Дорогожицька вулиця

Дорогожи́цька ву́лиця — вулиця у Шевченківському районі міста Києва, місцевості Сирець, Лук'янівка. Простягається від вулиці Юрія Іллєнка до вулиць Парково-Сирецької та Ризької.

Дорогожицька вулиця Київ
Дорогожицька вулиця
Місцевість	Сирець, Лук'янівка
Район	Шевченківський
Назва на честь	Дорогожичів
Колишні назви
Лагерна, Мотоциклетна
Загальні відомості
Протяжність	1,5 км
Координати початку	50°28′13.7″ пн. ш. 30°27′53.4″ сх. д.
Координати кінця	50°28′12.8″ пн. ш. 30°26′37.3″ сх. д.
поштові індекси	04112, 04119
Транспорт
Найближчі станції метро	«Дорогожичі»
Автобуси	47
Тролейбуси	Тр 19, 19Д, 23, 31, 35
Маршрутні таксі	410
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники	Пам'ятник мирним жителям і війсковополоненим, які загинули під час Великої Вітчизняної війни
Державні установи	Державна інспекція енергетичного нагляду України
Навчальні заклади	Національний університет охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	10474
У проєкті OpenStreetMap	r415960
Мапа
Дорогожицька вулиця у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Ґарета Джонса, Оранжерейна, Праведників і Олени Теліги.

Історія

Виникла у 1-й чверті XX століття, була частиною Табірної вулиці.

У 1895 від Лук'янівської площі до Сирецьких військових таборів по ній було прокладено лінія трамваю, режим роботи був сезонним — тож узимку вагони не курсували. У 1910 році маршрут отримав 21-й номер. Під час Першої світової війни, у 1916 році, внаслідок дефіциту рухомого складу, 21-й маршрут був закритий і вже більше ніколи не відновлювався.

У 1869—1922 і 1944—1957^[1] роках назву Дорогожицька (за окремими джерелами — Велика Дорогожицька) мала сучасна вулиця Юрія Іллєнка, а назву — Мала Дорогожицька — кінцева частина сучасної вулиці Герцена.

У 50-ті роки частина вулиці від кладовищ до Київської дитячої залізниці являла собою алею, обсаджену старими тополями — певно, ще під час функціонування тут військових таборів.

Близько 1960 р. по вулиці було влаштоване асфальтове покриття і запущено тролейбусний рух 16 маршруту.

Сучасну назву отримала в 1961 році^[2], від історичної місцевості Дорогожичі. У 1970-ті роки XX століття 1-й квартал Дорогожицької вулиці був відомий як Мотоциклетна вулиця (від розташованого вздовж неї Мотоциклетного заводу, назва з — 1959 року^[3], ліквідована — 1977 року^[4]).

У 1975 році від вулиці відокремлено Парково-Сирецьку вулицю (тоді під назвою вулиця Тимофія Шамрила). Сучасна забудова вулиці — з середини XX століття.

На деяких вказівниках, розміщених на вулиці, подано помилкову форму її назви — вулиця Дорогожицького, що побутує в розмовному мовленні.

Установи та заклади

• Лук'янівський державний історико-меморіальний заповідник:
  • Лук'янівське кладовище (№ 7);
  • Лук'янівське військове кладовище (№ 8);
  • Храм святих Новомучеників та Сповідальників (№ 7);
• Київська медична академія післядипломної освіти імені Платона Шупика (№ 9);
• Концерн РРТ, Київська телевежа (№ 10);
• cанаторна загальноосвітня школа-інтернат № 20 для дітей з малими та реактивними (фаза угасання) формами туберкульозу (№ 20/2 вул. Глаголєвих).

Пам'ятні знаки і мурали

• Пам'ятний знак початку «Дороги смерти». На розі з вулицею Ю. Іллєнка. Скульптор Костянтин Скритуцький, відкрито 3 жовтня 2011 року під час відзначення 70-х роковин трагедії Бабиного Яру. На камені біля бетонної брили із символічними відбитками людських ніг — напис: «Тут починалась «Дорога смерті», якою 29 вересня 1941 р. фашисти гнали євреїв в Бабин Яр».
• Пам'ятник радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру. Скульптори М. Лисенко, В. Сухенко, О. Вітрик, архітектори А. Ігнащенко, Л. Іванченко, В. Іванченков. Відкрито 2 липня 1976 р.
• Пам'ятник жертвам нацизму («пам'ятник остарбайтерам»). На розі вулиці Праведників. Стела містить символічне зображення концтабору та написи «Пам'ять заради майбутнього» і «Світові, знівеченому нацизмом»; апостроф у слові «Пам'ять» зроблено у вигляді латинської літери «u» («українці») зі штампом «Ost» («остарбайтери»). На камені біля монументу — напис: Вклонімося пам'яті 3 мільйонів громадян України, насильницьки вивезених від час другої світової війни до нацистської Німеччини, багато з яких було замордовано непосильною рабською працею, голодом, катуваннями, страчено та спалено в печах крематоріїв. Автори — П. Боцвін, Т. Давидова. Встановлений у 2005 р. коштом організації «Українська спілка в'язнів — жертв нацизму».^[5]
• Пам'ятник підпільниці, Герою України Тані Маркус. На розі вулиці вулиці Олени Теліги. Скульптор Валерій Медведєв. Відкрито 1 грудня 2009 року.^[6]
• Мурал на честь загиблого захисника України, вихованця ДЮФШ «Динамо», лицаря ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) Дмитра Півня, позивний Птаха (1987—2022). На торці житлового будинку № 15-В.^[7][8]

Зображення

• 
  Пам'ятний знак початку «Дороги смерти»
• 
  Пам'ятник радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру
• 
  Пам'ятник остарбайтерам
• 
  Пам'ятник Тетяні Маркус
• 
  Мурал на честь Дмитра «Птахи» Півня (буд. № 15-В)
• 
  Київська телевежа
• 
  інтернат № 20 для туберкульозних, типовий проєкт 2-02-73, 1961 р.
• 
  спальний корпус інтернату № 20 для туберкульозних, типовий проєкт 2-02-99, 1961 р.
• 
  Табличка з помилковою назвою вулиці