Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Західноатлантичні мови
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Західноатлантичні мови (або Атлантичні мови[a] чи Північноатлантичні мови[1]) — велика підгрупа нігеро-конголезьких мов, поширена у Західній Африці.
Атлантичні мови поширені вздовж узбережжя Атлантичного океану від Сенегала до Ліберії, а також серед скотарів-кочівників фульбе, носіїв мови фульфульде, далі на сході. Представники багаточисельного народу фульбе живуть у багатьох країнах Сахелю, від Сенегала до Нігерії, Камеруну та Судана. Крім фульфульде, доволі поширеною є мова волоф у Сенегалі та деякі інші мови фульбе. Також доволі значними є мова серер та діалектний кластер діола. Мова темне, поширена у Сьєрра-Леоне, раніше включалась до атлантичних, однак у сучасних роботах її відкидають.
Більшість атлантичних мов мають мутації приголосних та іменні класи, подібні до далеко споріднених мов банту. Деякі з мов цієї групи тонові, а деякі, як-от волоф, мають мелодійний наголос. Типовий порядок слів — SVO.
Remove ads
Класифікація
Узагальнити
Перспектива
Традиційна класифікація
Атлантичну сім'ю вперше виокремив Сигізмунд Келле у 1854 році. На початку XX ст., Карл Майнхоф стверджував, що фульфульде — хамітська мова, але у роботі Августа фон Клінгенхабена та Джозефа Грінберга було установлено спорідненість із мовами волоф та серер. У роботі Вілсона (1989) зазначається, що цілісність сім'ї як такої спирається на слабкі докази, хоч і ясно, що ці мови входять до нігеро-конголезьких на базі таких спільних рис, як подібна система іменних класів. Однак, робота з порівняння мов нігеро-конголезької сім'ї знаходиться на початковому етапі. За класифікаціями нігеро-конголезьких мов, що зазвичай базуються на лексикостатистиці, визначається, що атлантичні мови є досить віддаленими від нігеро-конголезьких, але меншою мірою, ніж мови манде або інші африканські мови, що не мають іменних класів.
Девід Сейпір (1971) запропонував поділити атлантичні мови на три гілки: північну, південну, та мову біджаго з архіпелагу Біжаґош біля берега Гвінеї-Бісау:[2]
На класифікацію Сейпіра часто посилаються у довідниках з мов Африки (наприклад, Bender 1989, Williamson & Blench 2000). Ця класифікація також використовується в Ethnologue (22-е видання, 2019).
Нові пропозиції
Єдність атлантичної групи мов давно ставилась під сумнів, наприклад у роботі Dalby (1965), де стверджувалось, що мови мел можуть бути окремою гілкою нігеро-конголезьких мов. На нинішньому етапі дослідження[коли?] вже не вважається, що атлантичні мови у початковому вигляді (тобто разом з південною групою мов) не є єдиною групою[3].
У роботах Segerer (2010, 2016[4]) та Pozdniakov & Segerer (2017) пропонується звужена версія атлантичних мов, з якої виключено всі мови південної гілки. Ці мови (мови суа, лімба, гола, мел) розглядаються у цих роботах як самостійні групи у нігеро-конголезькій сім'ї. Мови бак відокремлені від північних мов, та визначені, як координатна підгілка[уточнити переклад] атлантичних мов у вузькому розумінні. Біджаго у цих класифікаціях вважається однією з мов бак.
У Güldemann (2018), крім того, мови налу та мбулунгіш–мботені («Ріо Нунес») вважаються некласифікованими гілками вищого порядку у нігеро-конголезькій сім'ї[3].
Воссен та Діммендааль (2020)
Оновлена класифікація атлантичних мов, за: Vossen & Dimmendaal (2020), ст. 166,[5] за роботою Позднякова та Сегерера[6]):
- Атлантичні
- Північні
- Волоф: волоф, лебу
- Ньюн-буй
- Ньюн (Гуньямоло, гуджахер, губеехер, і т. д.)
- Буй (Касанга, кобіана)
- Тенда-джаад
- Тенда: басарі, танда, бедік, бапен; коньягі
- Джаад: біафада; бадіаранке
- Фульфульде-серер
- Фульфульде (пулар, пулаар, фульфульде, і т. д.)
- Серер
- Чангін
- Палор, ндут
- Ноон, лаала, саафі
- Налу
- Налу
- Баге форе
- Бага мботені
- Бак
- Балант: ганджа, кентохе, фраасе
- Джоола-манджаку
- Джоола: фогні, банджал, каса, кваатай, карон, еджамат, кеераак, і т. д.; байот (?)
- Манджаку
- Бок, кур, бассарел
- Пепел
- Манканья
- Біджого: камона, кагбаага, каджоко
- Північні
Меррілл (2021)
У роботі Merrill (2021) висувається гіпотеза, що атлантичні (або північноатлантичні) мови не є самі по собі групою нігеро-конголезьких мов, а що кожна з гілок атлантичних мов сама по собі є гілкою нігеро-конголезьких мов вищого порядку. Щобільше, Меррілл припускає, що через дивергентність атлантичних мов, прабатьківщина нігеро-конголезьких мов може знаходитись на північний захід від субсахарської Африки[1].
- Північноатлантична географічна зона
- Фульфульде-серер (гілка)
- Фульфульде
- Серер
- Чангін
- Волоф
- Байнунк-кобіана-касанга (гілка)
- Кобіана
- Гуджахер
- Губеехер
- Гуньяамоло
- Біафада-паджаде (гілка)
- Паджаде
- Біафада
- Тенда (гілка)
- Коньягі
- Бассарі
- Бедік
- Бак (гілка)
- Джоола
- Манджак
- Баланта
- Біджого (гілка)
- Фульфульде-серер (гілка)
У Merrill (2021) також зазначається, що є схожості між мовами тенда та біафада-паджаде, та що між ними може існувати з'єднання[en][уточнити переклад].
Remove ads
Прамова
Узагальнити
Перспектива
Праатлантичні лексичні інновації[уточнити переклад], реконструйовані у роботі Pozdniakov & Segerer (2017):[7]
У Wilson (2007, ст. 36) також пропонуються припущення щодо реконструйованих праатлантичних слів:[8]
Приклади спорідненої атлантичної лексики:[7]
Реконструкції для окремих гілок західноатлантичної групи можна знайти у Merrill (2021).[1]
Remove ads
Числівники
Узагальнити
Перспектива
Порівняння числівників за мовами:[9]
Remove ads
Коментарі
- «Західноатлантичні» — традиційний термін, з робіт Дідріха Вестермана; У сучасних роботах більш поширений варіант «Атлантичні», зокрема після роботи Bendor-Samuel (1989), однак він вживається на позначення саме північної гілки західноатлантичних мов.
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads