Забілло Микола Миколайович

Микола Миколайович Забілло або Забелло (нар. 1892(1892), Кам'янець-Подільський, Подільська губернія — 1967, Стамбул, Туреччина) — український військовий і громадський діяч. Капітан артилерії. Співробітник спецслужби УНР.

Забілло Микола Миколайович
Капітан  Сотник
Загальна інформація
Народження	1892(1892) місто Кам'янець-Подільський, Російська імперія
Смерть	1967(1967) місто Стамбул, Туреччина
Військова служба
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Рід військ	артилерія
Війни / битви	Українсько-радянська війна 1917—1921
Командування
підрозділ у складі Запорізького корпусу

Життєпис

Катерина Забілло, Микола Забілло та їхній син Петро

Народився в місті Кам'янці-Подільському — головному місті Подільської губернії Російської імперії.

Закінчив Одеський кадетський корпус і Михайлівське артилерійське училище. Капітан.

Протягом 1910-1912 років служив на Далекому Сході.

З початком Української революції — сотник Запорізького корпусу війська УНР.

За інформацією Василя Филоновича, Забілло дезертирував до Врангеля^[1].

Разом з дружиною, бунчужною Катериною Забілло, на еміграції в Туреччині з 1920 року.

Співробітник спецслужби УНР.

Спочатку очолював «Українське сполучене земляцтво Поділля та Волині». Після об'єднання у 1928 році всіх українських округових земляцтв у Туреччині в Українську громаду на Туреччині став її генеральним писарем. З того ж таки 1928-го і до кінця 1960-х років — її голова.

Представник Української Автокефальної Православної Церкви на Близькому Сході.

Похований поряд з дружиною на Грецькому православному цвинтарі^[en] (Şişli Rum Ortodoks Mezarlığı) у стамбульському районі Шишлі.