Жупінас Дмитро Васильович

Дмитро Васильович Жупінас (24 травня 1892 — † 26 серпня 1968) — полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).

Дмитро Васильович Жупінас
Поручик  Полковник (15.5.1922)
Загальна інформація
Народження	24 травня 1892(1892-05-24) Сміла, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть	26 серпня 1968(1968-08-26) (76 років)  США
Поховання	Цвинтар святого Андрія (Саут-Баунд-Брук)
Військова служба
Приналежність	УНР
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-радянська війна Перший зимовий похід
Командування
командир Кінно-Запорізького полку Армії УНР
Нагороди та відзнаки
Орден «Залізний хрест» (УНР) «Воєнний хрест» (УНР)

Життєпис

Народився у м. Сміла Київської губернії. Закінчив сільськогосподарське училище.

Перед врученням Залізних Хрестів «За Зимовий похід і бої» в таборі Вадовиці, Польща, 27 лютого 1921 р. Зліва направо: Андріан Марущенко-Богдановський, Юрій Тисаревський, Іван Омелянович-Павленко, Атаназій Гонта, Грицько Скоблик, Олександр Коломенський, Дмитро Жупінас

На службі РІА

Деякі джерела зазначають, що закінчив кавалерійське училище та служив у 12-му драгунському Стародубівському полку, однак документальних підтверджень немає. За даними штабу Дієвої армії УНР Д. Жупінас — поручик піхоти. Учасник Першої світової війни, був поранений.

На службі УНР

1917 року бере участь в українізації війська. Весною 1918 очолив 14-й Поморський стрілецький полк в Одесі. З кінця листопада 1918 р — командир 1-го Одеського полку військ Директорії, згодом — Дієвої армії УНР, який 15 травня 1919 р. був з'єднаний із 2-м Чорноморським полком для створення 24-го Запорізького ім. гетьмана П. Сагайдачного полку. Очолював цей полк з травня до грудня 1919 року. Численні бої з ворогами 1919 року майже знищили полк, переформовано у збірну сотню ім. П. Сагайдачного Дієвої армії УНР.

Учасник Першого Зимового походу: командир кінної сотні ім. П. Сагайдачного (входила до складу 2-го Кінно-Запорізького полку), з січня 1920 р. — помічник командира 2-го Кінно-Запорізького полку — додано сотню полку Костя Гордієнка, командиром призначено полковника Волощенка, старшину-гарматника.. З 16 червня 1920 р. — командир Кінно-Запорізького полку Армії УНР до його остаточного розформування у 1927 р. 26 серпня 1920 Жупінас тяжко ранений в бою під Галичем. Окрему кінну дивізію інтерновано у Вадовицях. Кавалер Ордена Залізного Хреста. 15 травня 1922 року командира 2-го Кінно-Запорізького полку Жупінаса підвищено у полковники. По розформуванню жив на Волині.

У серпні-вересні 1941 року очолював Школу Української народної міліції у Луцьку, під прикриттям якої здійснювався військовий вишкіл курсантів для українського війська. Того ж року за відмову співпрацювати з німецьким командуванням потрапив до концентраційного табору.

З 1950 р. жив на еміграції у США, був активістом Детройтського відділення колишніх вояків-українців Америки. У 1960-х роках підвищений до звання генерал-хорунжого Армії УНР. Похований у Баунд-Бруці.

Джерела

• ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 144.
• Білоус І. Ген-хорунжий Дмитро Жупінас// Вісті Комбатанта. — 1969. — Ч. 1. — С. 79.
• Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 215
• С. Музичук, І. Марчук. Луцький вишкільний курінь, 1941—1943 // Однострій. Військово-історичний журнал. — 2004. — № 8. — С. 28-35.
• ДАСБУ. — Фп. — Спр. 51908. — Т. 3, архівно-слідча справа Должикова П. Г.
• Шатайло О. Спадкоємці козацької слави. Біографії генералів Армії УНР — уродженців Черкащини. — Дрогобич. Видавнича фірма «Відродження», 2009. — 192 с.
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.