Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Джанні Амеліо
Італійський кінорежисер З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Джа́нні Аме́ліо (італ. Gianni Amelio; нар. 20 січня 1945, Маджизано, провінція Катандзаро, Італія) — італійський кінорежисер та сценарист. Лауреат численних міжнародних та національних фестивальних та професійних кінонагород 
.
| Джанні Амеліо | |
|---|---|
| італ. Gianni Amelio | |
 | |
| Дата народження | 20 січня 1945[1][2][…] (80 років) |
| Місце народження | San Pietro Magisanod, Маджизано, Провінція Катандзаро, Калабрія, Італія |
| Громадянство | Італія[3] |
| Alma mater | Університет Мессіниd |
| Професія | кінорежисер, сценарист, режисер |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0002167 |
| Джанні Амеліо у Вікісховищі | |
Remove ads
Біографія та творчість
Узагальнити
Перспектива
Джанні Амеліо народився 20 січня 1945 року в місті Маджизано, провінція Катандзаро в Італії. Незабаром після народження Джанні, його батько емігрував до Аргентини; хлопчик ріс з мамою і бабусею. Відсутність батьківської фігури — один з постійних мотивів у творчості Амеліо. Вивчав філософію в університеті Мессіни, працював у кіножурналах, був активним учасником популярного та масового в 1960-і роки в Італії руху Клубів любителів кіно.
У 1965 році Амеліо переїхав до Рима, де працював оператором і асистентом режисера в 6 фільмах, співпрацюючи з Джанні Пуччіні, Вітторіо де Сетою, Анною Гоббі, Андреа Фрецца і Ліліаною Кавані. Паралельно, з 1967 року, працював на телебаченні, знімаючи документальні фільми та асистуючи Уго Грегоретті, Альфредо Анджелі, Енріко Санніа і Джуліо Парадізі. Брав активну участь в житті Римського Експериментального кіноцентру.
У 1970-х роках Джанні Амеліо знімає низку телепередач для каналу RAI; у цей період держтелебачення надавало простір для діяльності молодим режисерам. Так, для кіносерії «Експериментальні фільми для ТБ» Амеліо знімає у 1970 році «Кінець гри» (La fine del gioco), у 1973 «Сонячне місто» (La città del sole) (про творчість Томмазо Кампанелли), і у 1976 «Бертолуччі, наслідуючи кіно» (Bertolucci secondo il cinema) (про фільм «Двадцяте століття» Бернардо Бертолуччі). Упродовж наступних трьох років Амеліо пробує себе в жанрах трилера («Спецефекти» — Effetti speciali) і джалло («Смерть на роботі» — La morte al lavoro). «Маленький Архімед» (Il piccolo Archimede), знятий у 1979, вважається його найкращим телефільмом. Остання робота Амеліо для телебачення датується 1983 роком, «Вітрильники» (I velieri), знята у рамках кіноциклу «10 італійських письменників, 10 італійських режисерів».
У 1982 році Амеліо дебютує повнометражною кінострічкою «У саме серце» (Colpire al cuore), розгорнувши тему трагедії молодого покоління через стосунки батька та сина. Стрічка демонструвалася на Венеційському кінофестивалі та отримала багато похвальних відгуків — як широкої публіки, так і кінокритиків.
Наступна стрічка режисера «Викрадач дітей» (Il ladrodei bambini, 1982) про молодого поліцейського, якому доручено перепровадити двох дітей, брата і сестру, в сирітський притулок, не тому що вони сироти, а тому що їхні батьки нездатні дати їм любов і гідне життя. Фільм був відзначений Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Каннах.
Створений Джанні Амеліо у 1990 році фільм «Відкриті двері» з Д. М. Волонте в головній ролі отримав премію Серджо Леоне, премію Європейської кіноакадемії як найкращий фільм року та 4 національні кінопремії «Давид ді Донателло». Його «Ламерика» (Lamerica, 1993), про трагедію албанських біженців, отримує премію Італійського національного синдикату кіножурналістів «Срібна стрічка» як найкращий фільм року та чотири нагороди Венеційського міжнародного кінофестивалю, а фільм 1998 року «Так вони сміялися» (Cosi ridevano) — «Золотого лева» Венеційського МКФ (1998).
У 1995 році Джанні Амеліо входив до складу журі основного конкурсу 48-го Каннського міжнародного кінофестивалю, очолюваного Жанною Моро[4]. У 2009—2012 роках був директором Туринського кінофестивалю (Турин, Італія)[5].
Remove ads
Особисте життя
28 січня 2014 Джанні Амеліо здійснив камінг-аут, зізнавшись у своїй гомосексуальності на сторінках газети La Repubblica[6][7].
Фільмографія
Визнання
Узагальнити
Перспектива
Загалом Джанні Амеліо здобув близько 60 фестивальних та професійних кінонагород та майже 30 номінацій.
▼ Нагороди та номінації Джанні Амеліо ▼ [8]
Remove ads
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads