Карлос Гардель

Ка́рлос Гарде́ль (ісп. Carlos Gardel) — аргентинський співак, композитор, актор, один з найвизначніших виконавців танго першої половини XX ст. Місце і дата народження точно невідомі, деякі дослідники вважають, що Гардель народився у Тулузі 11 грудня 1890 року, а інші — у Такуарембо (Уругвай) 11 грудня 1887 року. Загинув 24 червня 1935 в авіакатастрофі у Медельїні. 2003 року за пропозицією уругвайського уряду^[2] записи Гарделя було включено до «Пам'яті світу»^[3].

Карлос Гардель
Carlos Gardel
Основна інформація
Повне ім'я	Charles Romuald Gardès
Дата народження	11 грудня 1890(1890-12-11)
Місце народження	невідоме
Дата смерті	24 червня 1935(1935-06-24) (44 роки)
Місце смерті	Медельїн
Причина смерті	авіаційна катастрофа[1]
Поховання	цвинтар Ла-Чакарітаd
Роки активності	1912-1935
Громадянство	Аргентина
Професія	композитор музикант актор співак
Інструменти	вокал гітара
Жанр	танго мілонга
Псевдоніми	El Zorzal Criollo, El Morocho del Abasto, El Mago, El Rey del Tango, El Mudo, El Francesito, El Guachito de Escayola
Членство	Dúo Gardel-Razzanod
Лейбл	Columbia Records
Нагороди	International Latin Music Hall of Famed (2000) Latin Songwriters Hall of Famed (2014) Latin Grammy Hall of Famed (2001)
Автограф
Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гардель.

Біографія

Точно не встановлено, чи народився Карлос Гардель у Тулузі (Франція) чи Такуарембо (Уругвай), коли він народився і де вчився, але достеменно відомо, що з 1893 він жив у Буенос-Айресі. 1923 року він отримав громадянство Аргентини.

Ще у дитинстві він став відомим завдяки своєму співу. 1917 року Карлос зіграв свою першу роль у німому кіно «Квітка персика» (ісп. «Flor de Durazno»)^[4].

Під час перебування у Монтевідео того ж року Гардель записав пісню «Моя сумна ніч» (ісп. Mi noche triste), яку запропонував своєму другу Еліасу Аліппі використати у п'єсі «Собачі ікла» (ісп. Los dientes del perro). П'єса та пісня Гарделя, яка виконувалася у ній, мали успіх, і хоча вона не була першою піснею у стилі танго, вона стала початком нового етапу у розвитку цього жанру^[5]. Карлос Гардель як виконавець та увесь жанр танго-пісні набули великої популярності в Аргентині.

1923 року разом з Хосе Раццано музикант провів турне Уругваєм, Бразилією й Іспанією. У середині 1920-х років дует Гарделя і Раццано розпався. Раццано став імпресаріо Гарделя. Карлос продовжував гастролювати Європою, де виступав у Іспанії (1925) і Франції (1928), а також знявся у кількох кінострічках фірми Paramount. 1929 року він здійснив короткий візит до Італії і 5 лютого повернувся до Франції, де виступив у Паризькій Опері і мав шалений успіх.

Після виступів у Буенос-Айресі Карлос Гардель знову розпочав гастролі Іспанією. 1930 року він повернувся до Франції, де знявся для Paramount у фільмі «Luces de Buenos Aires».

Після короткого повернення до Буенос-Айреса і Монтевідео Гардель почав нове турне, відвідавши французьку Рив'єру, Італію, Лондон, Париж, Відень, Берлін і Барселону. Також він знявся у фільмах «Espérame», «La casa es seria» і «Melodía de arrabal».

1933 року Карлос Гардель повернувся до Буенос-Айреса.

7 листопада 1933 року він ненадовго поїхав до Барселони і Парижу, потім попрямував до США, де дебютував на NBC у Нью-Йорку 30 грудня. 1934 знявся у стрічках «Cuesta abajo», «Mi Buenos Aires querido» і «Tango en Broadway» у Нью-Йорку. Потім музикант ненадовго повернувся до Франції, наприкінці 1934 виступив на NBC та знявся у мюзиклі фірми Paramount «Cazadores de estrellas». 1935 року Гардель зіграв роль у стрічках «El día que me quieras» і «Tango Bar», де заспівав свої найвідоміші хіти. У квітні розпочалося його останнє турне, яке мало пройти у Пуерто-Рико, Венесуелі, Арубі, Кюрасао, Колумбії, Панамі, Кубі і Мексиці, але обірвалося через загибель музиканта у авіакатастрофі.

Вшанування пам'яті

• На честь Карлоса Гарделя названо вулицю та станцію метро у Буенос-Айресі, вулицю у Мадриді.
• Датою народження Гарделя вважається 11 грудня — цей день відзначається як Міжнародний день танго.
• 1999 року CAPIF заснувала музичну премію імені Гарделя, яка наразі вважається найвищою музичною нагородою Аргентини.
• 2008 року було відзнято фільм «Гардель 2008» про творчий шлях музиканта^[6].

Творчий здобуток

Будинок на вулиці Карлоса Гарделя у Буенос-Айресі

Пісні

Карлос Гардель зробив 957 записів 792 різних пісень^[7], найвідоміші з них:

• Sos Mi Tirador Plateado (1912)
• Brisas de la tarde (1912)
• Pobre mi madre querida (1912)
• Mi noche triste (1917)
• Flor de fango (1917)
• El Taita del Arrabal
• Desdén (1933)
• Tomo y obligo (1931)
• Lejana tierra mía (1935)
• Silencio (1933)
• Amores de estudiante (1934)
• Golondrinas (1934)
• Melodía de arrabal (1933)
• Guitarra guitarra mía (1935)
• Cuesta abajo (1934)
• Mi Buenos Aires querido (1934)
• Soledad (1934)
• Volver (1935)
• Por una cabeza (1935)
• Sus ojos se cerraron (1935)
• Volvió una noche (1935)
• El día que me quieras (1935)
• Déjà; Folie; Je te dirai; Madame c'est vous; Parlez moi d'amour (французькою мовою)

1991 року було випущено збірку 20 найвідоміших пісень Гарделя, яка стала 4 рази платиновою в Аргентині^[8].

Фільмографія

• Flor de durazno (німий, 1917)
• Encuadre de canciones (10 короткометражок, 1930) — перший звуковий фільм Південної Америки
• Las luces de Buenos Aires (1931)
• Espérame (1932)
• La casa es seria (короткометражка. 1932)
• Melodía de arrabal (1932)
• Cuesta abajo (1934)
• El Tango de Broadway (1934)
• Cazadores de estrellas (1935)
• El día que me quieras (1935)
• Tango bar (1935)