні ЗМІ^[en] дотримувалися, а останньою стадією були звірства.^[6]

Під час Другої світової війни, Державний департамент США та інші державні установи Сполучених Штатів готували та розповсюджували пропагандистські документальні фільми, які містили демонізацію ворога та розмахування прапором після затвердження.^[7]

Персоніфікація і демонізація

Демонізацію ворога може бути набагато легше провести, якщо ворога персоніфікувати в одній людині, як-от кайзер Вільгельм II, якого демонізували російські популярні ЗМІ під час Першої світової війни.^[8]

Наслідки

Я вважаю за ознаку великої розсудливості людей утримуватися як від погроз, так і від образливих висловів, бо ні те, ні інше не позбавляє ворога його влади, але перше ставить його більше настороже, тоді як інше посилює його ненависть до вас і робить його більш працьовитим у вигадуванні способів заподіяти вам шкоду.

— Нікколо Макіавеллі

Стратегія демонізації ворога неминуче веде до порочного кола звірств, що досліджували багато авторів, зокрема Карл фон Клаузевіц.^[9] Демонізація ворога унеможливлює дипломатичне вирішення проблеми і неминуче веде до війни або погіршення відносин.^[10] Зображення ворога як особливо злого викликає почуття, які полегшують вбивства.^[11]

Зображення свого ворога як демонічного часто призводило до того, що все населення чи політичний апарат, пов'язаний з ворожою групою чи лідером, ставились як однаково демонічні. Це також часто призводить до тенденції зводити складніші мотиви ворога до простого просування чистого зла.^[12]

Китайський революційний теоретик Мао Цзедун вважав, що демонізація самого себе ворогом — це добре. Він сказав: «Ще краще, якщо ворог нападе на нас дико і намалює нас як абсолютно чорних і без жодної чесноти; це демонструє, що ми не тільки провели чітку лінію розмежування між ворогом і собою, але й досягли багато чого в нашій роботі». (Бути атакованим ворогом — це не погано, а добре (26 травня 1939 р.))^[13]

Приклади

Друга світова війна

У своєму виступі 13 червня 1941 року в Штеттіні Генріх Гіммлер заявив:

Коли ви, друзі мої, боретеся на Сході, ви продовжуєте ту ж боротьбу проти того ж недолюдства, проти тих же нижчих рас, які колись виступали під ім'ям Гунни, пізніше — 1000 років тому за часів королів Генріха і Оттона I, — під ім'ям угорців, а згодом під ім'ям татар^[ru]; потім вони з'явилися знову під ім'ям Чингісхана і монголів. Сьогодні вони називаються росіянами під політичним прапором більшовизма^[14].

Для радянської пропаганди часів війни було властиво називати усіх німців вбивцями, метою яких було знищення народів СРСР^[15], що ілюструється такими творами, як «Наука ненависті^[ru]» Михайла Шолохова, «Убий його!» Костянтина Симонова і «Убий!» Іллі Еренбурга (рос. «Мы поняли: немцы не люди»).

Вінстон Черчилль, у одній зі своїх промов назвав німецький народ «злісними гунами, частину яких можна вилікувати, а інших — тільки вбити» (англ. malignant Huns, some of whom are curable and others killable)^[16], а у іншій промові назвав німецьку армію, що увійшла до СРСР, «гунською солдатнею, що рухається подібно рою сарани» (англ. the Hun soldiery, plodding on like a swarm of crawling locusts)^[17].

Війна в Руанді

• Руандійська радіостанція «Вільне радіо і телебачення тисячі пагорбів» в 1993—1994 роках своїми передачами розпалювала міжнаціональну ворожнечу та ненависть у країні та сприяла геноциду^[18].

Російсько-грузинська війна

З 2006 року у РФ розпалювались антигрузинські настрої. За даними російського правозахисного центру Меморіал, станом на 2006 рік «громадяни Грузії або просто етнічні грузини підлягають незаконним масовим перевіркам дотримання режиму перебування» в Росії. Атмосферу страху перед грузинами в Росії «підкріплювала велика кількість антигрузинських матеріалів у ЗМІ, перш за все на телебаченні».^[19]

Особливо вони посилилися під час і після російсько-грузинської війни 2008 року.^[20] Грузинів стали називати «гризунами», наприклад у заяві Олексія Навального:

...звичайно дуже хочеться запуску крилатої ракети по генштабу гризунів, але гризуни тільки того й чекають...^[21]

Див. також

• Оле Гольсті^[en]: Притаманна недобросовісна модель^[en]
• Психологічна війна
• Психологічна операція
• Стигматизація