Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Залісці (Луцький район)
село в Рожищенському районі Волинської області України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Залі́сці — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Входить до складу Копачівської сільської громади. Населення становить 484 особи.[3] Перша письмова згадка про село датується 1450 роком.[4]
Remove ads
Назва
Назва села є топонімом-описом і походить від його розташування — «за лісом».[4] Місцева легенда також пов'язує походження назви з майстром-самітником на ім'я Ситник, який виготовляв сита та решета і жив «за лісом» над річкою Лютицею. Слава про його вироби привабила інших поселенців, що й започаткувало село.[4]
Географія
Селом протікає річка Лютиця, також поблизу протікає невелика річка Фоса.[2]
Археологія
На території та в околицях села Залісці виявлено низку археологічних пам'яток.
- В урочищі Макарівщина, за 1 км на північний захід від села, знайдено багатошарове поселення, що належить до культури кулястих амфор, тшинецько-комарівської культури та давньоруського періоду (X—XII ст.).[4]
- В урочищі Леде, за 0,7 км на південний захід, виявлено поселення давньоруського періоду (XI—XIII ст.).[4]
- В урочищі Лужки, за 0,5 км на захід, — двохшарове поселення тшинецько-комарівської культури та давньоруського періоду (X—XII ст.).[4]
- В урочищі Тарасикове Болото, за 1,5 км на північ, — поселення давньоруського періоду (X—XII ст.).[4]
Історія
Узагальнити
Перспектива
У складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої
Перша письмова згадка про Залісці (в тексті грамоти — Підлісці) міститься в грамоті короля Казимира IV Ягеллончика від 24 липня 1450 року. Цим документом село разом з іншими маєтками (Серники, Любче, Горохів та ін.) надавалося волинському боярину, маршалку Волинської землі Олізару Шиловичу.[4]
Після смерті Олізара Шиловича, який не залишив нащадків, маєтки перейшли у спадок його дружині Федьці Юршанці. У 1488 році вона передала Любче з присілками, серед яких були й Залісці, своєму племіннику — князю Богдану Васильовичу з роду Друцьких.[4] Протягом XVI—XVII століть село, як частина великого Любецького маєтку, неодноразово ділилося, продавалося та переходило у власність різних шляхетських родин, зокрема Друцькі-Любецькі, Харлінські, Сангушки та Заславські.[4]
Згідно з подимним тарифом 1629 року, частиною Залісець володів князь Домінік Заславський, який сплачував податок із 7 «димів» (господарств).[4] У 1640-х роках село стало предметом судової суперечки, коли князь Павло Любецький віддав його в заставу, а нащадки заставного власника продали його князю Янушу Острозькому.[4]
У складі Російської імперії
Після третього поділу Речі Посполитої у 1795 році Залісці увійшли до складу Російської імперії як село Рожищенської волості Луцького повіту Волинської губернії.[4] Станом на 1798 рік у селі був 31 будинок, де проживало 242 мешканці.[4]
Під час французько-російської війни 1812 року в полях між Залісцями та Башовою стояли саксонські війська, що були союзниками Наполеона.[4]
У 1836 році маєтки князя Воронецького, до яких входили й Залісці, перейшли у власність його кредиторів. Село було розділене на частини між поміщиками Юзвикевичами, Щенявськими, Руськими та Луцьким монастирем бригідок. Після ліквідації монастиря у 1879 році його частина перейшла у державну власність.[4]
У 1906 році в селі було 60 дворів, де мешкало 428 осіб.[5] На 1913 рік великими землевласниками в селі були брати Костянтин та Станіслав Юзвикевичі, які володіли 139 десятинами землі.[4]
Новітній період
Під час польсько-української війни 15 травня 1919 року позиції поблизу села утримував 2-й Сірий полк Сірожупанників Армії УНР.[6]
Під час Другої світової війни 21 березня 1944 року село було зайняте підрозділами Червоної армії.[6]
До 14 серпня 2017 року село було адміністративним центром Залісцівської сільської ради Рожищенського району.[7] З 2017 року Залісці входять до складу Копачівської об'єднаної територіальної громади.[6]
У 2025 році було ініційовано процес перепрофілювання місцевої гімназії у початкову школу через зменшення кількості учнів. Передбачається, що учні 5-9 класів будуть довозитись на навчання до ліцею в селі Кременець.[8]
Російське вторгнення в Україну (з 2022)
Під час повномасштабного російського вторгнення загинув уродженець села — сержант ЗСУ Бекерук Василь Володимирович. Він служив командиром танка у військовій частині А1008. Загинув 19 лютого 2023 року поблизу населеного пункту Дворічна на Харківщині внаслідок прямого влучання у танк. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.[9]
Remove ads
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 526 осіб, з яких 231 чоловік та 295 жінок.[10]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 504 особи.[11] Станом на 1 січня 2024 року населення складало 484 особи.[3]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]
Remove ads
Інфраструктура
У селі функціонують:
- Заклад загальної середньої освіти «Гімназія села Залісці» (вул. Центральна, 37-А). Станом на 2025 рік тут навчався 51 учень.[13][8]
- Комунальний заклад «Заклад дошкільної освіти села Залісці» (вул. Центральна, 37-Б). Станом на 2025 рік заклад відвідувала 21 дитина.[14]
- Храм Святого Великомученика Георгія Побідоносця (УПЦ). Храм був освячений у 2013 році.[15] День села відзначається 6 травня, у день храмового свята.[1]
Remove ads
Відомі люди
- Бекерук Василь Володимирович (1973—2023) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).[9]
Див. також
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads