Карнаух Петро Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Карнаух.

Петро Михайлович Ка́рнаух (16 серпня 1927, Березове — 21 січня 2018, Сімферополь) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1962 року та Спілки художників Росії. Заслужений художник Автономної Республіки Крим, народний художник Республіки Крим.

Карнаух Петро Михайлович
Народження	16 серпня 1927(1927-08-16)  Березове, Покровський район, Мелітопольська округа, Українська СРР, СРСР
Смерть	21 січня 2018(2018-01-21) (90 років)
	Сімферополь
Країна	СРСР  Україна  Росія
Жанр	пейзаж, натюрморт і портрет
Навчання	Дніпропетровське художнє училище (1949) і Харківський художній інститут (1956)
Вчитель	Дайц Йосип Абрамович, Кокель Олексій Опанасович, Мироненко Василь Федорович, Бондаренко Григорій Антонович, Супонін Петро Михайлович і Селезньов Володимир Павлович
Діяльність	художник, педагог
Працівник	Кримське художнє училище імені Миколи Самокиша
Член	Спілка радянських художників України і Спілка художників Росіїd
Роботи в колекції	Луганський обласний художній музей, Сімферопольський художній музей, Миколаївський обласний художній музей імені Василя Верещагіна, Дніпровський художній музей, Харківський художній музей, Донецький обласний художній музей, Бердянський художній музей імені Ісаака Бродського, Горлівський художній музей, Керченський історико-археологічний музей, Миколаївський обласний краєзнавчий музей і Музей образотворчих мистецтв Туркменістану імені Сапармурата Туркменбаші Великогоd
Нагороди

Біографія

Народився 16 серпня 1927 року в селі Березовому (нині Синельниківський район Дніпропетровської області, Україна). 1949 року закінчив Дніпропетровське художнє училище; протягом 1950—1956 років навчався у Харківському художньому інституті у Йосипа Дайца, Олексія Кокеля, Василя Мироненка, Григорія Бондаренка, Петра Супоніна, Володимира Селезньова. Дипломна робота — серія політичних плакатів (керівник Володимир Селезньов)^[1].

Протягом 1956—1960 років викладав у Сімферопольському художньому училищі; у 1960—2000 роках працював на Кримському художньо-виробничому комбінаті. Мешкав у Сімферополі в будинку на вулиці Беспалова, № 3/1, квартира № 72. Помер у Сімферополі 21 січня 2018 року.

Творчість

Працював у галузях плаката, книжкової та станкової графіки (у техніках пастелі, офорта, ліногравюри, рисунка вугіллям, олівцем розробляв тематику подвигів солдатів під час німецько-радянської війни, а також повсякденне життя прикордонників, рибалок), станкового живопису. Створював пейзажі, натюрморти, портрети. Серед робіт:

вугілля

• «Керівник польотів К. К. Бабкін» (1970; 1975);
• «Інспектор карного розшуку Н. В. Геращенко» (1977);
• «На варті кордонів» (1978);
• «Ветеран Великої Вітчизняної війни Р. Мазаєв» (1979);

літографії

• «Герой Соціалістичної Праці електрозварювальниця Р. І. Мотренко» (1960);
• «Генерал М. К. Закуренков» (1963; 1975);
• «Льотчик В. Чемерис» (1970);

акварелі

• «Портрет батька» (1971; 1972);
• «Гранати» (1979);
• «Голова Ради ветеранів Окремої Приморської армії, полковник П. М. Шедько» (1980, Музей героїчної оборони та визволення Севастополя);

ліногравюри

• «Захід сонця» (1960);
• «Сутінки» (1961);
• «Ранок» (1963);

офорти

• «Вечір» (1960);
• «Перед штормом»/«На риболовлі» (1961);
• «На рейді» (1962);
• «На промисел» (1964);
• «Перед виходом у море» (1970);

пастелі

• «На завдання» (1965);
• «Путина почалася» (1977);

плакати

• «Кукурудза — важлива сільськогосподарська культура» (1955, 1-а премія);
• «Тільки відмінної якості!» (1955);
• «Здрастуй, Фестиваль!» (1957);
• «І пісня, і праця…» (1963);

живопис

• «Дочка» (2000);
• «Троянди» (2001);
• «Сімферопольське водосховище» (2002);
• «Судацька фортеця» (2007);
• «Натюрморт» (2007).

Автор серій

• «Костянтинівський равелін» (літографії, офорти, 1967—1971; 1-ша премія на Обласному конкурсі найкращих творів мистецтва, присвяченому 30-річчю визволення Севастополя, 1974);
• «На варті чистого неба» (літографії, вугілля, офорти, 1970—1975)
• «Лермонтовськими місцями» (літографії, 1976).

Ілюстрував і оформив книги для видавництва «Крим» — «Чорне море» Івана Батурина (1964) та інші.

Брав участь у виставках з 1955 року, республіканських — з 1958 року, всесоюзних — з 1961 року. У 1974 році його твори експонувалися у Кечкеметі (Угорська Народна Республіка)^[1]. Персональні виставки відбулися у Вільнюсі у 1979 році^[1], Сімферополі у 2003 році.

Роботи художника зберігаються у Луганському, Сімферопольському, Миколаївському, Дніпровському, Харківському, Донецькому, Бердянському, Горлівському художніх музеях, Керченському історико-археологічному музеї, Миколаївському краєзнавчому музеї, Музеї образотворчих мистецтв Туркменістану імені Сапармурата Туркменбаші Великого^[1].